Рішення № 36907381, 16.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р.Справа № 922/5042/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 109), с. Дворічний Кут про стягнення 26 971,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - Попович Г.О., довіреність №76 від 30.09.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 109), с. Дворічний Кут (відповідача) 1 753,66 грн. інфляційних втрат та 25 217,81 грн. 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання 24.12.2013 р., 09.01.2013 р. та 16.01.2014 р. свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25 березня 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки насіння № 1-006 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (надалі - насіння), а покупець зобов'язався прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2012 року по справі № 5023/2497/12 позовні вимоги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ до ДП "Підприємство Дергачівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Підприємство Дергачівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області" на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" 351 300,00 грн. основного боргу, 105 390,00 грн. штрафу та 9 133,80 грн. судового збору. В частині стягнення 52 695,00 грн. штрафу відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. по справі № 5023/2497/12 був виданий відповідний наказ від 17.07.2012 р.

На стадії примусового виконання цього рішення ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. по справі № 5023/2497/12 було задоволено заяву ДП "Підприємство Дергачівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області" про розстрочку виконання рішення, якою встановлено графік та визначено розмір щомісячних платежів: квітень - 3 000,00 грн., травень - 3 000,00 грн., червень - 3000,00 грн., липень - 3 000,00 грн., серпень - 3 000,00 грн., вересень - 397 074,90 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, відповідач перерахував на рахунок позивача 17.07.2013 р. - 6 000,00 грн. та 15.10.2013 р. - 3 000,00 грн., всього: 9 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач невчасно перерахував позивачеві грошові кошти за вищезатвердженим графіком розстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2013 року по справі № 5023/2497/12, оскільки строки графіку розстрочки виконання рішення закінчилися у вересні 2013 року, але заборгованість є погашеною частково.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.п. 7.1., 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зокрема, зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем 1 753,66 грн. інфляційних втрат та 25 217,81 грн. 3% річних (розрахунок позивача на а.с. 6-7), суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та відповідає наданому розрахунку.

З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що суму інфляційних втрат та 3% річних відповідачем не спростовано і не погашено, суд визнав позовні вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 598, 599, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 109) (62351, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, код ЄДРПОУ 08680945) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, п/р 26000301035992 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948, код ЄДРПОУ 30518866) 1 753,66 грн. інфляційних втрат, 25 217,81 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Макаренко О.В.