Постанова № 36902193, 23.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року 810/6981/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на добавлену вартість" на загальну суму 239168,00 грн., з яких: 184167,00 грн. - за основним платежем; 55001,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2013 скасовано постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 та Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В основу визначення податкового зобов'язання згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Товариству з обмеженої відповідальності "Компанія "Грифон-Консалт" у складі ціни придбаного товару та послуг. Податковий орган стверджує, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер: товари не поставлялись, послуги не надавались, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою незаконного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар поставлений, послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" є юридичною особою, що зареєстрована 18.05.2004 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: здавання в оренду власного нерухомого майна; інші види оптової торгівлі; консультування з питань комерційної діяльності та управління; управління нерухомим майном; складське господарство; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

У квітні 2012 року посадовими особами Іванківської міжрайонної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень, червень, серпень - жовтень 2011 року (акт перевірки від 24.04.2012 № 168/22/32783520).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2011 року на суму ПДВ 38295,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 145872,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2011 року - на суму 35872,00; за серпень 2011 року - на суму 60000,00 грн.; за жовтень 2011 року - на суму 50000,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання товару (автонавантажувача) та послуг (розміщення реклами у мережі Інтернет), які здійснювались ним на підставі договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт". На думку посадових осіб податкового органу, контрагент товар позивачу фактично не поставляв, послуги не надав, адже він не має для цього відповідних адміністративно-господарських можливостей: відсутні основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, виробничі потужності, трудові ресурси тощо. За аналітичними даними податкового органу контрагент позивача є транзитним підприємством у ланцюгу надання послуг з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Контрагент позивача відсутній за місцезнаходженням.

Як зазначає відповідач, позивач не надав до перевірки документи, що підтверджують факт передачі товару від продавця до покупця, акту приймання-передачі товару, довіреностей, а також документів, що засвідчують його транспортування та зберігання.

За результатами перевірки особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на добавлену вартість" на загальну суму 239168,00 грн., з яких: 184167,00 грн. - за основним платежем; 55001,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області. Однак, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області реорганізовано та припинено, її повноваження передано до новоствореної Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Ухвалою від 23.12.2013 суд здійснив заміну відповідача по справі: Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області замінено на Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару та надання послуг, оплати їх вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг). Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У березні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" (виконавець) укладено договір від 29.03.2011 № 29/03, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати послуги з проведення рекламної кампанії замовника в мережі Інтернет на певних веб-сайтах та збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до умов договору вид, порядок розміщення, перелік веб-сайтів, період виходу, вартість та порядок оплати визначались в Додатках. Також відповідно до договору позивач мав надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" заявки на розміщення рекламних матеріалів, а також рекламний матеріал.

На підтвердження факту виконання робіт позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.06.2011 № ОУ-0000283 та від 30.09.2011 № ОУ-0000564 на загальну суму 660000,00 грн., у тому числі ПДВ - 110000,00 грн., а також представив роздруківку рекламного матеріалу з Інтернет сайта.

Перевіряючи твердження позивача про реальність рекламних послуг та з'ясовуючи економічний зміст господарської операції, суд встановив наступне.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.06.11 № ОУ-0000283 та від 30.09.2011 № ОУ-0000564 виконавець надав послуги "Розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі Інтернет" на суму 360000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 60000,00 грн.), та 300000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.) відповідно.

З наданих суду актів неможливо зробити висновок про те, що послуги в дійсності надавались, адже відомості про зміст і характер рекламного матеріалу, посилання на адреси Інтернет сайтів, тривалість розміщення, статистичні дані відсутні.

Із заявки на розміщення рекламних матеріалів та копії роздруківки рекламного матеріалу з веб-сайта судом встановлено, що послуги з рекламної компанії на загальну суму 660000,00 грн. полягають у розміщенні звичайного рекламного оголошення про те, що позивач здає в оренду нежитлове приміщення, його площа та вартість оренди (т.1., а.с.120). Вказане оголошення розміщено на Інтернет сайті http://www.food-industry-news.com.ua/ "Новости пищевой промышленности" для безкоштовного розміщення оголошень.

Оплата наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" виконаних робіт за вказаним договором здійснювалась позивачем у безготівковій формі. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" кошти в сумі 660000,00 грн., у тому числі ПДВ - 110000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, що містяться у матеріалах справи, та не заперечувався сторонами.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" дві податкові накладні на загальну суму 660000,00 грн., у тому числі ПДВ - 110000,00 грн.

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за червень та вересень 2011 року.

Аналіз актів здачі-прийняття робіт, інформації та умов її розміщення на вказаному позивачем Інтернет сайті, змісту рекламних оголошень позивача у порівнянні з вартістю рекламних послуг та сумою перерахованих коштів свідчить про очевидну відсутність економічного змісту та розумної ділової мети у здійсненні вказаної господарської операції, а у контексті суми ПДВ, що включена до податкового кредиту (110000,00 грн.), - вказує на недобросовісність позивача та намагання незаконно отримати податкову вигоду.

