Рішення № 36902911, 27.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/225 27.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив»

про стягнення 325 430,03 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 р.

від відповідача: Богомаз А.П. - дов. № б/н від 22.12.2013 р.

Горицька Н.Г. - голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив» про стягнення 284 882,52 грн. основного боргу, 34 286,83 грн. інфляційної складової боргу та 6 260,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1310450 від 26.01.05 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.08.08 р. до 01.04.10 р.

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. було порушено провадження у справі № 37/225 та призначено її розгляд на 07.06.10 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 07.06.10 р. у справі № 37/225 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 2а-3475/09; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.09 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3475/09 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Київської міської державної адміністрації, третя особа АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

27.07.10 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» про відмову від адміністративного позову до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. закрито провадження у даній справі у зв'язку з відмовою ОСББ «Престиж» від позову.

Дану ухвалу оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою КААС від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. про закриття провадження у справі скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для подальшого розгляду до Шевченківського суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду.

Після того, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11. р. залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643) останньої (третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») вказана ухвала була оскаржена юридичними особами, які приєднались до позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у справі № 2а-376/11 зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11 р. - без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а- 376/11 оскаржено до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.08.12 р. № К/9991/33592/12 залишив касаційну скаргу без задоволення, а увалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. та Ухвалу КААС від 15.05.12 р. у справі за позовом ОСББ «Престиж» до ВО КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування розпоряджень - без змін.

За таких обставин, наразі відсутнє будь-яке процесуальне рішення про визнання нечинними та протиправними розпоряджень КМДА щодо введення в дію тарифів, які застосовано ПАТ «Київенерго» у спірному періоді.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 ГРК України, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, господарський суд ухвалою від 19.12.13 р. поновив провадження у даній справі, призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 13.01.14 р. та зобов'язав сторін надати суду певні документи та докази.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.12.13 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 13.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 27.01.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 27.01.2014 р. представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду та письмовий відзив на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій з відповідача підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 27.01.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Актив» (споживач) був укладений договір № 1310450 від 26.01.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 1310450 від 26.01.2005 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 1310450 від 26.01.2005 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 1310450 від 26.01.2005 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 1310450 від 26.01.2005 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 1310450 від 26.01.2005 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-2 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 1310450 від 26.01.2005 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 1310450 від 26.01.2005 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 1310450 від 26.01.2005 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40в оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 1310450 від 26.01.2005 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача за період з липня 2008 р. до березня 2010 р., довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію за період з липня 2008 р. по березень 2010 р. та розрахунок заборгованості відповідача за договором № 1310450 від 26.01.2005 р. за період з серпня 2008 р по квітень 2010 р.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з серпня 2008 р. до квітня 2010 р. становила 1 092 913,07 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1310450 від 26.01.2005 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 808 030,55 грн., у зв'язку з чим станом на 01.04.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 284 882,52 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив» про стягнення 284 882,52 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 34 286,83 грн. інфляційної складової боргу та 6 260,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням за період з 01.08.08 р. до 01.04.10 р. відповідачем зобов'язань за договором № 1310450 від 26.01.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

27.01.2014 р. відповідач звернувся до господарського суду м. Києва із відзивом на позовну заяву, в якому зазначив, що причиною виникнення заборгованості Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив» було несвоєчасне прийняття розпоряджень КМДА стосовно здійснення відшкодувань сум різниць в тарифах та несвоєчасне їх виконання. Тому, як стверджує відповідач, позивачу слід звернутися з позовом до КМДА про стягнення інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних, або ж залучити КМДА по даній справі в якості співвідповідача.

Господарський суд вважає такі твердження відповідача безпідставними, оскільки договірні зобов'язання виникли саме між ПАТ «Київенерго» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Актив» на підставі укладеного договору № 1310450 від 26.01.2005 р., і КМДА не несе відповідальності за невчасне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1310450 від 26.01.2005 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Також господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/225 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

У судовому засіданні 13.01.2014 р. представник позивача надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію, з якої вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача відсутня заборгованість за договором № 1310450 від 26.01.2005 р. за період з 01.08.08 р. по 01.04.10 р.

Судом було встановлено, що сума основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 1310450 від 26.01.2005 р. за період з 01.08.08 р. до 01.04.10 р. було погашено відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду (27.04.2010 р.), а частина основного боргу у сумі 184 882,52 грн. - після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 184 882,52 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 1310450 від 26.01.2005 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. основного боргу не підлягають задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 34 286,83 грн. інфляційної складової боргу та 6 260,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310450 від 26.01.2005 р. та додатками до нього.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що в договорі № 1310450 від 26.01.2005 р., укладеним між позивачем та відповідачем, взагалі не передбачена сплата інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних; також відповідач вказав, що позивач не надав розрахунку розмірів інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних відповідно датам сплати заборгованості.

Господарський суд вважає обставини, на які посилається відповідач, безпідставними та необґрунтованим, та зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з серпня 2008 р. до квітня 2010 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у серпні 2008 р на рівні 99,9 %, у липні 2009 р. на рівні 99,9 % та серпні 2009 р. на рівні 99,8 %.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ "Київенерго".

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив» за період з серпня 2008 р. до квітня 2010 р. підлягають 34 081,66 грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1310450 від 26.01.2005 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 34 081,66 грн. інфляційної складової боргу за період з серпня 2008 року до квітня 2010 року.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1310450 від 26.01.2005 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 6 260,68 грн. трьох відсотків річних за період з серпня 2008 р. до квітня 2010 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив» підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні 27.01.2014 р. представнику відповідача судом було роз'яснено його право заявити про розстрочку виконання рішення, проте представник відповідача наданим йому правом не скористався.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив» задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Актив» (02121, м. Київ, пр-т. Бажана Миколи, 16, код ЄДРПОУ 33227735) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 34 081 (тридцять чотири тисячі вісімдесят одну) грн. 66 коп. інфляційних нарахувань, 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят) грн. 68 коп. трьох відсотків річних, 2 252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 25 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження в частині стягнення 184 882,52 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 30.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.