Вирок № 36904020, 31.01.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 1-кп/263/62/2014

Справа № 263/12524/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Сіренко Ю.В., за участю прокурора Борисевича М.В., обвинуваченого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, Донецької області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 28 жовтня 2013 року об 19.50 годин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків з раніш знайомим потерпілим ОСОБА_3, переслідуючи ціль спричинення тілесних ушкоджень, утримуючи ніж у правій руці, навмисно наніс потерпілому вищезазначеним ножем удар в область черевної порожнини, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, проникаюче в черевну порожнину з пораненням тонкого кішківника, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя під час їх заподіяння, після чого продовжуючи свій умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, навмисно, повторно наніс удар ножем в область черевної порожнини, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді: непроникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які тягнуть за собою короткочасний розлад здоров'я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 121 ч. 1 КК України визнав повністю, щиро покаявся, позов прокурора визнав в повному обсязі. Суду показав, що 28 жовтня 2013 року близько 18 години, він та його друг ОСОБА_3, з яким знайом приблизно 30 років, знаходилися за місцем його проживання в квартирі АДРЕСА_1, де розпивали горілку. Приблизно о 20.00 год., коли він випив приблизно 150 грам горілки, між ним та його другом ОСОБА_3 виникла сварка, внаслідок якої він, утримуючи ніж у правій руці, наніс ОСОБА_3 кухонним ножем два удари в область черевної порожнини. Після чого попросив сусідів викликати швидку допомогу та міліцію, працівникам якої розповів все, що він зробив по відношенню до ОСОБА_3.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у висунутому проти нього кримінальному обвинуваченні визнав повністю, суд, розцінюючи його показання як об'єктивні, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і, вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку, за згодою всіх учасників кримінального провадження, у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України, вважав за можливе розглянути кримінальне провадження без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин провадження і які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, не досліджуючи інші докази по кримінальному провадженню в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 свою вину у висунутому проти нього кримінальному обвинуваченні визнав повністю, учасники кримінального провадження не заперечували визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого повністю доведена, дії його правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України як заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального правопорушення, особу винного, який не працює, не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в наркологічному диспансері та психіатричному закладі не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України є його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активні сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України є скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За таких обставин та з урахування заяви потерпілого про призначення обвинуваченому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд вважає, що обвинувачений не потребує ізоляції від суспільства, і призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.

Позов прокурора підлягає задоволенню, оскільки визнаний обвинуваченим в повному обсязі.

Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Жовтневого РВ ММУ УМВС України в Донецькій області, а саме: п/п з речами ОСОБА_3- кофтою та курткою, речі ОСОБА_1, а саме пару туфлей, згідно квитанції № 001661 від 21.11.2013 року, необхідно повернути ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно, змив речовини бурого кольору, який зберігається також за квитанцією № 001661 від 21.11.2013 року, необхідно знищити, кухонний ніж, який зберігається за квитанцією № 001662 від 22.11.2013 року, необхідно знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання в виді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п. 4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1:

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської лікарні № 4 Донецької області, р/р 33514007001689 в УГКСУ Донецької області, МФО 834016, ОКПО 01990654 витрати, пов'язані із стаціонарним лікуванням у комунальному закладі охорони здоров'я потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 1815 (однієї тисячі вісімсот п'ятнадцять) гривень 03 копійки.

Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Жовтневого РВ ММУ УМВС України в Донецькій області, а саме: п/п з речами ОСОБА_3- кофтою та курткою, речі ОСОБА_1, а саме пару туфлей, згідно квитанції № 001661 від 21.11.2013 року, повернути ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно, змив речовини бурого кольору, який зберігається за квитанцією № 001661 від 21.11.2013 року, кухонний ніж, який зберігається за квитанцією № 001662 від 22.11.2013 року, знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Обвинуваченому, потерпілому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.В. Степанова