Ухвала суду № 36900432, 28.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року справа №812/7890/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі № 812/7890/13-а за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено у повному обсязі, а саме: визнано протиправними дії посадових осіб Луганського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_2 у надані статусу «ветерана військової служби» та видачі відповідного посвідчення; зобов'язано Луганський обласний військовий комісаріат розглянути питання щодо визнання «ветераном військової служби» ОСОБА_2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,41 грн. (а. с. 45-47).

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду через порушення норм матеріального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд невірно застосував норми Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки позивач звільнений з військової служби в зв'язку зі скороченням штатів, а не в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України (а. с. 56-58).

Позивач надав заперечення на доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги з запереченням на неї і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 проходив військову службу з 01.08.1989 року до 13.07.2013 року

01 грудня 2011 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду заступника військового комісара - начальника мобілізованого відділення Жовтнево-Станично-Луганського ОРВК міста Луганська (а. с. 32).

12 липня 2013 року Наказом ТВО Військового комісара Жовтнево-Станично-Луганського ОРВК м.Луганська № 67 ОСОБА_2 виключено зі списків Жовтнево-Станично-Луганського об'єднаного районного військового комісаріату міста Луганська з 3 серпня 2013 року, з календарною вислугою років у Збройних Силах України станом на 3 серпня 2013 року - 24 роки (а. с. 8).

8 серпня 2013 року позивач звернувся до Луганського обласного військового комісаріату з заявою про надання йому статусу «ветерана військової служби» (а. с. 9).

14 серпня 2013 року Луганським обласним військовим комісаріатом відмовлено позивачу у встановленні статусу ветерана військової служби, та роз'яснено, що положення ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не розповсюджуються на позивача, оскільки він звільнений з військової служби відповідно до п.«г» (у зв'язку із скороченням штатів) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що не є підставою для видачі посвідчення «Ветеран військової служби» (а. с. 10, 11).

Спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача щодо надання статусу «Ветерана військової служби» позивачеві.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.6 ст.26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби:

а) у зв'язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;

д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;

е) через службову невідповідність;

є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;

з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

і) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

ї) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року №1763-IV встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Згідно п.12 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року №1763-IV особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні.

Статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві встановлює Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року №203/98-ВР.

Згідно п.5 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року №203/98-ВР, ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Відповідно до положень пункту 1 Наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006 року «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» (із змінами внесеними Наказом Міністра оборони України №611 від 11.12.2008 року), з 1 січня 2007 року військовослужбовцями, звільненими з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, вважаються військовослужбовці, які звільнені з військових частин, що розформовуються, а також у разі скорочення посад на підставі відповідних директив Міністра оборони України про проведення організаційних заходів. Звільнення цих військовослужбовців проводиться за підстав, що визначені підпунктом г) пунктів 6 та 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) (а. с. 12-15, 22).

На підставі вищенаведених норм законів та Наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006 року «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» (із змінами внесеними Наказом Міністра оборони України №611 від 11.12.2008 року) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення за п.«г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) і є звільненням з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

ОСОБА_2 бездоганно прослужив на військовій службі 24 роки у календарному обчисленні і звільнений з військової служби за п.«г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), тобто у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Згідно положення п.5 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», позивач відноситься до кола громадян України, які визнаються ветеранами військової служби.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неспроможності тверджень відповідача про те, Наказ № 774 від 29.12.2006 року «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» прирівнює скорочення штатів до заходів з реформування Збройних Сил стосується тільки періоду 2007 - 2011 років і тому не застосовується до позивача. Зі змісту цього Наказу не вбачається обмеження будь - яким строком право скорочення штатів до реформування Збройних Сил України. Наказ не скасовано, він є чинним та підлягає виконанню.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги посилання відповідача, щодо відсутності законних підстав щодо надання позивачу статусу «ветерану військової служби».

Відповідач не довів суду правомірність дій щодо відмови ОСОБА_2 у наданні статусу «ветерана військової служби» та у видачі посвідчення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального законів, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі № 812/7890/13-а за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова