Ухвала суду № 36896698, 31.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 11/790/123/14 Головуючий І інстанції

Справа № 2011/8385/12 Купіна М.А.

Категорія ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України Доповідач Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Ємця О.П.,

суддів - Григорова П.О., Остапчика С.В.,

за участю: прокурора - Золочевського С.О.,

підсудних - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.10.2013р., -

В С Т А Н О В И Л А:

Указаною постановою кримінальну справу відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 25.09.1986р. Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140 КК УРСР до 2 років позбавлення волі,

- 10.04.1990р. Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.141, ч.2 ст.142, ч.2 ст.142, ч.3 ст.42 КК УРСР до 7 років позбавлення волі;

- 20.06.1996р. Московським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.215-3 КК УРСР до 2 років позбавлення волі;

- 06.03.1998р. Орджонікідзевським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.140 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 24.04.2001р. Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.206 КК України до 3 років обмеження волі;

- 22.05.2003р. Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 02.09.2003р. - до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 08.06.2006р. Київським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.289, ч.3 ст.185, ст.ст.69,70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 20.12.2007р. Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі,

обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 28.06.1994р. Московським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.140, ч.3 ст.81 КК УРСР до 2 років позбавлення волі;

- 12.03.1996р. Фрунзенського районного суду м.Харкова за ч.2 ст.140, ч.2 ст.206, ч.2 ст.215-3, ч.1 ст.145 КК УРСР до 4 років позбавлення волі;

- 26.04.2000р. Орджонікідзевським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.140, ч.3 ст.141 КК УРСР до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 22.02.2005р. Московським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

обвинуваченого за ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, -

повернуто прокурору Дзержинського району м.Харкова на додаткове розслідування.

Як вказано у постанові, органом досудового слідства ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачуються у тому, що 20.03.2012р. приблизно о 19год. 30хв. знаходячись біля будинку №46 по вул.Балакірєва в м.Харкові, вони вступили у попередню змову, направлену на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи спільний злочинний умисел та діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підбігли до раніше не знайомої їм ОСОБА_4, після чого ОСОБА_2 схопив руки ОСОБА_4 та став їх з силою тримати, прикриваючи їй при цьому рот рукою, щоб остання не мала змоги кричати та звати на допомогу, а ОСОБА_3 ривком, зі спричиненням потерпілій фізичного болю, вирвав з рук ОСОБА_4 належну їй сумку вартістю 90грн., в якій знаходився мобільний телефон «Nokia N8» вартістю 350грн. з сім-картою мобільного оператора «Life» вартістю 30грн., на рахунку якої були гроші в сумі 1 грн., з флеш-карткою форматук Micro SD 2 Gb вартістю 66,5грн.; гаманець з шкірозамінника вартістю 40грн., гроші в сумі 1грн.; електронний перекладач фірми «Атлас» вартістю 1200грн.; жіноче дзеркальце вартістю 14,25грн.; медичний халат вартістю 58,5грн.; підручник з фармакології вартістю 37,5грн.; два робочі зошити вартістю 35грн. кожен; а також документи, що не мають матеріальної цінності, а саме: залікова книга Харківського національного медичного університету №1162 від 27.01.2010р. на ім'я ОСОБА_4; пропуск №484 в гуртожиток №6 Харківського національного медичного університету медичного факультету на ім'я ОСОБА_4; студентський квиток серії НОМЕР_1 від 22.02.2010р. Харківського національного медичного університету на ім'я ОСОБА_4; перепустка №60539 в Харківський національний медичний університет 6-го факультету підготовки іноземних студентів на ім'я ОСОБА_4; паспорт громадянки Республіки Судан на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, серії НОМЕР_2. Після чого ОСОБА_2 відпустив ОСОБА_4, і вони разом з ОСОБА_3 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, в подальшому розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1958,75грн.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 28.02.2012р. у вечірній час доби (більш точний час в ході слідства не встановлено), знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, побачив автомобіль моделі «ВАЗ 21011» р.н.НОМЕР_3, 1979р.випуску, кузов НОМЕР_4, в технічно справному стані, що належить ОСОБА_8 і вирішив таємно викрасти вказане чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом його викрадення, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 за допомогою викрутки відкрив двері водія і, приєднавши дроти запалення, завів двигун автомобіля, після чого з місця злочину на зазначеному транспортному засобі зник, тим самим незаконно заволодів належним ОСОБА_8 автомобілем «ВАЗ 21011» р.н.НОМЕР_3 вартістю 8945,10грн., чим заподіяв потерпілому матеріальний збиток на вказану суму.

08.03.2012р. приблизно о 15год. 45хв. ОСОБА_3, знаходячись біля будинку №59 по вул.Отакара Яроша у м.Харкові, побачив раніше незнайому дівчину ОСОБА_9, яка прямувала по пішохідному тротуару в бік підвісної дороги. У цей момент у ОСОБА_3 раптово виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, втілюючи який у реальні дії, з корисливих мотивів ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_9 і ривком, без заподіяння фізичного насильства, вирвав з її рук належну їй сумку вартістю 210грн., в якій знаходилися гроші в сумі 1500грн., гаманець з шкірозамінника вартістю 140грн., флеш-пам'ять ємкістю 4 Gb вартістю 52грн., гребінець пластмасовий вартістю 15грн., ліки корвалол в краплях вартістю 5грн., 2 харчових контейнера загальною вартістю 25,5грн. Після чого ОСОБА_3 з викраденим майном з місця скоєння злочину втік і розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1950грн. 50коп.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд вказав, що в матеріалах кримінальної справи міститься ряд вироків відносно ОСОБА_2, з яких вбачається, що він страждає психічними розладами та розладами поведінки внаслідок вживання алкоголю, однак під час досудового розслідування не були призначені та проведені психіатрична та наркологічна експертизи, зазначеним фактам не дана належна оцінка. Як вказано у постанові, дану неповноту в суді усунути неможливо, оскільки ніким із учасників судового розгляду не було заявлене клопотання щодо проведення таких експертиз, а суд за власною ініціативою позбавлений права їх призначити.

Судом вказано на необхідність в ході досудового розслідування усунути його неповноту, а також вжити усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного розслідування обставин справи з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд не був позбавлений можливості усунути зазначену у постанові неповноту досудового розслідування шляхом призначення судово-психіатричної і судово-наркологічної експертиз.

У запереченнях на апеляцію прокурора підсудний ОСОБА_2 просить постанову залишити без змін. Вказує, що в ході додаткового розслідування справи до нього було застосовано фізичний і моральний тиск, слідство велось поверхнево, з порушенням вимог закону, його показання не взяті до уваги при складанні обвинувального акту. За таких обставин, на думку підсудного, суд позбавлений можливості повно і всебічно дослідити та підтвердити його причетність до скоєння злочину.

Підсудний ОСОБА_3 в запереченнях на апеляцію просить відмовити в її задоволенні. Вважає постанову справедливою та обґрунтованою, оскільки в ході досудового розслідування справи не були досліджені факти, що виправдовують підсудних. Вважає, що рішення про закриття справи за результатами перевірки застосування недозволених методів ведення досудового розслідування є незаконним.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію та висловився в обґрунтування її доводів; підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вважали постанову суду законною та правильною, просили залишити її без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення; перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.281 КПК України (1960р.) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 11.02.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику і допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст.315-1 КПК України (1960р.), вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

Згідно ст.76 КПК України (1960р.) призначення експертизи є обов'язковим, зокрема, для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.

Крім того, відповідно до п.п.8,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», якщо питання про необхідність призначення експертизи виникне під час судового розгляду справи, суду необхідно з'ясувати можливість проведення її в судовому засіданні і викликати того ж експерта, який проводив експертизу при попередньому розслідуванні справи, а якщо експертиза не проводилась, - іншу особу, яка має необхідні спеціальні знання. Проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених ст.ст. 310, 311 КПК України (1960р.).

Посилаючись на необхідність проведення психіатричної та наркологічної експертиз як на підставу для додаткового розслідування справи, суд не врахував вказані вимоги кримінально-процесуального закону, та не обґрунтував чому проведення експертиз неможливо призначити в судовому засіданні, на підставі ст.310 КПК України (1960р.).

Зазначення в постанові про неможливість суду за власною ініціативою призначити психіатричну та наркологічну експертизу за відсутністю клопотань учасників судового розгляду, не ґрунтуються на вимогах закону та суперечить ст.ст.76, 310 КПК України (1960р.).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься адресоване суду клопотання підсудного ОСОБА_2 щодо призначення психіатричної експертизи (т.3 а.с.24).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дані щодо особи ОСОБА_2 встановлювались органом досудового розслідування. Згідно відповіді КЗОЗ «Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3» від 29.03.2012р., 13.06.12р., впродовж останніх п'яти років ОСОБА_2 за медичною допомогою до вказаного закладу не звертався (т.2 а.с.105, т.3 а.с.25). Згідно довідки КЗОЗ «Обласного наркологічного центру» від 02.04.2012р., ОСОБА_2 на диспансерному (профілактичному) обліку у даному закладі не перебуває (т.2 а.с.109).

Таким чином, лише після отримання результатів психіатричної та наркологічної експертиз, які за наявності для того підстав, суд має змогу призначити в судовому засіданні, можна робити висновок про неправильність чи неповноту досудового розслідування та порушення права підсудного на захист.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції фактично не виконав покладені на нього обов'язки, та постановив передчасне рішення про необхідність проведення додаткового розслідування.

За таких обставин, постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий судовий розгляд, в ході якого суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно дослідити наявні і додатково подані сторонами докази, надати їм належну оцінку в їх сукупності й винести законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 382 КПК України (1960р.), ст.11 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.10.2013р. про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, прокурору Дзержинського району м.Харкова для проведення додаткового розслідування скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Головуючий -

Судді