У квітні 2011 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" (постачальник) укладено договір від 11.04.2011 № 11/04-Н, згідно з яким постачальник зобов'язувався передати у власність позивачу автонавантажувач "KOMATSU" FD 50-6 (2005 року випуску), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Вартість товару за цим договором становила суму 4450000,00 грн., у тому числі ПДВ - 74166,67 грн.

Під час судового розгляду позивач стверджував, що транспортування товару здійснювалось ним самостійно. На підтвердження факту транспортування вказаного товару позивач представив суду копію товарно-транспортної накладної та подорожнього листа.

На підтвердження факту поставки автонавантажувача "KOMATSU" FD 50-6 (2005 року випуску) позивач представив суду копію видаткової накладної від 26.04.2011 № РН-0000090 на суму 445000,00 грн., у тому числі ПДВ - 74166,67 грн., а також акта приймання-передачі (внутрішнє переміщення) основних засобів від 26.11.2011.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" кошти в сумі 4450000,00 грн., у тому числі ПДВ - 74166,67 грн., факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що міститься у матеріалах справи. Факт перерахування коштів не заперечувався сторонами.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальше використання автонавантажувача "KOMATSU" FD 50-6. Так, згідно з договором оренди автомобіля від 01.01.2011 № 01\11-1 та актом приймання-передачі майна від 01.05.2011 автонавантажувач "KOMATSU" FD 50-6 передано у тимчасове платне користування Відкритому акціонерному товариству "Бородянський райагропостач".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" податкову накладну на суму 445000,00 грн., у тому числі ПДВ - 74166,67 грн.

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2011 року.

Перевіряючи твердження позивача про реальність поставки автонавантажувача, суд встановив наступне.

З дослідженого у судовому засіданні договору купівлі-продажу від 11.04.2011 № 11/04-Н убачається, що автонавантажувач "KOMATSU" FD 50-6 має 2005 рік випуску, у той час як в акті приймання-передачі (внутрішнє переміщення) основних засобів від 26.11.2011 міститься запис про те, що автонавантажувач "KOMATSU" FD 50-6 випущений у 1998 році (т.1, а с. 116).

Жодний з представлених позивачем документів не містить відомостей про заводський номер, код, рік випуску (крім вказівки у договорі купівлі-продажу від 11.04.2011 № 11/04-Н на 2005 рік) та технічні характеристики автонавантажувача, що його ідентифікують як технологічний транспортний засіб і неодмінно містяться у документах, пов'язаних з набуттям прав на таке рухоме майно. Позивач на вимогу суду не представив технічного паспорту чи інших документів, які б ці відомості містили.

Відповідно до Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8, реєстрація, перереєстрація, взяття на облік та зняття з нього технологічного транспортного засобу здійснюється територіальними органами Держгірпромнагляду України.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 31.12.2008 № 308, зареєстрованого в Міністеррстві юстиції України 03.02.2009 за № 103/16119, навантажувачі усіх типів, за винятком штабелеукладчиків з ручним пересуванням, підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві на запит податкового органу листом від 28.11.2012 №04-03/6087 (т.1, а.с. 205) повідомило, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" автонавантажувач "KOMATSU" FD 50-6 не зареєстрований.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" є юридичною особою, що зареєстрована 19.08.2008 (номер запису в ЄДР - 10741020000031007), у процесі припинення не перебуває. Основним видом діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Судом також враховано те, що Іванківська районна державна адміністрація Київської області отримала від іншого органу державної податкової служби - Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва акт від 09.11.2011 № 1464/23-7/36048903 про результати проведення невиїзної документальної перевірки за червень-липень 2011 року та від 11.01.2012 № 59/23-7/36048906 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 24.03.2011 по 30.11.2011.

Так, Іванківська районна державна адміністрація Київської області в своєму акті посилається на службову записку, отриману від ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва від 10.01.2012 № 25/9, згідно з якою відібрано пояснення у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" Дяченка І.В., який пояснив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності не складав та до органів податкової служби не подавав, про ТОВ "Компанія "Грифон-Консалт" взагалі невідомо нічого.

Крім того, згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України від 30.09.2011 № 377 зазначено, що підписи, які містяться на документах виконано від імені гр. ОСОБА_3 іншою особою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" у складі ціни придбаних товарів (послуг) за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду фактів поставки товарів, виконання робіт (послуг), за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично товар (автонавантажувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон-Консалт" позивачу не поставляло, рекламних послуг не надавало. Представлені позивачем первинні фінансово-господарські документи в дійсності не доказують факту поставки товару (надання послуг), документи є неповними, містять суперечності і не підтверджують обставин здійснення господарських операцій і, таким чином, не відтворюють реального стану речей, фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 185.1 статті 185, 187.1 статті 187, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000192300.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 січня 2014 р.