Постанова № 36902204, 24.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/128/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

за участю:

представників позивача: Бескровної М.В. (довіреність від 20.01.2014 №12)

Бобкової І.С. (довіреність від 03.01.2014 №1)

представника відповідача: Тулупової О.А. (довіреність від 03.07.2013 №96/10/10-013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2013 №0000121402,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 №0000101402, №0000121402, від 07.11.2013 №0000291901.

В судовому засіданні 24.01.2014 позивач відмовився від вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 №0000101402, від 07.11.2013 №0000291901 у зв'язку з добровільною сплатою, визначених цими рішеннями сум податкового зобов'язання та штрафних санкцій. Відмова була прийнята судом про що прийнята відповідна ухвала про закриття провадження у справі.

Таким чином по суті судом розглядається лише вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2013 №0000121402.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено та визнається сторонами, що при проведенні планової документальної перевірки ТДВ "Попаснянський ВРЗ" встановлено не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) в робочі дні підприємства (відповідно до касових книг ТДВ "Попаснянський ВРЗ") у загальній кількості 141 шт., чим було порушено п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.

Зведені дані щодо дат за які не було роздруковано Z-звіти наведені в акті перевірки

Жовтень 2011 Листопад 2011 Грудень 2011 Січень 2012 Лютий 2012 Березень 2012 Квітень 2012

Дати не роздрукування 2- звітів у відповідному періоді

Жовтень 2011 03,04,05,06,07,10,11,12,13,14,17,18,19,20,21,24,25,26,27,28,31

Листопад 2011 01,02,03,04,07,08,09,10,11,14,15,16,17,18,21,22,23,24,25,28,29,30

Грудень 2011 01,02,05,06,07,08,09,12,13,14,15,16,19,20,21,22,23,26,27,28,29,30

Січень 2012 03,06,10,11,12,13,16,17,18,19,20,23,24,25,26,27,31

Лютий 2012 01,02,03,06,07,08,09,10,13,14,15,16,17,20,21,22,23,24,27,28,29

Березень 2012 01,02,03,05,06,07,12,13,14,15,16,19,20,21,22,23,26,27,28,29,30

Квітень 2012 02,03,04,05,06,09,10,11,12,13,14,17,18,19,20,23,24,25.

За встановлене порушення відповідачем на підставі пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було застосовано до позивача у справі штрафні санкції у розмірі 141 * 340 грн. = 47940 грн.

З даного приводу прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000121402 від 28.08.2013 (а.с. 14-15).

Позивачем не оспорюються дії відповідача щодо проведення перевірки в частині дотримання вимог законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій. Позивач визнає факт не здійснення щоденного роздрукування 141 Z-звіту за дати наведені в акті перевірки.

Спір між сторонами полягає у розмірі застосованої штрафної санкції.

Так, податковий орган застосував штрафну санкцію виходячи з кількості днів (141 день) за які позивачем не було здійснено щоденне друкування Z-звітів.

Позивач же вважає, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій -триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає. Що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: - 9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 Закону цього ж закону передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: - 4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач порушував вимоги закону протягом тривалого періоду, а саме 141 день не було забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків.

Суд не може погодитися з посиланнями позивача на вимоги статті 61 Конституції України про неможливість повторного притягнення до відповідальності за одне й те саме порушення, та необхідність з огляду на це застосовувати до нього санкцію у розмірі 340 грн. за нероздрукування щоденного звітного чеку за 141 день як за одне правопорушення.

Норми Закону №265/95-ВР передбачають обов'язок суб'єкта господарювання щоденно здійснювати друкування фіскального звітного чеку, а відтак, і порушенням вимог закону за яке застосовується штрафна санкція у розмірі 340 гривень є кожний випадок не здійснення такого роздрукування. На думку суду нероздрукування фіскального звітного чеку у різні дні не можна вважати одним і тим самим порушенням, бо кожний такий випадок складає самостійне правопорушення. За таких обставин і штрафна санкція повинна застосовуватися за кожний окремий випадок порушення норм закону.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 21.08.2013 №0000121402 та відсутність підстав для його скасування.

Частиною 2 статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем, суб'єктом владних повноважень, зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.

В той самий час позивач звертаючись до суду з первісним позовом сплати лише 10% судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду з вимогами майнового характеру в розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що позивач відмовився від частини вимог, а в задоволенні іншої частини вимог йому було відмовлена, решта суми судового збору при зверненні до суду з вимогами майнового характеру у розмірі 4384,80грн підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2013 №0000121402, відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Залізнична,1, код 345023500) на користь Державного бюджету України (Отримувач: УДКСУ у м. Луганську, Код: ОКПО 37991503, МФО: 804013, Банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, Рахунок: 31213206784006, По коду класифікації доходів (ККД): 22030001, Символ: 206, Назва: судовий збір, (Державна судова адміністрація України, 050)) решту судового збору при зверненні до суду з вимогами майнового характеру у розмірі 4384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 28.01.2014.

Суддя А.М. Каюда