Постанова № 36903092, 30.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2014 року Справа № 912/1302/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 16.01.2014 р.:

позивач: Сібірцев А.В., директор ТОВ "Айсберг" (паспорт ЕА № 100785 від 01.06.96 р.);

від позивача: Бондарчук П.В. (дов. б/н від 01.08.13 р.);

від відповідача: Безлюдько В.І. ( дов. № 1/12/23/1 від 08.01.14 р.); Купченко О.П. ( дов. № 7/12/06/1 від 09.01.14 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської обл. м. Олександрія на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2013 р. у справі № 912/1302/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг» м. Олександрія

до Олександрійської міської ради Кіровоградської обл. м. Олександрія

про визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 20.11.2013 р. у справі № 912/1302/13, яке підписано 25.11.2013 р. і оформлено відповідно до вимог статті 84 ГПК України (суддя Колодій С.Б.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг» м. Олександрія до Олександрійської міської ради Кіровоградської обл. м. Олександрія про скасування пункту 2 рішення Олександрійської міської ради від 09.08.2013 р. № 1130.

Вказаним рішенням скасовано пункт 2 рішення Олександрійської міської ради № 1130 від 09.08.2013 р., яким скасовано пункт 29 рішення Олександрійської міської ради від 10.09.2010 р. № 1573 "Про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок".

Стягнуто з Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг" м. Олександрія 1147,00 грн. судового збору.

Олександрійська міська рада не погодилася з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення по даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, так як під час розгляду справи не було доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам, викладеним у рішенні; рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зауважує, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що рішення міської ради № 1573 від 10.09.2010 р. про поновлення договору оренди земельної ділянки

площею 2 685 кв.м по вул. Червоного Козачества в м. Олександрія приймалося не після закінчення договору оренди, а в термін його дії. Договір оренди був чинний до 17.02.2011 р. Таким чином п. 29 рішення міської ради № 1573 від 10.09.2010 р. про поновлення договору оренди прийняте міською радою з порушенням Закону України «Про оренду землі».

Судом першої інстанції не з`ясовувався факт належного виконання укладеного договору оренди, а зроблено висновок про належне виконання орендарем своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону № 1211-ІУ (1211-15) від 02.10.2003 р. № 2004, № 10, стр. 102) із змінами, чинними на день прийняття рішення міською радою (10.09.2010 р.). орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що договір від 17.02.2006 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.02.2001 р. не пройшов державної реєстрації в управлінні Держземагенства в м. Олександрія, Кіровоградської обл., а тому не набрав чинності в силу вимог ст. 18 вказаного вище Закону, а тому відповідно до вимог п. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При прийнятті Олександрійською міською радою п. 29 рішення від 10.09.2010 р. № 1573 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок», остання не була проінформована, що поновлює нікчемний правочин, оскільки депутат Олександрійської міської ради 5-го скликання, він же директор ТОВ «Айсберг» Сібірцев А.В. цей факт приховав.

На думку скаржника, при прийнятті рішення міської ради № 1573 від 10.09.2010 р. про поновлення дії договору ТОВ «Айсберг», суд не надав належної оцінки тому факту, що після закінчення терміну 5 (п`яти) років з 02.02.2001 р. протягом місяця до 02.03.2006 р. повинен був поновити договір оренди земельної ділянки, скласти відповідний документ та провести державну реєстрацію такого поновлення, чого зроблено не було.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції, проаналізувавши п. 5 Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009, не взяв до уваги тлумачення п. 3 та п.4.1 вказаного рішення.

ТОВ «Айсберг» відзив на апеляційну скаргу не надало, а в судовому засіданні просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення, яке оскаржується, залишити без змін, так як вважає рішення законним.

В судовому засідання оголошувалася перерва з 16.01.2014 р. до 30.01.2014 р. до 11 год.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Олександрійською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 02.02.2001 р.

Орендодавець, на підставі рішення Олександрійської міської ради від 14.12.2000 р. передав, а орендар по акту прийому-передачі земельної ділянки від 05.02.2001 р. прийняв в тимчасове користування, на умовах оренди, терміном на 5 (п`ять ) років земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Червоного Козачества площею 2 685 кв.м для обслуговування продовольчого ринку.

В догооврі оренди земельонї ділянки всьановлено, що дія договору починається з моменту його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у виконкомі Олександрійської міської ради, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.02.2001 р. № 153, тобто строк дії договору до 05.02.2006 р.

Договір оренди земельної ділянки від 02.02.2001 р. посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Бендеровою Л.А., та зареєстрований у виконкомі Олександрійської міської ради, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 05.02.2001 р. № 153.

Умовами п.2.2 договору передбачено, що по закінченні терміну договору орендар має

переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена особа повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше одного місяця до його закінчення.

17.02.2006 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.02.2001 р., яким на підставі рішення №822 від 12.01.2006 року "Про продовження терміну оренди земельних ділянок" продовжено строк оренди земельної ділянки площею 2 685,0 кв.м. строком на п"ять років (а.с.16).

10.09.2010р. на дев'яносто сьомій сесії п'ятого скликання Олександрійською міською радою прийнято рішення №1573 "Про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок" (надалі - рішення №1573 від 10.09.2010р.) (а.с.27).

Пунктом 29 цього рішення ТОВ "Айсберг" в черговий раз поновлено термін оренди земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови по вул. Червоного Козацтва площею 2 685,0 кв.м., наданої для обслуговування продовольчого ринку.

Пунктом 31 рішення №1573 від 10.09.2010р. визначено, що заходи щодо укладення поновлених договорів оренди земельних ділянок необхідно здійснити протягом двох місяців.

Пунктом 32 цього рішення зазначено визначити розмір орендної плати за оренду вищевказаних земельних ділянок згідно з орендними ставками, затвердженими міською радою.

09.08.2013 року Олександрійською міською радою прийнято рішення №1130 "Про вилучення земельної ділянки під ринком "Айсберг" до земель запасу", в якому посилаючись на те, що ТОВ "Айсберг" тривалий час зволікає з укладенням договору оренди земельної ділянки, звернулося до суду з позовом про укладення договору оренди на умовах, що суперечать рішенню міської ради від 30.04.2012 №1454, попередній договір від 17.02.2006 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки не пройшов державної реєстрації у відділі Держкомзему в м. Олександрії і по своїй природі є нікчемним правочином, а також посилаючись на рішення виконавчого комітету міської ради від 08.08.2013 №579 та висновки постійних комісій міської ради вирішено вилучити до земель запасу Олександрійської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2685 га (кадастровий номер 3510300000:10:437:0027) під ринком "Айсберг" для обслуговування продовольчого ринку; вважати таким, що втратив чинність пункт 29 рішення міської ради від 10.09.2010 №1573 (а.с.27).

Відповідно до пункту 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, який діяв на момент підписання договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.02.2001 р. у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації.

Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводяться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що договір від 17.02.2006 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.02.2001 р. не пройшов державну реєстрацію, а тому не набрав чинності в силу вимог статті 18 Закону України «Про оренду землі» та п. 3 ст. 640 ЦК України.

Оскільки договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладений 17.02.2006 р. щодо поновлення терміну оренди, не пройшов державної реєстрації в управлінні Держземагенства в м. Олександрія Кіровоградської обл., то даний правочин в силу вимог п.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Олександрійська міська рада Кіровоградської обл. шостого скликання (а.с. 27) 09.08.2013 р. прийняла рішення № 1130 «Про вилучення земельної ділянки під ринком «Айсберг» до земель запасу».

Пунктом 2 зазначеного рішення міська рада вирішила : «Вважати таким, що втратив чинність п. 29 рішення міської ради від 10.09.2010 р. № 1573 «Про поновлення дії договорів

оренди земельних ділянок».

Вказане рішення прийнято відповідно до ст. 26, п.п.1 )п.а) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 12, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 210, 215. 216, 640 ЦК України, враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг» тривалий час зволікає з укладанням договору оренди земельної ділянки, звернулося до суду з позовом про укладання договору на умовах, що суперечать рішенню міської ради від 30.04.2012 р. № 1454, попередній договір від 17.02.2006 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки не пройшов державної реєстрації у відділі Держкомзему в м.Олександрії і по своїй природі є нікчемним правочином та рішення виконкому від 08.08.2013 р. № 579 та висновкам постійних комісій міської ради.

В апеляційній скарзі Олександрійська міська рада зауважила, що при прийнятті нею п.29 рішення від 10.09.2010 р. № 1573 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» не була проінформована, що поновлює нікчемний правочин, так як депутат Олександрійської міської ради 5-го скликання, він же директор ТОВ «Айсберг» Сібірцев А.В. приховав цей факт.

Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Межі земельної ділянки, її місце розташування визначаються технічною документацією на земельну ділянку. Згідно технічної документації земельній ділянці присвоюється кадастровий номер, який є унікальним і зберігається за земельною ділянкою. Ідентифікація земельної ділянки здійснюється по кадастровому номеру земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що враховуючи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 р. № 749 Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на підставі договору на виконання робіт №18-10-10-21 від 18.10.2010 року було замовлено та розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки строком на 5 років ТОВ "Айсберг" для обслуговування продовольчого ринку за адресою: вул. Червоного Козацтва, м. Олександрія, Кіровоградської області; виготовлено реєстраційна картка на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 10.09.2010р.) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

- надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

{Стаття 123 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1119-IV (1119-15 ) від 11.07.2003; в редакції Законів N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008, N 1702-VJ ( 1702-17 ) від 05.11.2009}.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж: земельної ділянки в натурі (на місцевості). В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що на момент прийняття Олександрійською міською радою рішення № 1573 від 10.09.2010 року «Про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок», яким було поновлено ТОВ «Айсберг» на п'ять років терміну оренди земельної ділянки житлової та громадської забудови по вул. Червоного Козацтва площею 2685,00 кв.м, наданої для обслуговування продовольчого ринку, ТОВ «Айсберг» було розроблено технічну

документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та, як наслідок, належним чином встановлено межі земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва площею 2685,00 кв.м .

Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що при прийнятті рішення міської ради №1573 від 10.09.2010 р.про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок, земельної ділянки в розумінні Земельного кодексу України не існувало, не можна поновлювати оренду земельної ділянки якої не існує. Земельна ділянка по вул. Червоного Козацтва була сформована як об'єкт нерухомості, відносно якого можна вчиняти правочини, лише з моменту її реєстрації в Держкомземі та присвоєння їй відповідного кадастрового номера.

Відповідно до ч. З статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону N 1211-IV ( 1211-15 ) від 02.10.2003, ВВР, 2004, N 10, ст.102 } із змінами, чинними на день прийняття рішення міською радою (10.09.2010р.)

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що після закінчення терміну 5 років з 02.02.2001р., тобто 02.02.2006р., відповідно до вказаної вище норми Закону, ТОВ «Айсберг» протягом місяця, до 02.03.2006р. повинен був поновити договір оренди земельної ділянки, скласти відповідний документ та провести державну реєстрацію такого поновлення, чого зроблено не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував положення, викладені в а абзацах 4-6 пункту 5 рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 від 16.04.2009 р. і не прийняв до уваги тлумачення п. 3 та п.4.1 вказаного рішення, а саме:

П.З. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

П. 4.1. Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства,, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

В інших положеннях Закону також визначено право ради скасовувати свої раніше

прийняті рішення та вносити до них зміни, зокрема скасовувати дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (пункт 36 частини першої статті 26), вносити зміни до місцевого бюджету (пункт 23 частини першої статті 26). Остання норма кореспондується з положенням частини сьомої статті 78 Бюджетного кодексу України, згідно з якою „рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу".

Аналіз повноважень ради в галузі планування та в бюджетно-фінансовій сфері, закріплених у частині першій статті 26 Закону, а саме: встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом (пункт 24), прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах (пункт 28), встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету (пункт 29), затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад (пункт 35), та повноважень, визначених частиною другою статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори", згідно з якою органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів, дає підстави стверджувати, що рада має право скасовувати місцеві податки та змінювати їх розміри, а відтак - скасовувати чи змінювати свої раніше прийняті рішення.

В законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення. Так, у Законі України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" органу місцевого самоврядування надано право за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт (частини перша, друга статті 11). Зі змісту Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" випливає, що органи місцевого самоврядування у місячний строк повинні усунути виявлені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини порушення прав і свобод людини і громадянина (пункт 11 статті 13, частина третя статті 15), тобто скасувати або змінити свої рішення. У Законі України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено право органів місцевого самоврядування привести у відповідність, із_ законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель (абзац другий пункту „б" статті 6), тобто змінити власні акти. Згідно із Законом України „Про основи містобудування" сільські, селищні, міські ради уповноважені затверджувати місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів та вносити в них зміни за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури (частина друга статті 12, частина п'ята статті 17). За Законом України „Про планування і забудову територій" місцева рада затверджує

містобудівну документацію та після погодження зі спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури вносить до неї зміни своїм же рішенням (частини третя, четверта статті 10).

В Основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення (стаття 40). Законом України „Про звернення громадян" встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення (абзац п'ятий частини першої статті 19).

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання

місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості. яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-

зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим "дум влитом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту З мотивувальної частини вказаного Рішення).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїйдіяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 4. Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У ст. 12. Земельного кодексу України встановлені повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що Олександрійська міська рада правомірно своїм рішенням № 1130 від 09.08.2013 р. скасувала пункт 29 рішення Олександрійської міської ради від 10.09.2010 р. № 1573 «Про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок».

На підстав зазначеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення по даній справі слід скасувати.

Керуючись ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської обл. м.Олександрія задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2013 р. у справі № 912/1302/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з ТОВ «Айсберг» на користь Олександрійської міської ради кіровоградської обл.. 573 грн. 50 коп. судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Кіровоградської обл., відповідно до вимог статей 116-117 ГПК України, видати наказ.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнеєв

І.М. Кощеєв

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2014 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко