Постанова № 36907121, 24.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 січня 2014 р. № 820/32/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Пасечник М.В.,

за участю: представника позивача - Ситніка О.О.,

представника відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд скасувати винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 р. № 0000054100 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в загальній сумі 57973,5 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 100/41-00-17/14310052 від 19.09.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000054100 від 02.10.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Арлета».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 100/41-00-17/14310052 від 19.09.2013 року та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що в ході перевірки встановлено, що у червні 2013 року позивачем до складу податкового кредиту включено податкові накладні, виписані ТОВ «Арлета» на загальну суму 231892,80 грн., в тому числі ПДВ 38648,80 грн. На підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «Арлета» податковим органом встановлено неможливість вказаного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність у червні 2013 року. Крім того, вказав, що позивачем в ході перевірки не надано сертифікатів якості та відповідності виробника, а надані до перевірки товарно-транспортні накладні не доводять здійснення операцій по фактичному перевезенню титану. З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок про завищення ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 38648,80 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - ДП "ХМЗ"ФЕД"), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 14310052, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132 (а.с. 6, 7, 8-19), перебуває на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво № 30006923 (а.с. 20, 21).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "ХМЗ"ФЕД" (код ЄДРПОУ 14310052) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2013 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 100/41-00-17/14310052 від 19.09.2013 року (а.с. 23-33).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ДП "ХМЗ"ФЕД":

- п.п. «г» п. 201.1, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 38648,80 грн., у т.ч. по періодам: червень 2013 року на 38648,80 грн.;

- п.п. «г» п. 201.1, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на 38648,80 грн., у т.ч. по періодам: червень 2013 року на 38648,80 грн.;

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі, зокрема, акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «Арлета» (код ЄДРПОУ 38398632) № 174/26-54-22-04-38398632 від 03.09.2013 р. щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "ХМЗ"ФЕД" за червень 2013 р., за висновками якого встановлено відсутність ТОВ «Арлета» за місцезнаходженням.

На підставі акту перевірки № 100/41-00-17/14310052 від 19.09.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000054100 від 02.10.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 57973,50 грн., з яких за основним платежем 38649,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19324,50 грн. (а.с. 22).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки ДП "ХМЗ"ФЕД" відповідачем встановлені порушення податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Арлета» (код ЄДРПОУ 38398632) за червень 2013 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «Арлета» (продавець) та ДП "ХМЗ"ФЕД" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу металопродукції № 01/02-К від 01.02.2013 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує металопродукцію у номенклатурі, кількості, вартості та у строк згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 54-57). Відповідно до п. 1.2 вказаного договору - загальна вартість договору складає 2256000,00 грн. Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець поставляє продукцію на умовах FCA - м. Київ (Інкотермс 2010), доставку продукції здійснюють фірми перевізники.

Відповідно до специфікації № 1 до вказаного договору ТОВ «Арлета» зобов'язується передати у власність ДП "ХМЗ"ФЕД" наступну продукцію: ВТЗ-1 д. 14-150, ВТ6 д. 14-150 на загальну суму 2256000,00 грн., в тому числі ПДВ 376000,00 грн. (а.с. 58).

На виконання умов договору купівлі-продажу металопродукції № 01/02-К від 01.02.2013 року ТОВ «Арлета» передав у власність позивача товар - титан ВТЗ-1 д. 14-150, ВТ6 д. 14-150. ТОВ «Арлета» були виписані видаткові накладні: №05061 від 05.06.2013 року на загальну суму 44838,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7473,00 грн., №10061 від 10.06.2013 року на загальну суму 38746,80 грн., в т.ч. ПДВ - 6457,80 грн., №13061 від 13.06.2013 року на загальну суму 29835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4972,60 грн., №18062 від 18.06.2013 року на загальну суму 36434,40 грн., в т.ч. ПДВ - 6072,40 грн., №21061 від 21.06.2013 року на загальну суму 27918,00 грн., у т.ч. ПДВ 4653,00 грн., №02071 від 02.07.2013 року на загальну суму 45120,00 грн., у т.ч. ПДВ 7520,00 грн. та податкові накладні: № 1 від 03.06.2013 року на загальну суму 20360,40 грн., в т.ч. ПДВ - 3393,40 грн., № 5 від 04.06.2013 року на загальну суму 24477,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4079,60 грн., № 16 від 07.06.2013 року на загальну суму 38746,80 грн., в т.ч. ПДВ - 6457,80 грн., № 36 від 12.06.2013 року на загальну суму 29835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4972,60 грн., № 49 від 17.06.2013 року на загальну суму 36434,40 грн., в т.ч. ПДВ - 6072,40 грн., № 57 від 20.06.2013 року на загальну суму 27918,00 грн., у т.ч. ПДВ 4653,00 грн., № 74 від 27.06.2013 на загальну суму 45120,00 грн., у т.ч. ПДВ 7520,00 грн. (а.с. 67, 79, 88, 96, 104, 111, 74, 75, 84, 92, 100, 108, 116).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Арлета», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: № 744 від 03.06.2013 року, № 793 від 03.06.2013 року, № 926 від 07.06.2013 року, № 4266 від 12.06.2013 року, № 986 від 17.06.2013 року, № 1088 від 20.06.2013 року, № 4911 від 27.06.2013 року (а.с. 72-73, 83, 91, 99, 107, 115).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Арлета» (продавець) та ДП "ХМЗ"ФЕД" (покупець) був укладений усний договір купівлі-продажу товару. На підставі рахунку-фактури № РФ-060505 від 05.06.2013 року ТОВ «Арлета» зобов'язувалось передати у власність покупця - припой ВПР2=0.2мм (3,0кг.).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Арлета» передав у власність позивача товар - припой ВПР2=0.2мм. ТОВ «Арлета» були виписані: видаткова накладна №18061 від 18.06.2013 року на загальну суму 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1500,00 грн. та податкова накладна № 43 від 14.06.2013 року на загальну суму 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1500,00 грн. (а.с. 119, 123).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Арлета», про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 4413 від 14.06.2013року (а.с. 72-73, 83, 91, 99, 107, 115).

Крім того, на підтвердження виконання умов вищевказаних договорів купівлі-продажу та використання придбаного товару у власній господарській діяльності представником позивача надано суду прибуткові ордери: №186 від 05.06.2013 р., №193 від 10.06.2013 р., №194 від 13.06.2013 р., №197 від 18.06.2013 р., №202 від 21.06.2013 р., №206 від 02.07.2013 р., №196 від 18.06.2013 р. (а.с. 68, 80, 89, 97, 105, 112, 120), вимоги на відпуск зі складу: № 21 від 07.06.2013 р., № 26 від 18.06.2013 р. (а.с. 71, 98), лімітні картки: № 1421, 1422 від 11.06.2013 р., № 1546 від 22.07.2013 р., № 1669 від 03.09.2013 р., № 1426 від 13.06.2013 р., № 1673 від 03.09.2013 р., № 1441 від 17.06.2013 р., № 1468 від 21.06.2013 р., № 1681 від 04.09.2013 р., № 1481 від 08.07.2013 р., № 1489 від 10.07.2013 р., № 1806 від 29.10.2013 р. та журнал реєстрації результатів вхідного контролю на кольорові метали (а.с. 69-70, 80-82, 90, 98, 106, 113-114, 121, 124-127).

Також, судом досліджені надані представником позивача сертифікати відповідності, виписки з сертифікатів якості виробника товару - ВАТ «Корпорация ВСМПО-АВИСМА», Росія, поставленого ТОВ «Арлета» товару (а.с. 128-136), належність яких представником відповідача в судовому засіданні не спростована.

Як встановлено судом з умов вищезазначених договорів навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеними договорами товару здійснювалось за рахунок та силами ДП "ХМЗ"ФЕД".

Так, судом встановлено, що між ДП "ХМЗ"ФЕД" (клієнт) та ТОВ "Транспортна компанія "САТ" (перевізник) був укладений договір перевезення вантажів № 1448 від 10.01.2011 року (а.с. 59-62). Оплата за надані транспортні послуги була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Транспортна компанія "САТ", про що свідчить долучена до матеріалів справи копія виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 65). З пояснень представника позивача та матеріалів справи судом встановлено, що перевезення здійснювалось ТОВ "Транспортна компанія "САТ" з міста Києва вул.. Героїв Дніпра, 7 до філії ТОВ "Транспортна компанія "САТ" в місті Харкові, а саме: за адресою: вул. Кацарська, 58а (а.с. 63-64), звідки ДП "ХМЗ"ФЕД" наявним у позивача автотранспортом перевозив товар на склад за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132. На підтвердження наявності у позивача транспортних засобів представником позивача надано до суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копію договору № 337Ф/10 найму транспортного засобу від 13.10.2010 р. та додаткової угоди до вказаного договору від 12.09.2012 р., копія лізингової угоди № 220К/03 від 20.08.2003 р. з оперативного лізингу транспортного засобу та додаткових угод до неї, а також копія акту № 1 прийому-передачі транспортного засобу (а.с. 178-180, 181-183, 184, 185-198). Крім того, судом досліджені та долучені до матеріалів справи надані представником позивача копії посвідчень водіїв на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, трудові відносини яких з позивачем підтверджені наданими суду копіями трудових книжок (а.с. 155-159,170-174).

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами купівлі-продажу підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, виписаними ТОВ "Транспортна компанія "САТ", а також товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, виписаними позивачем (а.с. 76-78, 85-87, 93-95, 101-103, 109-110, 117-118). Крім того, суд зазначає, що з пояснень представника позивача вбачається, що в товарно-транспортній накладній від 13.06.2013 року помилково вказано місцем навантаження титану - вул. Плеханівську, 58а, замість належної - вул. Кацарська, що також підтверджується відповідним подорожнім листом, згідно якого вантаж було отримано саме за адресою: вул. Кацарська, 58а.

Відповідно до пояснень представника позивача придбаний товар було отримано працівниками ДП "ХМЗ"ФЕД": ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей та копіями трудових книжок вказаних осіб (а.с. 137-144, 175-177).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ «Арлета» товар був використаний ним у власній господарській діяльності.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача, як в ході проведення спірної перевірки, так і в ході розгляду справи відповідачем не зазначено.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ДП "ХМЗ"ФЕД" є: 30.30 - виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, 33.16 - ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів, 30.20 - виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, 72.19 - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, 35.30 - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 55.20 - діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (а.с. 7).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи судом встановлено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Арлета» використовується ДП "ХМЗ"ФЕД" у виробництві комплектувальних виробів авіаційної техніки, що є основним видом діяльності підприємства, про що свідчить в тому числі копії витягів з матеріальних специфікацій деталей на вироби (а.с. 145-154).

Також, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Арлета» товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання, зокрема, умов договору купівлі-продажу № 04/13-237 від 10.01.2013 року, укладений між ДП "ХМЗ"ФЕД" (продавець) та ЗАТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити вартість продукції - комплектувальних виробів авіаційної техніки у кількості, за цінами та в строки відповідно до специфікацій до договору (а.с. 160-164, 165-169).

За таких умов, суд приходить до висновку, що ДП "ХМЗ"ФЕД" та його контрагентом ТОВ «Арлета» зазначені вище договори були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що ТОВ «Арлета» на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується (а.с. 199-207).

Отже, з матеріалів справ та пояснень представника позивача судом встановлено, що понесені позивачем витрати за зазначеними вище договорами між ДП "ХМЗ"ФЕД" та ТОВ «Арлета», є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «Арлета» господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні договору підряду взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Спір по справі склався, з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює кумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових Періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості замовлених робіт були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України, та як результат завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються, у тому числі, на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «Арлета» (код ЄДРПОУ 38398632) № 174/26-54-22-04-38398632 від 03.09.2013 р. щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "ХМЗ"ФЕД" за червень 2013 р., то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та його контрагент є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки ДП "ХМЗ"ФЕД" були отримані податкові накладні від ТОВ «Арлета», які за формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства України та засвідчують факт придбання позивачем товару, повністю сплачені кошти за вказаний товар, який використано позивачем у власній господарській діяльності, суд приходить до висновку, що ДП "ХМЗ"ФЕД" правомірно включило до складу податкового кредиту оскаржувану суму податку на додану вартість за перевіряємий період та правомірно визначив від'ємне значення податку на додану вартість та суми податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкове повідомлення-рішення № 0000054100 від 02.10.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000054100 від 02.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (юридична адреса: вул. Сумська, буд. 132, м. Харків, 61032, код: 14310052) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко