Рішення № 36902720, 21.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22390/13 21.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд"

до Фізичної особи - підприємця Мельник Олександра Івановича

про стягнення 7 844,44 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Гордієнко І.С. (дов. б/н від 02.10.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Мельника Олександра Івановича (далі по тексту - відповідач) про стягнення загальної заборгованості у розмірі 8183,63 грн. за договором поставки № 37 від 22.07.2011 року, з яких 7 844, 44 грн. основного боргу, 276, 54 грн. пені, 62, 65 грн. 3% річних, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22390/13, розгляд справи призначено на 09.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 21.01.2014 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 21.01.2014 року відповідач не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.01.2014 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та було надано додаткові докази по справі.

Відповідно до поданого позивачем Витягу з ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 02088, м. Київ, вул. Гоголя, буд. 20.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2011 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 37 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується постачати покупцю товари (кондитерські вироби), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 3.3. договору на момент укладання цього договору, покупець визначає особу або декілька осіб, відповідно до п. 3.2. цього договору, які будуть уповноважені здійснювати прийняття товару та/або видавати (оформлювати) документи для його прийняття. Зразки підписів уовноважених осіб, їх паспортні дані, та зразки печаток покупця будуть наведені у відповідному додатку № 1 до цього договору, який складається покупцем та підписується сторонами.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів протягом 60 календарних днів з дня отримання товару покупцем.

Згідно п. 6.3. договору у разі прострочення оплати за отриманий товар, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення платежу, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу відповідно до договору товар на загальну суму 7 856, 10 грн., що підтверджено копіями видаткових накладних, наданих в матеріали справи, які містять відтиск круглої печатки відповідача.

З позовної заяви вбачається, що відповідачем проведено часткову оплату по видатковій накладній №РТ000016868 від 26.03.2013 року на 11,66 грн. і відповідно заборгованість відповідача за видатковими накладними № РТ000016868 від 26.03.2013 року, РТ000019159 від 08.04.2013 року, РТ000020145 від 15.04.2013 року, РТ000021318 від 22.04.2013 року складає 7844,44 (сім тисяч вісімсот сорок чотири)грн. 44 копійки. Доказів оплати відповідачем зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" підлягають задоволенню в повному об'ємі з наступних підстав.

Договір поставки №37 від 22.07.2011р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 37 поставлено відповідачу товар на суму 7 856 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 10 коп. по накладним № РТ000016868 від 26.03.2013 року, РТ000019159 від 08.04.2013 року, РТ000020145 від 15.04.2013 року, РТ000021318 від 22.04.2013 , що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 11, 66 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 844, 44 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Заперечення відповідача відносно якості поставленого товару суду не надавалися.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 7 844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 44 коп. відповідачем суду не надавалися.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 7 844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири)грн. 44 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири)грн.. 44 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 276,54 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, відповідно до п. 6.3. договору, за загальний період з 27.05.2013 року по 31.10.2013 року, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Пунктом 6.3 договору передбачено нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 276, 54 грн. у відповідності до п. 6.3. договору за загальний період з 27.05.2013 року по 31.10.2013 року, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.3. договору (окремо по кожній видатковій накладній), при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Позивач просить суд, також, стягнути з відповідача 62, 63 грн. 3% річних за загальний період прострочення виконання зобов'язання по договору з 27.05.2013 року по 31.10.2013 року.

Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та пені підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та пені нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мельник Олександра Івановича (02088, м. Київ, вул. Гоголя, буд. 20; код ЄДРПОУ 2532513131 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" (01014, м. Київ, пров. Мічурина буд. 3/2 л. А; код ЄДРПОУ 36184176) 7 844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 44 коп основної заборгованості, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 54 коп. пені, 62 (шістдесят дві) грн. 63 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко