Постанова № 36902222, 21.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9833/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельова Є.О.,

при секретарі: Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування вимоги №Ю-113/8 від 05 серпня 2013 року про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» (далі-ДП «Антраит», позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (далі- УПФУ в м.Свердловську Луганськох області) про скасування вимоги №Ю-113/8 від 05 серпня 2013 року про сплату боргу.

В обґрунтування позовних вимог державним підприємством «Антрацит» зазначено, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області №Ю - 113/8 від 05 серпня 2013 року винесена з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованою, адже позивачем в повному обсязі був сплачений нарахований єдиний внесок за червень, квітень та травень 2013 року. Окрім того позивачем зазначено, що заборгованість станом на 01.05.2013 щодо сплати єдиного внеску за січень, лютий та березень 2013 року, яка була визначена вимогою УПФУ №Ю - 113/5 від 07.05.2013 також відсутня, що підтверджується постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2013, яка набрала законної сили 14.10.2013 відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2013. Проте позивачем було отримано 08.08.2013 вимогу №Ю-113/8 від 05 серпня 2013 року про сплату заборгованості з єдиного внеску на суму 465083,73 грн.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є неправомірними та невідповідаючими нормам діючого законодавства у зв'язку з тим, що 09.01.2013 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» та введено мораторій на задовлення вимог кредиторів. Тому, на думку позивача, управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області не мало законних підстав для віднесення вищезазначеної оплати єдиного соціального внеску, який був сплачений ВП «Свердловський РМЗ» за червень 2013 року для погашення сум недоїмки, штрафних сакцій і пені у порядку календарної черговості їх виникнення згідно ч. 6 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В обґрунтування своєї позиції державне підприємство «Антрацит» посилається на частину 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому він додатково зазначив, що УПФУ в м. Свердловську Луганської області не було надано ВП «Свердловський РМЗ» ДП «Антрацит» повідомлення, в яких би містилась інформація про суми розподілу сплачених коштів ВП «Свердловський РМЗ» ДП «Антрацит» відповідно до ч.3 п. 10.11 «Інстукції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Потановою правління ПФУ від 19.12.2003 №21-1.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, від нього до суду надійшли письмові заперечення, на підставі викладеного просить суд залишити адміністративний позов без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.08.2013 ДП «Антрацит» відповідачем винесено вимогу № Ю-113/8 про сплату ВП «Свердловський ремонтно-механічний завод» ДП «Антрацит» боргу з єдиного внеску у сумі 465083,73 грн., яку позивачем отримано 08.08.2013.

09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 22).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначене поняття кредитора, за яким це є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що термін виконання грошового зобов'язання за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 05 серпня 2013 року №Ю - 113/8 настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. (а.с. 8, 22).

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість підприємства станом на 05 серпня 2013 року складала 465083,73грн., в тому числі недоїмка 465083,73 грн., як це зазначено відповідачему у вимозі №Ю-113/8 (а.с.8).

Зазаначена сума заборгованості зі сплати єдиного внеску була визначена підприємством ДП «Антрацит» в звітах за квітень 2013 року, травень 2013 року та червень 2013 року та сплачена своєчасно, що підствердужється платіжними дорученнями (а.с.9-21, 64-80). Однак, відповідно до пояснень, наданих відповідачем у письмових запереченнях (а.с. 81-85) суми сплати єдиного внеску, які провадилась позивачем в рахунок погашення суми єдиного внеску визначену ним у звітах за квітень - червень 2013 року відповідно до платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с.12-21, 66-74), зараховувались управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську в рахунок погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Про це також зазначено позивачем у клопотанні про розгляд справи у його відсутність, в якому він додатково пояснив, що УПФУ в м. Свердловську Луганської області не було надано ВП «Свердловський РМЗ» ДП «Антрацит» повідомлення, в яких би містилась інформація про суми розподілу сплачених коштів ВП «Свердловський РМЗ» ДП «Антрацит» відповідно до ч.3 п. 10.11 «Інстукції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Потановою правління ПФУ від 19.12.2003 №21-1.

Посилання відповідача на пункт 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за якою, на думку відповідача, мораторій не розповсюджується на виплату заробітної плати та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування суд вважає не обґрунтованим, оскільки штрафні санкції та пеня не є страховими внесками, нарахованими на заробітну плату, а є застосованими до позивача у порядку статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заходами впливу за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області є конкурсним кредитором по відношенню до відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. На ці вимоги відповідно до частини 1 статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розповсюджується дія мораторію.

Частина 3 статті 19 вищезазначеного Закону містить норму відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

Суд вважає, що дії відповідача по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені є стягненням у розумінні частини 3 статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою уповноважено органи пенсійного фонду зараховувати єдиний внесок в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені регулює заходи впливу та стягнення.

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За положеннями пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Тобто, нарахування пені і застосування штрафів є заходом впливу, який передбачено законодавчо за несплату або несвоєчасну сплату сум страхових внесків єдиного внеску, а зарахування сплачених суми єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, є за положеннями статей 13, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягненням.

Доводи відповідача про те, що дії управління Пенсійного фонду України у м. Свердловську щодо віднесення сплати сум єдиного внеску, здійсненої позивачем у січні, лютому та березні 2013 року в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені є правомірними, з огляду на законність самого нарахування штрафних санкцій та пені, підтверджену постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі № 812/123/13-а суд вважає не обґрунтованими, оскільки правомірність нарахування таких штрафних санкцій та пені позивачем не оскаржується та не є предметом позову. До того ж, на момент винесення постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/123/13-а, а саме 16 січня 2013 року про стягнення штрафних санкцій та пені за рішеннями управління Пенсійного фонду України у м. Свердловську Луганської області від 04 липня 2012 року № 446-471, таке стягнення вже було проведено самим управлінням Пенсійного фонду шляхом зарахування на погашення заборгованості поточних платежів позивача зі сплати єдиного внеску відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, прийняття судом такої постанови суду не можна вважати моментом виникнення обов'язку позивача сплатити стягнену заборгованість.

Сплата позивачем поточних нарахувань єдиного внеску у квітні, травні та червні 2013 року підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень, а також вбачається із наданого відповідачем розрахунку нарахувань і сплати єдиного внеску відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит», а саме: нараховано відповідно до звіту за червень 2013 року 341725,44 грн., сплачено 341725,44 грн. (а.с.9-21); нараховано відповідно до звіту за квітень 2013 року 353031,34 грн., сплачено 353031,34 грн.; нараховано відповідно до звіту за травень 2013 року 455537,16 грн., сплачено 455537,16 грн.(а.с.64-80).

Тобто, станом на дату винесення вимоги, а саме 01 серпня 2013 року заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» була відсутня.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів суду правомірність заявлених позовних вимог, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність винесення спірної вимоги, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3. ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування вимоги №Ю-113/8 від 05 серпня 2013 року про сплату боргу, - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області №Ю-113/8 від 05 серпня 2013 року про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 465083,73 грн. (чотириста шістдесят п'ять тисяч вісімдесят три гривні 73 копійки).

Стягнути з Державного бюджету на користь державного підприємства «Антрацит» (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: вул.. Ростовська, 38, м. Антрацит, Луганська область 94613) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 27 січня 2014 року.

Суддя Є.О. Кисельова