Постанова № 36902290, 30.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

30 січня 2014 р. справа № 820/9585/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Малахової Ю.А.,

представника відповідача - Гаспаряна А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія "Глобус" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія "Глобус", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.06.2013 р. № 0000492223 та № 0000502223.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 27.05.2013 р. № 495/22.1-07/36613759 "Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ НВК "Глобус" (податковий номер 36613759) з питань взаємовідносин із ТОВ "Барс-11 (податковий номер 37797302) за липень 2012 року та ТОВ УФК "Тритон" (податковий номер 37797318) за вересень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку", відповідачем 06.06.2013 р. винесені податкові повідомлення - рішення № 0000492223 та № 0000502223. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення № 0000492223 та № 0000502223 від 06.06.2013 р. такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ НВК "Глобус" зареєстроване Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 27.10.2009 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 28.10.2009 р. за № 1920, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.09.2011 р. № 100348397 (т. 1 а.с. 11, 13, 14).

Згідно довідки, наданої Відділом статистики у Дергачівському районі Головного управління статистики у Харківській області, ТОВ НВК "Глобус" має наступні види діяльності за КВЕД: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво готових кормів для домашніх тварин; надання послуг у тваринництві; оптова торгівля сільськогосподарською технікою; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (т. 1 а.с. 15).

Фахівцями Дергачівської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ НВК "Глобус" з питань взаємовідносин із ТОВ "Барс-11 за липень 2012 року та ТОВ УФК "Тритон" за вересень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт № 495/22.1-07/36613759 від 27.05.2013 р. (т. 1 а.с. 24-47).

В акті перевірки встановлено порушення:

- п.п. 138.8 ст. 138, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України, до складу валових витрат за три квартали 2012 року (3 квартал) безпідставно віднесено суми за непідтвердженими фактами здійснених операцій по придбанню товару у ТОВ «Барс-11» та ТОВ УФК «Тритон» в сумі 125392,00 грн.; за результатами перевірки донараховано податку на прибуток в сумі 26332,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 ПК України, до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суми ПДВ за непідтвердженими фактами здійснених операцій по придбанню товарів від ТОВ «Барс-11» на суму 13158,00 грн. за липень 2012 року та ТОВ УФК «Тритон» на суму ПДВ 11920,00 грн. за вересень 2012 року; за результатами перевірки донараховано ПДВ в сумі 25078,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки 06.06.2013 р. Дергачівською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492223, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 31347,50 грн., з яких 25078,00 грн. - за основним платежем, 6269,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000502223, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 32915,00 грн., з яких 26332,00 грн. - за основним платежем, 6583,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 48, 50).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ТОВ "Барс-11 та ТОВ УФК "Тритон" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку Дергачівської ОДПІ було покладено відомості актів:

- від 02.04.2013 р. № 344/222-10/37797302 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барс-11» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2012 року», складеного ДПІ у Оболонському районі м. Києва, яким встановлено відсутність у ТОВ «Барс-11» поставок товарів та укладення угод без настання реальних наслідків; господарські операції ТОВ «Барс-11» за період травень, червень, жовтень 2012року, січень 2013 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності; також встановлено завищення податкових зобов'язань за липень 2012 року на суму ПДВ 1061420,28 грн. та завищення податкового кредиту за липень 2012 року на суму ПДВ 1135199,55 грн.;

- від 09.04.2013 р. № 266/2220/37797318 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ УФК «Тритон» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: 01.04.2012 р. - 28.02.2013 р.», складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова, яким встановлено відсутність підприємства за своїм місцезнаходженням, відсутність основних засобів на підприємстві, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій; встановлено, що дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток та у деклараціях з ПДВ внаслідок операцій з ТМЦ (робіт, послуг), отриманих за період з 01.04.2012 р. по 28.02.2013 р. з підприємствами-постачальниками, та реалізованими покупцям, - не є дійсними.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ НВК "Глобус" у липні, вересні 2012 року по придбанню продукції у ТОВ "Барс-11 та ТОВ УФК "Тритон", мають ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (липень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Барс-11». Між ТОВ НВК "Глобус" (Покупець) та ТОВ «Барс-11» (Постачальник) 02.07.2012 р. був укладений договір поставки № 020004 (т. 1 а.с. 71-73), згідно якого позивачу було поставлено карбоносилікат змільчений та жом змільчений.

Матеріали справи містять: податкові накладні (т. 1 а.с. 74-76), видаткові накладні (т. 1 а.с. 77-79), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 80-82), платіжні доручення (т. 1 а.с. 96-97).

Згідно звіту за формою 1-ДФ по ТОВ «Барс-11», у 3 кварталі 2012 року на вказаному підприємстві працювала 1 особа - керівник підприємства (т. 2 а.с. 110). Згідно наданої суду декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року, ТОВ «Барс-11» визначено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 25122720,00 грн. Сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування складає 25089220,00 грн. (т. 2 а.с. 107-109). Згідно податкової декларації з ПДВ по ТОВ «Барс-11», операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання, у липні 2012 року склали 1270240,00 грн. (т. 2 а.с. 102-104).

Отже, на підставі отриманих судом відомостей, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників вказаного підприємства не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з багатомільйонним оборотом.

Крім того, товаром за наданими до суду товарно-транспортними накладними від 02.07.2012 р., 03.07.2012 р. та 09.07.2012 р. був карбоносилікат змільчений та жом змільчений вагою 2,5 т, 0,5 т та 3 т відповідно. Для зберігання та відвантаження такої кількості товару необхідно мати в наявності складські приміщення та значний штат працівників, наявність у ТОВ «Барс-11» яких суду не доведена.

В перевіряємому періоді (вересень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ УФК "Тритон". Між ТОВ НВК "Глобус" (Покупець) та ТОВ УФК "Тритон" (Постачальник) 26.07.2012 р. був укладений договір поставки № 020005 (т. 1 а.с. 83-85), згідно якого позивачу було поставлено карбоносилікат змільчений та жом змільчений.

Матеріали справи містять: податкові накладні (т. 1 а.с. 86-87), видаткові накладні (т. 1 а.с. 88-89), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 90-91), платіжні доручення (т. 1 а.с. 92-95).

Згідно звіту за формою 1-ДФ по ТОВ УФК "Тритон", у 4 кварталі 2012 року на вказаному підприємстві працювало 2 особи (т. 2 а.с. 146). Згідно наданої суду податкової декларації з ПДВ по ТОВ УФК "Тритон", операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання, у вересні 2012 року склали 1666481,00 грн. (т. 2 а.с. 147-148). Отже, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників вказаного підприємства не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з мільйонним оборотом.

Крім того, товаром за наданими до суду товарно-транспортними накладними від 05.09.2012 р. та 12.09.2012 р. був карбоносилікат змільчений та жом змільчений загальною вагою 2,55 т та 2,9 т відповідно. Для зберігання та відвантаження такої кількості товару необхідно мати в наявності складські приміщення та значний штат працівників, наявність у ТОВ УФУ «Тритон» яких суду не доведена.

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення даних господарських операцій, та вважає їх здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення ТОВ "Барс-11 та ТОВ УФК "Тритон" господарської діяльності, ТОВ НВК «Глобус» під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з даними контрагентами, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 06.06.2013 р. № 0000492223 та № 0000502223 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія "Глобус" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 31.01.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.