Рішення № 36906685, 29.01.2014, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 914/3335/2012

Номер провадження №2/351/88/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - Собко В.М. ,

з участю секретаря - Плахіна М.З. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Незалежна Сервісна Компанія " про захист прав споживачів та стягнення страхової виплати ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у суд із позовом до ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія», яка є правонаступником ВАТ «Незалежна Страхова Компанія» про захист прав споживачів та стягнення страхової виплати, свої позовні вимоги мотивував тим, що 07.02.2008 року між ним та ТзОВ «Захід» було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки GONOW Victor, 2006 року випуску. З метою оплати вартості даного автомобіля позивач отримав кредит в Івано-Франківському відділенні «Івано-Франківської обласної дирекції «АКБ Правекс-Банк» в розмірі 10040,00 (десять тисяч сорок) доларів США. В той же день, відповідно до умов кредитного договору він уклав договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу.

Під час експлуатації автомобіля 08.12.2008 року в с.Троїця, Снягинського району, Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої даний автомобіль було пошкоджено.

Відповідно до Висновку спеціаліста-автотоварознавця № 4575/4/12/08 ОСОБА_2, складеного 16.12.2008 року матеріальний збиток складає 113180 (сто тринадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 49 коп.

Про дану ДТП позивач відразу повідомив ВАТ СК «Правекс-Страхування», і в подальшому звернувся із заявою про виплату йому страхового відшкодування.

Однак, 23.01.2009 року на заяву позивача було надано письмову відповідь від ВАТ «Незалежна страхова компанія» про те, що дана компанія являється правонаступником ВАТ СК «Правекс-Страхування», і в задоволенні вимог позивача про виплату страхового відшкодування йому було відмовлено по причині того, що згідно п.5.11. договору страхування «не визнаються страховим випадком події, які сталися внаслідок, за умови, або під час: 5.1.3 керування транспортним засобом особою, яка не зазначена у Сертифікаті як водій», і оскільки в Сертифікаті позивач не вписаний як водій, то і не підлягає відшкодуванню даний страховий випадок.

Позивач просить суд визнати протиправною відмову ВАТ «Незалежна страхова компанія» у виплаті страхового відшкодування, стягнути з ВАТ «Незалежна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 113180,00 (сто тринадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 49 коп. страхового відшкодування та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач, ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія» подав до суду заперечення, де зазначив, що в повному обсязі заперечує проти заявленого позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення мотивував тим, що Позивач, в обґрунтування своїх вимог посилається на норми цивільного законодавства, які регулюють договірні відносини, та не наводить жодної норми закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої вбачається порушення його прав як споживача послуг. При цьому необхідно враховувати, що вказаний Закон взагалі не містить такого поняття як надання фінансових послуг у сфері страхування та не може ототожнюватися з договором про надання споживчого кредиту для задоволення власних побутових потреб громадян, відповідно до ст. 11 цього Закону.

Між сторонами існують договірні відносини, тому спірні правовідносини які виникли між Позивачем та Відповідачем цілком та повністю підпадають під дію спеціального Закону України «Про страхування» та Глави 67 «Страхування» ЦК України, у зв'язку з чим не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом спору є не якість страхових послуг, а права та обов'язки сторін згідно з умовами договору страхування.

08.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія «Правекс-Страхування» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу серії ТЗО № 805002, який зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

При цьому необхідно враховувати, що згідно зі ст. 25 Закону України «Про страхування» та умовами Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком після встановлення факту страхового випадку, визначення розміру збитків, на підставі страхового акта.

Проте, страховим актом №13698 подія від 08.12.2008 р. не була визнана страховим випадком (не встановлений факт страхового випадку), а тому у страховика не виникло і не могло виникнути у зв'язку з цим зобов'язання здійснити страхову виплату у відповідності до ст. 20 Закону України «Про страхування», або відмовити у її виплаті відповідно до положень розділу 6 Договору страхування.

Тобто, у зв'язку з невизнанням події з транспортним засобом від 08.12.2008 р. страховим випадком, у ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія» відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування.

Відповідно до позовної заяви дорожньо-транспортна пригода з автомобілем «GONOW VICTOR» сталася 08.12.2008 р. Проте, як доказ по справі, Позивачем надано постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2008 р. по справі № 3-7963, відповідно до якої подія, що сталася с автомобілем «GONOW VICTOR» під керуванням ОСОБА_1 відбулася 08.11.2008 p., що спростовує викладені у позові факти.

На підставі викладеного ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія» вважає заявлений ОСОБА_1 позов безпідставним, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інтереси позивача у суді представляє адвокат ОСОБА_3, який подав до суду заяву, де зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задоволити, справу просив розглядати у відсутності позивача та його представника..

Представник відповідача Гирич О.В. подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія», де зазначив що заперечує позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а саме: Копію Договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу ТЗО №805002 від 08.02.2008 року; Сертифікат №805002-1 від 08.02.2008 р. до договору добровільного страхування транспортного засобу ТЗО №805002 від 08.02.2008 р.; Заяву про подію, що сталася з транспортним засобом; Довідку про пошкодження автомобіля від 08.12.2008 р.; Постанову Снятинського районного суду від 29.12.2008 р. про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП; Заяву на укладення договору страхування транспортного засобу, який надано у заставу; Довідку про дорожньо-транспортну пригоду від 08.12.2008 р.; Страховий акт №13698 від 23.01.2009 р.; Відповідь Голови правління ВАТ «Незалежна Страхова Компанія» С.І.Константинова №2615 від 23.01.2009 р. на заяву ОСОБА_1; Витяг із статуту ВАТ «Незалежна Страхова Компанія»; Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №779450 - суд приходить до переконання, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають до задоволення, з наступних мотивів.

Умови і порядок здійснення страхової діяльності чітко визначені та врегульовані Законом України «Про страхування», главою 67 «Страхування» Цивільного кодексу України.

У ст. 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором. Тобто, це договірні відносини, за порушення яких передбачена майнова (фінансова) відповідальність.

Своєю ухвалою від 02.08.2006 р. Верховний Суд України зазначив, що застосовуючи вимоги закону України від 12.05.2001 р. № 1023- XII «Про захист прав споживачів», слід мати на увазі, що цей закон встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносини, що виникають під час виплати страхових сум на підставі договорів страхування, відносяться насамперед до договірних відносин, а тому при вирішенні питання про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами страхування, необхідно застосовувати норми цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до ст.ст. 979, 980 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про страхування» - страхування це є договірні відносини, за якими сторони договору несуть певні права та обов'язки.

Своїм листом від 19.07.2011 р. про Судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування. Верховний Суд України зазначив, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування.

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмітити наявність у Договорі страхування двох різних за своїми правовими наслідками положень, які мають суттєве значення. Так, у пункті 5.1 розділу 5 Договору страхування зазначені події, які не визнаються страховими випадками, а розділ 6 Договору визначає підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 1.1 розділу 1 зазначеного Договору передбачено, що предметом страхування є майнові інтереси, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом, що належить страхувальнику, визначеним в Сертифікаті до цього договору страхування, а саме автомобіль "GONOW VICTOR", реєстраційний № НОМЕР_1, 2006 року випуску.

Згідно з вищенаведеними нормами законодавства, 08.02.2008 р. факт укладення Договору страхування між сторонами було посвідчено у сертифікаті до договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу №805002-1, який є невід'ємною частиною договору страхування та містить істотні умови договору страхування (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Однією з істотних умов страхування є визначення страхувальником особи, допущеної до керування транспортним засобом (користувача), якою згідно заяви ОСОБА_1 на укладення договору страхування ТЗ та сертифіката до договору страхування став ОСОБА_6.

У зв'язку з цим, п. 5.1.1 договору страхування передбачено, що події, які сталися внаслідок керування транспортним засобом особою, яка не зазначена у Сертифікаті як Водій, не визнаються страховими випадками.

Щодо події з транспортним засобом та прийнятого по ній рішення Страховою компанією. 09.12.2008 р. ОСОБА_1 звернувся до Страхової компанії з письмовою заявою про те, що 08.12.2008 р. поблизу с. Троїця Снятинського району сталася ДТІІ з участю застрахованого автомобіля "GONOW VICTOR", реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. Факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується як власноручною заявою страхувальника, так і довідкою ІДПС Снятинського ВДАІ від 08.12.2008 p., довідкою Ф-2 ВДАІ Снятинського РВВС Івано-Франківської області, постановою Снятинського райсуду Івано-Франківської області від 29.12.2008 р.

Так, як на момент ДТП за кермом застрахованого автомобіля перебував ОСОБА_1, який не зазначений у Сертифікаті № 805002-1 від 08.02.2008 р. як особа, допущена до керування ТЗ, то страховим актом № 13698 від 23.01.2009 р. у визнанні вказаної події страховим випадком було правомірно відмовлено відповідно до положень п. 5.1.1 Договору страхування, про що Страхувальник повідомлений листом № 2615 від 23.01.2009 р. Доказів протилежного Позивач суду не надав.

Таким чином, у разі невизнання події страховим випадком у страховика не виникає зобов'язання по виплаті страхового відшкодування, і, відповідно, не виникає відповідальності за несвоєчасне здійснення страхової виплати, згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування". А тому у позові слід відмовити.

Тобто, у зв'язку з невизнанням події з транспортним засобом від 08.12.2008 р. страховим випадком, у ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія» відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, а тому згідно зі ст. 212 ЦПК України оцінка доказів судом проводиться на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тому на підставі викладеного суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 213-215 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Незалежна Сервісна Компанія» про захист прав споживачів та стягнення страхової виплати - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Собко В.М.