Рішення № 36906650, 31.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № Провадження №371/1513/13-ц 22-ц/780/440/14 Головуючий у І інстанції Капшук Л.О.Категорія54Доповідач у 2 інстанціїПоліщук 31.01.2014 ______________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.

при секретарі: Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 4 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» про захист прав споживача, визнання правочину недійсним та стягнення коштів за договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом в суд і просив визнати угоду № 0322744 від 14.06.2010 року, укладену між ним і товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» про надання послуг недійсною, стягнути з відповідача на його користь вступний внесок в сумі 8938,16грн. та щомісячні грошові внески на загальну суму 87 504,49грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що оспорювана угода від 14 червня 2010 року була укладена до набрання чинності Законом України №3462-1У, яким було внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг, і послуги, що надаються відповідачем, передбачені вказаним Законом. Посилався на те, що зазначена Угода не відповідає вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, та є односторонньою, оскільки передбачає лише права ТОВ "АВТО ПРОСТО" без будь-яких обов'язків, а відповідальність за невиконання договору несе виключно учасник програми, права якого носять декларативний характер, відповідачем порушено його права щодо надання інформації про хід виконання цього договору. Крім цього посилався на те, що Угода не містить строків та термінів отримання учасником автомобіля, умови є несправедливими до позивача. Окремою підставою для визнання укладеної Угоди недійсною позивач зазначив ч. 1 ст. 227 України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідач уклав оспорювану Угоду за відсутності у нього відповідного дозволу (ліцензії).

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 4 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Встановлено нікчемність правочину - угоди № 0322744 про надання фінансових послуг по адмініструванню придбання автомобіля у групах, укладеної 14 червня 2010 року ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто».

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» на користь ОСОБА_2 сплачені на виконання нікчемного правочину кошти в сумі 96 442грн.65коп. і на користь держави судові витрати в сумі 964,42грн.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неповне встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги відповідач стверджує, що оспорювана угода не містить ознак «пірамідальної схеми», а тому ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" застосуванню не підлягає.

Також посилався на те, що судом в порушення вимог ст.360-7 ЦПК України не врахована постанова Верховного Суду України від 11.09.2013року в аналогічних правовідносинах.

Крім цього, апелянтом зазначається про те, що на дату укладання Угоди між сторонами не існувало Закону, який визначав би послуги з адміністрування придбання в групах як фінансові послуги, а тому для здійснення вказаної діяльності отримання ліцензії не вимагалось.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що із укладеної Угоди та правил функціонування АвтоТак вбачається, що позивач зобов'язався сплачувати кошти не за одержання автомобіля, а фактично за можливість призначення автомобіля, тобто не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. Таке право надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до системи придбання автомобіля у групі, яке залежить від розміру фонду групи та внесення коштів іншими членами системи, а також власного розсуду відповідача. ТОВ "Авто Просто" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що фактично є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи АвтоТак.

З врахуванням зазначеного суд вважав, що умови укладеного правочину є несправедливими, такими, що вводять позивача як споживача в оману і мають ознаки нечесної підприємницької практики, оскільки фонди групи з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства. А розподіл коштів групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми. Тому суд вважав укладений між сторонами правочин нікчемним та застосував наслідки нікчемності правочину.

Проте із вказаними висновками погодитись не можна, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2010 року між ОСОБА_2, як учасником системи придбання товарів в групах, та ТОВ "Авто Просто" як компанією, яка надає послуги, предметом яких є придбання автомобіля учасником системи, було укладено Угоду № 0322744, підписано додатки № 1 та № 2 до неї.

26 липня 2012 року укладено договір про внесення змін в Додаток №1 до Угоди, згідно якого внесено зміни щодо марки та моделі автомобіля: замість «I-VAN" «А07А1» читати «ЗАЗ» «Ланос» і в графі ціна: замість « 248282,24» читати « 80960,00».

Предметом Угоди було надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Правила функціонування АвтоТак були визначені у Додатку № 2 до Угоди.

У Додатку № 1 було визначено, який автомобіль буде придбано учасником та встановлено розмір вступного і щомісячних внесків учасника.

Згідно умов Угоди та Додатку № 1 до неї, яким встановлено розмір внесків в оплату послуг, позивачем 14 червня 2010 року було сплачено вступний внесок в сумі 8938 грн. 16 коп. та на протязі липня 2010 року - червня 2012 року сплачено щомісячні внески на загальну суму 87504 грн. 49 коп. Першу проплату було здійснено 15 липня 2010 року, останню 15 червня 2012 року.

Вказані обставини підтверджені доданими до позовної заяви квитанціями (а.с. 20-26).

З липня 2012 року сплату внесків позивач припинив.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції з врахуванням вимог ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийшов до висновку оспорювана угода здійснена з використанням нечесної підприємницької практики, введення позивача в оману, шляхом залучення його особистих коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми і оспорюваний правочин є нікчемним.

При апеляційному розгляді встановлено, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував положення ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо заборони здійснення нечесної підприємницької практики та прийшов до неправильного висновку про нікчемність оспорюваної угоди.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається із постанови судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 13 вересня 2013 року, ухваленої за наслідками розгляду заяви ТОВ «Авто-Просто» про перегляд судового рішення у цивільній справі з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, висловлена правова позиція щодо відсутності ознак «пірамідальної схеми» в діях ТОВ «Авто-Просто» при укладенні угод між фізичною особою і ТОВ «Авто-Просто».

Так, аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Як вбачається із справи предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" за Угодою сторін є функціонуванням "пірамідальної схеми", суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв'язку з відсутністю головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

З врахуванням вказаних обставин, не відповідає вимогам закону висновок суду про те, що оспорювана угода є нікчемним правочином на підставі ст.215 ЦК України.

Посилання позивача на те, що угода містить несправедливі умови щодо позивача, а саме відсутні дані про строки та терміни отримання учасником автомобіля є необґрунтованими.

Відповідно до ст.2 Угоди Авто Просто гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним всіх зобов'язань, передбачених угодою.

Статтею 5 Угоди учасник має право отримати автомобіль за умови виконання зобов'язань, встановлених Угодою, в тому числі і ст.5 Угоди, а саме:

сплатити вступний внесок при укладанні Угоди;

сплатити плату за право на отримання автомобіля при наданні такого права;

щомісячно сплачувати повні внески;

сплачувати внески зі страхування автомобіля після його отримання;

отримати автомобіль за умови виконання зобов'язань, встановлених угодою;

підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобо'язань за угодою;

за вимогою Авто Просто надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою.

Обгрунтованими є доводи апелянта про те, що «право на отримання автомобіля» у позивача виникає з часу виконання ним зобов'язань за угодою, після чого він має право вимагати від відповідача фактичної передачі автомобіля.

Відповідно до ст.309 ЦК України, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові за необґрунтованістю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.309,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 4 жовтня 2013 року скасувата і ухвалити нове рішення:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» про захист прав споживача, визнання правочину недійсним та стягнення коштів за договором - в і д м о в и т и.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді