Постанова № 36903934, 31.01.2014, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/4767/13-а

Номер провадження 2-а/229/1/2014

Категорія 103

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді- Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Шевцова Є.С.

Бардар І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської Ради про визнання неправомірними дій та зобов"язання встановити статус інваліда війни ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 11.11.2013 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Дружківської міської Ради про визнання неправомірними дій та зобов"язання встановити статус інваліда війни, в якій вказав, що він є прапорщиком служби цивільного захисту, проходив службу у війсковій частині ДПРЧ-31 ДПРЗ-12 ГУ ДНС України у Донецькій області на посаді командира відділення. Загальний стаж служби з 15 липня 2002 року за посадою з 12 березня 2012 року. З 20 квітня 2013 року знаходиться на лікарняному.

19 квітня 2013 року о 18 год. 10 хвл. під час ліквідації пожежі позивач отруївся продуктами горіння і втратив свідомість. В акті розслідування нещасного випадку, вказано, що "нещасний випадок, вважати таким, що стався під час виконання службових обов'язків."

30 вересня 2013 року ОСОБА_1 Донецькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 3 встановлена третя група інвалідності. На підставі цього він направив звернення до УПСЗН щодо встановлення статусу інваліда війни, але йому було відмовлено із посиленням на п.1 ч.2 ст.7 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії х соціального захисту".

Вважає, що дії УПСЗН неправомірні просить визнати відмову УПСЗН у надані йому статусу інваліда війни протиправною. Зобов'язати УПСЗН прийняти рішення про надання позивачу статусу інваліда війни відповідно до п.2 ч.2 ст. 7 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні у повному обсязі підтримала позовні вимоги позивача.

В судове засідання представник відповідача Шевцов Є.С. з'явився, позовні вимоги не визнав та пояснив, що статус інваліда-війни встановлюється органамі праці та соціального захисту на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності та її причинного зв'язку. Для надання позивачу статусу інваліда війни йому надана довідка Центральної лікарсько-експертної комісії, яка не відповідає вимогам чинного законодавства. Для вирішення даного питання йому рекомендовано надати усі необхідні документи, що підтверджують усі юридичні факти та відповідають вимогам ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіі їх соціального захисту".

Представник відповідача Бардар І.М. підтримала заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є прапорщиком служби цивільного захисту, проходив службу у війсковій частині ДПРЧ-31 ДПРЗ-12 ГУ ДНС України у Донецькій області на посаді командира відділення.

19 квітня 2013 року о 18 год. 10 хвл. під час ліквідації пожежі позивач отруївся продуктами горіння і втратив свідомість.

У акті розслідування нещасного випадку комісії від 20 квітня 2013 року вказано, що нещасний випадок стався під час виконання службових обов"язків (а.с.12-13)

На підставі цього він направив звернення до УПСЗН щодо встановлення статусу інваліда війни.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 року «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 3 Постанови, передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

На підставі ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно п.2 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Відповідно до абз.1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів № 302 від 12.05.1994 року «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Як вбачається з довідки МСЕК серії 10 ААВ № 495679 від 30.09.2013 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності, при цьому, причина інвалідності визначена як «травма (отруїння чадним газом та продуктами горіння), як пов'язана з виконанням обов'язків військової служби" (а.с.11).

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних Ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильскої катастрофи від 31 серпня 2007 року N 591 затверджено Положення про діяльність органів військово-лікарської експертизи в системі МНС, п. 1.3.4 якого визначає порядок визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у осіб рядового й начальницького складу органів та підрозділів МНС, що проходять службу, при їх звільненні та осіб рядового і начальницького складу, що звільнилися зі служби, з проходженням служби або виконанням службових обов'язків.

П. 2.2. цього Положення, передбачено, що органи військово-лікарської експертизи у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами України з питань військово-лікарської експертизи.

При звільненні осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів МНС України в запас та відставку з подальшою постановою їх на облік до військового комісаріату органи військово-лікарської експертизи керуються також нормативно-правовими актами з військово-лікарської експертизи, що діють у Збройних Силах України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, п. 21 якого визначає порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузії, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

Відповідно до п.п. 21.5 «б» п. 21 цього Положення визначено формулювання постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, - «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби», - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане тим, хто пройшов медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби".

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя,охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як вбачається з висновку лікарсько-експертної комісії № 1333/1217 від 02.07.2013р. вказано, що позивач отримав захворювання пов"язане з нещасним випадком на виробництві, тобто під час проходження військової служби, але не під час воєних дій (а.с.16-18).

Судом встановлено, що позивач отримав інвалідність під час проходження служби в органах і цивільного захисту у військовій частині ДПРЧ.

Відповідно до ст. 4 Кодексу Цивільного Захисту цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Згідно листа УПСЗН № 06/6188 від 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу інваліда війни із посиленням на п.1 ч.2 ст.7 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.9-10).

Суд, вважає правомірними дії відповідача щодо відмови у надання статусу інваліда війни у зв'язку з відсутністю підстав, викладених в ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки позивач отримав травму під час проходження служби у органах цивільного захисту в мирний час на території держави проживання, яка не перебувала у стані бойових дій і не вела їх на власній території.

На підставі ст.ст. 6-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.4 КЦЗ України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіі їх соціального захисту", суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської Ради про визнання неправомірними дій та зобов"язання встановити статус інваліда війни залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: А. Л. Гонтар