Рішення № 36901314, 26.11.2013, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/16462/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі - Юзьковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань у м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання,

встановив:

Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання, посилаючись на те, що наказом № 76 дск ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 22.07.2005 року ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ (розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1709-р від 27.08.2010 року «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ було реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ).

29.11.2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено договір № Хм-70 про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування, відповідно до якого ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен був відпрацювати за місцем розподілу не менше як 3 роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання.

З 01.09.2005 року по 19.06.2009 року у період навчання ОСОБА_1 для здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком «Правознавство» перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Наказом Київського національного університету внутрішніх справ № 467 від 19.06.2009 року ОСОБА_1 було присвоєно кваліфікацію юриста, видано диплом спеціаліста та направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Хмельницькій області.

До спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі по закінченню навчання наказом УМВС України у Хмельницькій області від 19.09.2011 року № 302 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а тому він не виконав умови договору про підготовку фахівця.

Відповідно до п. 3.2. Типового договору підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця є відмова від подальшого проходження служби в ОВС протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно із п. 2.3.6 договору № Хм-70 від 29.11.2007 року про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування, укладеного між ОСОБА_1 та Київським національним університетом внутрішніх справ Лисий В.М. зобов'язувався у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. П. 3.2. передбачено підставу відшкодування фактичних витрат на підготовку у разі відмови від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Витрати, пов'язані з утримання ОСОБА_1 у Київському національному університеті внутрішніх справ під час його навчання за період з 01.09.2005 року по 19.06.2009 року становлять 20786 грн. 50 коп., які позивач і просить стягнути з відповідача на їх користь.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив заяву з проханням слухати справу у його відсутності, не заперечує проти постановлення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд приходить до висновку ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача направив до суду заяву, в якій не заперечує проти такого розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня,

працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Згідно із ч. 2 ст. 44 Закону України «Про освіту» вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами,

установами, організаціями, громадянами.

Ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» визначено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996 року затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, п. 8 якого передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років. Відповідно до п. 14 вищевказаного Порядку у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно із ч. 2 Указу Президента України № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 року особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що наказом № 76 дск ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 22.07.2005 року ОСОБА_1 з 01.09.2005 року було зараховано на навчання на 1 курс навчально-наукового інституту підготовки кадрів оперативних служб міліції Національної академії внутрішніх справи України за спеціальністю «кримінальна міліція».

29.11.2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено договір № Хм-70 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язувався навчатися за державним замовленням на денній формі навчання для здобуття кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» за напрямом підготовки «Правознавство».

Відповідно до п. 2.3.6 вказаного договору ОСОБА_1 зобов'язувався у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. П. 3.2. передбачено підставу відшкодування фактичних витрат на підготовку у разі відмови від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Наказом Київського національного університету внутрішніх справ № 467 від 19.06.2009 року ОСОБА_1 було присвоєно кваліфікацію юриста, видано диплом спеціаліста та направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Хмельницькій області

Наказом УМВС України у Хмельницькій області від 12.09.2011 року № 302 о/с ОСОБА_1 з 13.09.2011 року було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

У період навчання у Київському національному університеті внутрішніх справ з 01.09.2005 року по 19.06.2009 року ОСОБА_1 перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у Київському національному університеті внутрішніх справ під час його навчання за період з 01.09.2005 року по 19.06.2009 року становлять 20786 грн. 50 коп., із яких витрати, пов'язані із грошовим забезпеченням у сумі 7057,67 грн., витрати, пов'язані із продовольчим забезпеченням у сумі 9878 грн., витрати, пов'язані речовим забезпеченням у сумі 1359,42 грн., витрати, пов'язані із оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв у сумі 2491,41 грн.

Дані факти підтверджується: довідкою про розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 від 19.06.2009 р., довідкою про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ від 16.06.2009 року, довідкою про фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв від 19.06.2009 р., довідкою про фактичне перебування на харчовому забезпеченні по ФПККМ НАВС, довідкою - витрат речового майна перемінного особового складу університету, довідками про доходи та відрахування за 2005-2009 роки

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ слід стягнути витрати, пов'язані з його навчанням у означеному навчальному закладі за період з 01.09.2005 року по 19.06.2009 року у розмірі 20786 грн. 50 коп.

Керуючись ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 44, 52 Закону України «Про освіту», Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996 року «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», Указом Президента України № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» від 1 березня 2007 року, ст.ст. 526, 610, 623 Цивільного кодексу України, на підставі ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 226 ЦПК України, суд

вирішив:

позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ (р/р 31252272210003, код 25010100, МФО 820172, банк ДКСУ, м. Київ) витрати, пов'язані з його навчанням у Київському національному університеті внутрішніх справ у сумі 20786 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 50 (п'ятдесят) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особою, без участі якої проголошено рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Логінова С.М.