Постанова № 36903195, 28.01.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р.Справа № 916/2123/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 13.11.2013р. №971 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Князьський О.С., за довіреністю №1100 від 01.05.2009р.

від відповідача за первісним позовом: Васильєв П.П., за довіреністю №7 від 09.12.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Пакт"

на рішення господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року

по справі №916/2123/13

за позовом Приватного підприємства „Пакт"

до відповідача Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення

та за зустрічним позовом Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Приватного підприємства „Пакт"

про стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП „Пакт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СП „Панком-Юн") про стягнення 890103,36 грн. безпідставно отриманих коштів.

28.08.2013р. СП „Панком-Юн" до господарського суду першої інстанції було подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ПП „Пакт" 2363012,63 грн., з яких: 236494,06 грн. основного боргу та 2099518,57 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

10.10.2013р. СП „Панком-Юн" подало до господарського суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з ПП „Пакт" 764921,40 грн. плати за користування чужими грошовими коштами за договором №002 P-ktk від 16.02.2009р. нарахованих за період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року у справі №916/2123/13 (суддя Меденцев П.А.) у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі; зустрічний позов задоволено в повному обсязі: з ПП „Пакт" на користь СП „Панком-Юн" у вигляді ТОВ стягнуто 764921,40 грн. плати за користування чужими грошовими коштами за період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р. та 15298,43 грн. судового збору.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що видаткову накладну № 86/1 від 31.05.2010р. уповноважені представники сторін не підписували, товар за нею ПП „Пакт" не отримувався, проте гроші за вказаною накладною ПП „Пакт" перераховувались, а отже, зазначивши у призначенні платежу документ, який не обліковується в обліку підприємства, і товар за яким не отримувався, ПП „Пакт" перерахувало грошові кошти СП „Панком-Юн" без чітко визначеного призначення, таким чином, отримавши від боржника кошти без чітко визначеного призначення платежу, СП „Панком-Юн" вправі було зарахувати їх в погашення заборгованості за поставлену заготовку мідну для волочіння по договору № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. та нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами за договором №002 P-ktk від 16.02.2009р. Перевіривши правильність зроблених розрахунків, суд встановив відсутність у ПП „Пакт" переплати по договору № 002 P-ktk від 16.02.2009р., у зв'язку з чим прийшов до висновку, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов СП „Панком-Юн" задовольнити.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ПП „Пакт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження за зустрічною позовною заявою припинити, а первісний позов задовольнити в повному обсязі, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представники скаржника підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом (СП „Панком-Юн") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких відповідач за первісним позовом просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПП „Пакт" без задоволення, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 10.12.2013р..

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 13.11.2013р. №971 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2008р. між ПП „Пакт" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, покупець) та СП „Панком-Юн" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, постачальник) було укладено договір № 002/1 P-ktk (надалі - договір-2) (т.2, а.с. 52-53), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар партіями в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках до договору, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти вказаний товар.

За п. 2.1 договору-2 попередня ціна товару встановлюється сторонами у додатках до договору і вказується у гривнях із зазначенням еквіваленту у доларах США по курсу Національного Банку України на дату складання додатку.

Пунктом 2.2 договору-2 сторони погодили порядок визначення остаточної ціни товару, а саме: остаточною ціною товару є більша із наступних сум: або сума у гривнях України, вказана у якості попередньої ціни у відповідному додатку до договору, або сума, отримана шляхом перерахунку вказаної у додатку у доларах США попередньої ціни товару у гривні України за курсом НБУ на дату визначення остаточної ціни товару.

Згідно з п.3.2 договору-2 поставка товару відбувається на умовах EXW-склад постачальника (у редакції Інкотермс-2000), який розташований за адресою: м. Одеса, 21-й км. Старокиївського шосе, 21-а.

Відповідно до п.7.1 договору-2 даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Разом з договором № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. сторонами було складено додаток №1 від 01.11.2008р. до нього (т.2, а.с. 54), в якому сторони домовились про поставку „заготовки мідної для волочіння діаметром 8 мм виробництва СП „Панком-Юн" у кількості 17,770 тон. за попередньою вартістю 618278,72 грн., в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 106620 доларам США. Строк оплати товару згідно цього додатку - протягом 20 днів з дати поставки (п.4 додатку). Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

На виконання умов договору № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. та додатку №1 до нього, відповідний товар на суму 618278,72 грн., в т.ч. ПДВ, було передано від СП „Панком-Юн" до ПП „Пакт" 10.11.2008р., що підтверджується видатковою накладною № РН-388 (т.2, а.с. 55), яка підписана належними представниками сторін. Про підтвердження отримання ПП „Пакт" товару свідчить також довіреність на отримання ТМЦ від 07.11.2008р. №448 (т.2, а.с. 56).

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, жодних інших поставок за договором-1 сторони не здійснювали.

Вказаний вище товар ПП „Пакт" було оплачено частково, що не спростовується сторонами та підтверджується платіжними дорученнями: №173 від 10.02.2009р. на суму 100000 грн., № 219 від 19.02.2009р. на суму 60000 грн., № 234 від 26.0.2.2009р. на суму 100000 грн. (т.2, а.с.101-103).

16.02.2009р. між ПП „Пакт" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, покупець) та СП „Панком-Юн" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, постачальник) було укладено договір № 002 P-ktk (надалі - договір, договір-1) (т.1, а.с. 12-14), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар партіями в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках до договору, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти вказаний товар.

За п. 2.1 договору-1 ціна товару, який поставляється по даному договору, встановлюється сторонами у гривні та вказується у додатках на кожну партію товару.

Пунктом 2.2 договору-1 сторони погодили, що оплата за товар, який поставляється за даним договором, здійснюється покупцем шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на р/р покупця в строки, які встановлюються в кожному окремому додатку на партію товару.

Згідно з п.3.2 договору-1 поставка товару відбувається на умовах Інкотермс-2000, та вказується у відповідних додатках.

Приписами п.3.4 договору-1 встановлено, що строк поставки кожної партії товару вказується у відповідному додатку на партію товару.

Якщо у відповідному додатку передбачена відстрочка платежу та при цьому покупець прострочив оплату поставленого товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від дня, коли товар мало бути оплачено, до дня його фактичної оплати (п.6.3 договору-1).

Відповідно до п.7.1 договору-1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р. (в редакції, викладеній у додатковій угоді до договору-1, т.2. а.с. 131), а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами по справі було складено до договору-1 32 додатка (т.2, а.с. 132-164), зокрема додаток №22 від 30.05.2010р. (т.2, а.с. 154).

Відповідно до додатку №22 від 30.05.2010р. сторони погодили поставку на користь ПП „Пакт" 19,667т. заготовки мідної, на суму 1278355 грн., в т.ч. ПДВ, строк поставки до 12.06.2010р. з відстроченням платежу - протягом 7 днів з моменту поставки, де моментом поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

03.04.2013р. Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №924/91/13 (т.2, а.с. 8-13), залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2013р. по справі №924/91/13 (т.2, а.с. 18-22) відмовлено у задоволенні позовних вимог СП „Панком-ЮН" про стягнення з ПП „Пакт" 388251,72 грн. основного боргу за договором №002 P-ktk від 16.02.2009р., 698853,10 грн. плати за користування чужими грошовими коштами, нарахованими за період з 31.01.2012р. по 25.12.2012р. та 43498,33 грн. інфляційних втрат. При цьому, вказаним рішенням встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором №002 P-ktk від 16.02.2009р.; встановлено також відсутність господарських операцій щодо купівлі-продажу заготовки мідної на суму 1278355,08 грн. за додатком №22 до договору №002 P-ktk від 16.02.2009р.

Як стверджує у своїх письмових поясненнях ПП „Пакт", останнім помилково було перераховано СП „Панком-ЮН" 1900000 грн. за поставку за видатковою накладною №РН-86/1 від 31.05.2010р. за додатком №22 до договору №002 P-ktk від 16.02.2009р. платіжними дорученнями №75 від 16.07.2010р., №76 від 16.07.2010р., №82 від 23.07.2010р. та №112 від 23.07.2010р.

На підтвердження вказаних тверджень ПП „Пакт" надано платіжне доручення №112 від 23.07.2010р. на суму 500000 грн. (т.1, а.с. 246) та банківські виписки за липень 2010р. на суму 1400000 (т.1, а.с.159, 166).

Водночас, з видаткової накладної №РН-86/1 від 31.05.2010р. (т.3, а.с. 59) не вбачається, на підставі якого саме документа остання видана.

Наведене стало підставою для звернення ПП „Пакт" до господарського суду першої інстанції про стягнення з СП „Панком-ЮН" 890103,36 грн. безпідставно отриманих коштів.

Як вбачається з письмових пояснень СП „Панком-ЮН", останнім нараховано ПП „Пакт" проценти за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасну оплату за 62 видатковими накладними (т.1, а.с. 42-103):

- №РН25 від 20.02.2009р. (т.1, а.с. 42), яка видана підставі договору №042 P-ktk від 20.04.2005р.

- №РН-49 від 13.03.2009р. (т.1, а.с. 43), видана на підставі рахунку фактури №СФ-13/03 від 13.03.2009р. без зазначення договору

- №РН-64 від 30.03.2009р. (т.1, а.с. 44), видана на підставі рахунку фактури №СФ-30/03-1 від 30.03.2009р. без зазначення договору

- №РН-81 від 10.04.2009р. (т.1, а.с. 45), видана на підставі рахунку фактури №СФ-10/04 від 10.04.2009р. без зазначення договору

- №РН-111 від 15.05.2009р.

- №РН-114 від 25.05.2009р.

- №РН-116 від 27.05.2009р.

- №РН-126 від 02.06.2009р.

- №РН-140 від 11.06.2009р.

- №РН-153 від 18.06.2009р.

- №РН-159 від 24.06.2009р.

- №РН-162 від 26.06.2009р.

- №РН-173 від 06.07.2009р.

- №РН-185 від 14.07.2009р.

- №РН-195 від 23.07.2009р. (т.1, а.с. 56), видана за договором 042 P-ktk від 20.04.2005р.

- №РН-204 від 31.07.2009р.

- №РН-202 від 31.07.2009р.

- №РН-214 від 14.08.2009р. (т.1, а.с. 59), видана на підставі рахунку фактури №СФ-13/08-3 від 13.08.2009р. без зазначення договору

- №РН-250 від 22.09.2009р.

- №РН-251 від 25.09.2009р.

- №РН-253 від 30.09.2009р.

- №РН-253/03 від 30.09.2009р.

- №РН-258 від 12.10.2009р.

- №РН-260 від 22.10.2009р.

- №РН-262 від 29.10.2009р.

- №РН-262/01 від 29.10.2009р.

- №РН-262/02 від 29.10.2009р.

- №РН-266 від 06.11.2009р.

- №РН-269 від 13.11.2009р.

- №РН-274 від 20.11.2009р.

- №РН-277 від 24.11.2009р.

- №РН-281 від 27.11.2009р.

- №РН-25 від 22.03.2010р.

- №РН-30 від 29.03.2010р.

- №РН-40 від 12.04.2010р.

- №РН-47 від 22.04.2010р.

- №РН-55 від 30.04.2010р.

- №РН-58 від 30.04.2010р.

- №РН-78 від 19.05.2010р.

- №РН-103 від 24.06.2010р. (т.1, а.с. 81), видана на підставі рахунку фактури №СФ-22/06-3 від 22.06.2010р. без зазначення договору

- №РН-106 від 30.06.2010р.

- №РН-122 від 16.07.2010р.

- №РН-128 від 23.07.2010р.

- №РН-143 від 10.08.2010р.

- №РН-146 від 17.08.2010р.

- №РН-149 від 27.08.2010р.

- №РН-151 від 02.09.2010р.

- №РН-152 від 06.09.2010р.

- №РН-158 від 10.09.2010р., в матеріалах справи відсутня

- №РН-163 від 21.09.2010р.

- №РН-166 від 25.09.2010р.

- №РН-166 від 29.09.2010р., в матеріалах справи відсутня

- №РН-179 від 08.10.2010р.

- №РН-182 від 15.10.2010р.

- №РН-200 від 28.10.2010р.

- №РН-201 від 29.10.2010р.

- №РН-204 від 04.11.2010р. (т.1, а.с. 98), видана за договором №001 P-ktk від 15.01.2009р.

СП „Панком-ЮН" стверджує, що несвоєчасна оплата ПП „Пакт" отриманого товару стала підставою для звернення СП „Панком-ЮН" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вже було зазначено вище, 16.02.2009р. між сторонами по справі було укладено договір поставки №002 P-ktk.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Приписами ч.2 ст. 669 ЦК України встановлено, що умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Щодо позовних вимог ПП „Пакт" про стягнення безпідставно отриманих коштів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з письмових пояснень ПП „Пакт", позовні вимоги останнього ґрунтуються на ч.1 ст. 1212 ЦК України.

За ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Як вбачається з письмових пояснень ПП „Пакт", останній стверджує, що ПП „Пакт" було помилково сплачено 1900000 грн., стягнення 890103,36 грн. з яких є позовними вимогами ПП „Пакт", згідно з додатком №22 до договору поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р. з призначенням платежу - видаткової накладної №РН-86/1 від 31.05.2010р.

Відповідно до додатку №22 від 30.05.2010р. до договору-1 визначено основні умови спірної поставки а саме: строк поставки товару визначено до 12.06.2010р. з відстроченням платежу - протягом 7 днів з моменту поставки, де моментом поставки вважається дата виписки видаткової накладної, окрім того, вказано строк поставки товару - до 12.06.2010р.

31.05.2010р. СП „Панком-ЮН" було виписано відповідну видаткову накладну №РН-86/1 на суму 1278355,08 грн.

Таким чином, моментом поставки, відповідно до додатку №22 від 30.05.2010р. до договору поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р. вважається 31.05.2010р., а отже ПП „Пакт" зобов'язався, відповідно до умов договору поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р. та додатку до нього №22 від 30.05.2010р., оплатити спірний товар протягом 7 днів, починаючи з моменту поставки, що останнім і було зроблено та підтверджується платіжним дорученням №112 від 23.07.2010р. на суму 500000 грн. (т.1, а.с. 246) та банківськими виписками за липень 2010р. на суму 1400000 (т.1, а.с.159, 166).

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що призначенням платежу перерахованих коштів за вищенаведеним платіжним дорученням та банківськими виписками є оплата товару за видатковою накладною №РН-86/1 від 31.05.2010р.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р., додаток до №22 від 30.05.2010р. до вказаного договору, враховуючи наявність видаткової накладної №РН-86/1 від 31.05.2010р., приймаючи до уваги, що кошти, які ПП „Пакт" просить стягнути з СП „Панком-ЮН", отримано останнім як оплату за поставлений товар, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ПП „Пакт" вибрано помилковий спосіб захисту свого порушеного права, а позовні вимоги ПП „Пакт" про стягнення безпідставно отриманих СП „Панком-Юн" коштів є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування ст.1212 ЦК України викладена у Постанові Верховного суду України від 22 січня 2013 року.

Щодо позовних вимог СП „Панком-Юн" апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Позовні вимоги СП „Панком-Юн" ґрунтуються на п.6.3 договору-1 та ст.ст. 534, 536 ЦК України.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стверджує СП „Панком-ЮН" ПП „Пакт" було оплачено товар за видатковими накладними з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим останньому було нараховано проценти передбачені ст. 536 ЦК України.

Частинами 1, 5 ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

За ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасно оплачений товар відбувається за договором поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд не приймає до уваги наступні видаткові накладні: №РН25 від 20.02.2009р. (т.1, а.с. 42), яка видана підставі договору №042 P-ktk від 20.04.2005р.; №РН-195 від 23.07.2009р. (т.1, а.с. 56), видана за договором 042 P-ktk від 20.04.2005р.; №РН-204 від 04.11.2010р. (т.1, а.с. 98), видана за договором №001 P-ktk від 15.01.2009р., оскільки стягнення відповідних відсотків за користування чужими грошовими коштами відбувається не за вище переліченими договорами, а за договором поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р., до якого вищенаведені видаткові накладні ніякого відношення не мають.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання СП „Панком-Юн" про наявність підстав для нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за спірним договором за видатковими накладними №РН-158 від 10.09.2010р. та №РН-166 від 29.09.2010р. у зв'язку з тим, що СП „Панком-Юн" не надано жодних належних доказів на підтвердження прострочення наявності відповідних проплат за поставку товару.

Також апеляційний господарський суд зауважує, що СП „Панком-Юн" не надано жодних доказів на підтвердження наявності прострочення платежу та наявності підстав для застосування до нижчеперелічених видаткових накладних:

- №РН-214 від 14.08.2009р. (т.1, а.с. 59), видана на підставі рахунку фактури №СФ-13/08-3 від 13.08.2009р. без зазначення договору;

- №РН-103 від 24.06.2010р. (т.1, а.с. 81), видана на підставі рахунку фактури №СФ-22/06-3 від 22.06.2010р. без зазначення договору;

- №РН-49 від 13.03.2009р. (т.1, а.с. 43), видана на підставі рахунку фактури №СФ-13/03 від 13.03.2009р. без зазначення договору;

- №РН-64 від 30.03.2009р. (т.1, а.с. 44), видана на підставі рахунку фактури №СФ-30/03-1 від 30.03.2009р. без зазначення договору;

- №РН-81 від 10.04.2009р. (т.1, а.с. 45), видана на підставі рахунку фактури №СФ-10/04 від 10.04.2009р. без зазначення договору, вимог визначених саме у договорі поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р., стягнення відсотків за несвоєчасну оплату товару за яким відбувається по даній справі. Також не надано жодних доказів, що передача товару за вказаними накладними здійснювалась саме на підставі договору поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р.

Щодо решти видаткових накладних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додатків до договору-1 №№1-32 сторонами по справі було погоджено відстрочення платежу відповідно на різні періоді за кожним додатком, окрім додатків: №16 від 29.10.2009р. (т.2, а.с.148) в якому строк поставки та оплати визначено до 30.11.2009р., №17 від 10.03.2010р. та №18 від 22.03.2010р. (т.2, а.с. 149, 150) за якими визначено обов'язкову передоплату.

Дослідивши зміст видаткових накладних: №РН-111 від 15.05.2009р.; №РН-114 від 25.05.2009р.; №РН-116 від 27.05.2009р.; №РН-126 від 02.06.2009р.; №РН-140 від 11.06.2009р.; №РН-153 від 18.06.2009р.; №РН-159 від 24.06.2009р.; №РН-162 від 26.06.2009р.; №РН-173 від 06.07.2009р.; №РН-185 від 14.07.2009р.; №РН-204 від 31.07.2009р.; №РН-202 від 31.07.2009р.; №РН-250 від 22.09.2009р.; №РН-251 від 25.09.2009р.; №РН-253 від 30.09.2009р.; №РН-253/03 від 30.09.2009р.; №РН-258 від 12.10.2009р.; №РН-260 від 22.10.2009р.; №РН-262 від 29.10.2009р.; №РН-262/01 від 29.10.2009р.; №РН-262/02 від 29.10.2009р.; №РН-266 від 06.11.2009р.; №РН-269 від 13.11.2009р.; №РН-274 від 20.11.2009р.; №РН-277 від 24.11.2009р.; №РН-281 від 27.11.2009р.; №РН-25 від 22.03.2010р.; №РН-30 від 29.03.2010р.; №РН-40 від 12.04.2010р.; №РН-47 від 22.04.2010р.; №РН-55 від 30.04.2010р.; №РН-58 від 30.04.2010р.; №РН-78 від 19.05.2010р.; №РН-106 від 30.06.2010р.; №РН-122 від 16.07.2010р.; №РН-128 від 23.07.2010р.; №РН-143 від 10.08.2010р.; №РН-146 від 17.08.2010р.; №РН-149 від 27.08.2010р.; №РН-151 від 02.09.2010р.; №РН-152 від 06.09.2010р.; №РН-163 від 21.09.2010р.; №РН-166 від 25.09.2010р.; №РН-179 від 08.10.2010р.; №РН-182 від 15.10.2010р.; №РН-200 від 28.10.2010р.; №РН-201 від 29.10.2010р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що зі змісту вказаних видаткових накладних неможливо дійти висновку, до якого саме додатку до договору поставки №002 P-ktk від 16.02.2009р. вказані накладні відносяться, у зв'язку з чим неможливо встановити дату початку нарахування відповідних процентів за користування чужими грошовими коштами та фактичну дату порушення ПП „Пакт" зобов'язань за договором №002 P-ktk від 16.02.2009р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар за вищезазначеними накладними.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Таким чином, слід мати на увазі, що проценти за ст. 536 ЦК України нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зазначає, що сторонами по справі не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження факту користування ПП „Пакт" грошовими коштами СП „Панком-Юн".

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог СП „Панком-Юн" щодо стягнення з ПП „Пакт" процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з їх недоведеністю.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позову.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Пакт" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Пакт" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року у справі №916/2123/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„У задоволенні первісного позову Приватного підприємства „Пакт" - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - відмовити."

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 30 січня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош