Постанова № 36899676, 06.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року 810/5386/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Лапія С.М.,

при секретарі – Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області до колективного виробничо-комерційного підприємства «Узинсервіс» про підтвердження правомірності нарахування податкових зобов’язань та стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в:

Білоцерківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області звернулась до суду з позовом до колективного виробничо-комерційного підприємства «Узинсервіс», в якому просить підтвердити правомірність нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість внаслідок застосування звичайних цін до господарських операцій відповідача на суму 389 456,25 грн. та стягнути з відповідача податковий борг в сумі 389 456,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не відображено у податковій звітності зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 311 565,00 грн., що призвело до їх заниження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Колективне виробничо-комерційне підприємство «Узинсервіс» зареєстроване як юридична особа 17.03.1996, як платник податків та інших обов’язкових зборів взяте на облік Білоцерківською ОДПІ 21.04.1993 за № 80, є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100162224 від 27.01.2009).

Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Колективного виробничо-комерційного підприємства «Узинсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень – грудень 2011 року, січень – грудень 2012 року та січень – лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 29.04.2013 № 000195/10-02-15-02/20580732, згідно висновків якого встановлено порушення відповідачем вимог ст.ст. 30, 120, 201 ПК України, що призвело до заниження зобов’язань з податку на додану вартість, які підлягають перерахуванню до бюджету, у сумі 311 565,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Білоцерківською ОДПІ, серед іншого, прийняте повідомлення-рішення від 17.05.2013 №000353150, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 389 456,25 грн., з яких основний платіж – 311 565, 00 грн. та 77 891, 25 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п. 39.15 ст. 39 ПК України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Відповідачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено у адміністративному порядку, у зв’язку з чим Білоцерківська ОДПІ звернулась до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, відповідач має ліцензію серії AB № 442874, видану Мінпромполітики України 16.12.2008 за № 284 (термін дії – до 16.12.2013) для заготівлі та переробки брухту чорних металів.

У ході перевірки встановлено, що відповідачем здійснювались операції з придбання (заготівлі) та оптової реалізації брухту чорних металів.

Згідно даних податкової звітності з ПДВ підприємством у перевіряємий період придбано металобрухту на загальну суму 19 739 780, 00 грн., обсяги реалізації за цей же період склали – 24 474 652, 00 грн.

Підпунктами 14.1.178 та 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу – загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаються п. 200.1 ст. 200 розділу V ПК України.

Так, п. 200.1 цієї статті визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У той же час, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З викладеного слідує, що у перевіряємий період у відповідача був відсутній обов’язок сплати ПДВ за вказаними операціями, оскільки операції з постачання металобрухту до 01.01.2014 були звільнені від оподаткування даним податком.

Також при прийнятті рішення суд зазначає, що доводи податкового органу про невідповідність обсягів придбаної та реалізованої відповідачем кількості товару не можуть бути належним доказом на обґрунтування позовних вимог у даній справі, оскільки предметом її розгляду є саме дотримання податковим органом процедури та підстав при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість з урахуванням звичайних цін, а не дотримання відповідачем податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з його контрагентами.

Між іншим, з приводу різниці кількості придбаного та реалізованого відповідачем металобрухту на 754,2 т. суд зазначає наступне.

З пояснень представника позивача, наданих у ході розгляду справи, слідує, що у перевіряємий період підприємство купувало металобрухт не тільки у фізичних, а й у юридичних осіб.

Так, у перевіряємий період позивачем придбано металобрухту у ТОВ «Торгово-виробнича компанія» 64,524 т, у СТ ВФ «Агротеммаш» - 44,87 т, ПОСП «Ічнянське» - 194,4 т і у ПП «Лінекс Трг» - 481,3 т., що у загальній кількості складає 785,034 т та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних і акту прийому-передачі, оформлених за наслідками даних правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 листопада 2013 р.