Постанова № 36895166, 30.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7108/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Жука С.І.судді -Запорожана Д.В.при секретарі -Синявській І.В. за участю представника позивача -Повалко В.В.за участю представника відповідача -Лупуленко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" 10.10.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.09.2013 року №0004342201, №0004332201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на відсутність в його діях порушень вимог ПК України, посилаючись на безпідставність висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток. Висновки акту перевірки спираються лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Главмет», у зв'язку з чим усі документи, отримані від цього контрагента на придбання ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" робіт безпідставно не визнані відповідачем первинними документами. Всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання робіт у субпідрядника ТОВ «Главмет» в наявності, відповідають вимогам законодавства; ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" в повному обсязі було виконано умови договорів, що документально підтверджено. Також, позивач зазначав, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від даних податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податків до бюджету. На думку позивача законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та зазначати про це в актах перевірки. Нікчемність правочинів повинна бути встановлена в законі, а недійсними договори визнаються за рішенням суду. Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач з адміністративним позовом не погодився та вважав його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на встановлені порушення позивачем пп 138.1.1, п.138.1, п.138.2, ст.138, пп. 139.1.9, п.139.1, ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток та податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. Перевіркою встановлена безтоварність угоди позивача з його контрагентом та недоведеність її реальності. ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" фактично фінансово-господарські операції з ТОВ «Главмет» у спірний період не здійснювало. У ході проведення перевірки встановлено факт відсутності виконання підрядних робіт контрагентом позивача. Як наслідок, ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" відобразило в податковій звітності господарські взаємовідносини з ТОВ «Главмет», без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вказані заперечення проти позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Базальт", з посиланням на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №378 від 06.09.2013 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області згідно пп.20.І.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79, п 82.2 ст.82 Податкового кодексу України фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТOB БКФ «Базальт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з TOB «Главмет» за період березень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений акт №27/22-214/36503288/341 від 06.09.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Базальт", з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ТОВ «Главмет», за період березень 2012 року» (т. 1 а.с. 13-32).

В висновках Акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, ст.138, пп. 139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, якій підлягає сплаті до бюджету в сумі 253 495 гривень за 2012 рік, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість» ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 240031 гривень, у тому числі: у березні 2012 року - 117886 гривень, у травні 2012 року - 122145 гривень.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2013 року №0004342201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 380243 гривень (в т.ч. штрафних санкцій на суму 126748 гривень), у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 138.1.1, п.138.1, п.138.2, ст.138, пп. 139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України та повідомлення рішення №0004332201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 360047 гривень (в тому числі штрафних санкцій на суму 120016 гривень), у зв'язку з порушенням позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України (т. 1 а.с. 11-12).

Як убачається з Акту перевірки від 06.09.2013 року, підставою для висновку про заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, на думку перевіряючись слугувало, завищення ТОВ «БКФ «Базальт» валових витрат за спірний період на суму 1200155 гривень по господарським відносинам з ТОВ «Главмет» та завищення податкового кредиту у березні 2012 року на суму 240031 гривень, сформованого по взаємовідносинам з ТОВ «Главмет»

Підставою для таких висновків зазначено наступне. Згідно Акту №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 року, складеному ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС (т.2 а.с. 19-46), «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Главмет» (ЄДРПОУ 37577455) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.08.2011 року - 31.12.2012 року, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що неможливо співставити данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В Акті перевірки позивача міститься судження стосовно того, що будь-які первинні документи по факту придбання позивачем підрядних робіт у ТОВ «Главмет» мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій, встановлення реальних змін в майновому стані платника податків та руху активів, які і створюють наслідки в податковому обліку.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов до висновку, що "ТOB БКФ «Базальт» фактично фінансово-господарські операції з ТОВ «Главмет» в березні 2012 року не здійснювало. Протягом періоду, що підлягав перевірці, підприємства обмінювались документами на виконання робіт. У ході проведення перевірки встановлено факт відсутності поставки підрядних робіт на адресу TOB БКФ "Базальт" TOB «Главмет». ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" відобразило в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Главмет» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Також ТОВ БКФ «Базальт» укладено з ТОВ «Главмет» договори на виконання підрядних робіт №1-03/ГЛ-12 від 01.03.2012 року; №2-03/ГЛ-12 від 02.03.2012 року; №3-03/ГЛ-2012 від 05.03.2012 року; №4-03/ГЛ-12 від 06.03.2012 року з протоколами погодження договірної вартості робіт (додатки до договорів), за умовами яких ТОВ «Главмет» як Субпідрядник зобов'язалося за завданням ТОВ БКФ «Базальт» як Генерального підрядника виконати будівельні роботи на об'єкті по Французькому бульвару, 60, у м.Одесі, у відповідності до проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити результати виконаних робіт.

Позивачем та ТОВ «Главмет» складені і підписані за березень 2012 року акти виконаних робіт на загальну суму 1440186 гривень, у т.ч. ПДВ - 240031 гривень, податкові накладні на загальну суму ПДВ - 240031 гривень (т. 1 а.с. 39-248).

Позивачем проведені розрахунки за підрядні роботи шляхом безготівкового розрахунку, що визнано самим відповідачем в Акті перевірки (т. 1 а.с. 17).

Відповідно до договорів та актів прийняття виконаних підрядних робіт за березень 2012 року ТОВ «Главмет», як субпідрядником, здійснено реконструкцію забудови території, розташованої у м.Одесі, Французький бульвар, 60, а саме будівельні та ремонтні роботи котеджів сімейного типу за вказаною адресою.

На підставі зазначених первинних документів ТОВ БКФ «Базальт» сформовані валові витрати на суму 1200155 гривень та податкових кредит на суму 240031 гривень, задекларовані у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2012 року та податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року, не визнані ДПІ в ході перевірки у зв'язку із нереальним характером господарських операцій з ТОВ «Главмет» (податкові декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012 року, 1 півріччя та 9 місяців 2012 року позивачем не подавались, що встановлено в п.п.3.1.1 п.3.1 Акту перевірки).

Також із матеріалів справи убачається, що реконструкція та будівництво котеджів сімейного типу по Французькому бульвару, 60 у м.Одесі виступало об'єктом за контрактом на будівництво від 07.02.2012 року, укладеним ТОВ «Глорі-Плюс» як Замовником та ТОВ БКФ «Базальт» як Підрядником, за умовами якого позивач зобов'язувався у відповідності до проектно-кошторисної документації здійснити будівництво об'єкта, а ТОВ «Глорі-Плюс» - прийняти та оплатити виконані роботи.

В матеріалах справи (т. 2, а.с.69-110) містяться копії Декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, за змістом яких 23 листопада 2011 року Інспекцією ДАБК в Одеській області були прийняті в експлуатацію будівництва котеджів для сімейного відпочинку №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 16, 17, 23А, 25А, 35, 36, 37, 38, 39/0, 39/Г, 40, 41, 42, 43, 44 (підрядник - ТОВ БКФ «Базальт», замовник - ТОВ «Глорі-Плюс»).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в редакції, яка діяла на момент укладення угод з ТОВ «Главмет», витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом 11 цього кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, діючим податковим законодавством чітко передбачено вичерпні для визнання витрат та підстави для заборони включення таких витрат до складу валових витрат платника податків. Ніяких інших додаткових вимог діючим законодавством з цього приводу не передбачено.

У відповідності з вищенаведеними вимогами діючого законодавства позивач й включив до складу валових витрат включив суму витрат з придбання робіт у ТОВ «Главмет» . Дані витрати підтверджені Договорами, накладними, актами виконаних робіт, підписаними посадовими особами підприємства, завіреними печаткою виконавця, складеними у відповідності до законодавства України. Крім того, ТОВ «Главмет» надало Позивачу усі необхідні установчі документи (свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з ЄДР, свідоцтво платника ПДВ, довідку за формою 4-ОПП, довідку з ЄДР).

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема, але не виключно у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та отримання послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

ТОВ «БКФ «БАЗАЛЬТ» має відповідні податкові накладні, отриманні на виконання господарських операцій із постачальником товарів та послуг - ТОВ «Главмет», та використовував такі товари та послуги у власній господарській діяльності, а отже мав право на віднесення сум ПДВ, отриманих за цими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.5 ст. 203, ч. 1 от. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), зокрема, вимог про спрямованість правочину на настання реальних наслідків.

Одночасно з цим, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кореспондує зазначеній нормі і ч.2 ст.215 ЦК України, за якою недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З зазначеного можно зробити висновок - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, його недійсність може встановити виключно суд.

При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено також пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно положень ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України та положень п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, і"ї надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовиіі режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відсутність у контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей для виконання послуг (робіт) не підтверджено первинними та/або звітними документами, та не позбавляє це підприємство права можливості залучати до виконання робіт третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що результати перевірок постачальників (виконавців робіт) не можуть вплинути на право замовника як платника податків формувати податковий кредит за податком на додану вартість. Така ж позиція зазначена й в ухвалі ВАС України від 25.05.2011 року (справа №К-3 8495/10).

Також ТОВ «БКФ «Базальт» не може нести відповідальність у формі донарахувань податкових зобов'язань за податком на додану вартість, за негативні наслідки господарської діяльності своїх контрагентів, адже відповідальність згідно чинного законодавства України має персональний характер (Ухвала ВАС України від 13.01.2011 року у справі №К-28642/10-С).

На думку судової колегії не доведені та не обґрунтовані припущення відповідача щодо порушення законодавства з боку контрагенту ТОВ «БКФ «Базальт» - не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій між ТОВ «БКФ «Базальт» та ТОВ «Главмет».

При цьому і позивач і його контрагент ТОВ «Главмет» на час спільних господарських правовідносин були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також знаходились на податковому обліку і були платниками податку на додану вартість відповідно Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а.с. 13-14, т. 2 а.с. 19-20).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення…(ч. 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2).

Висновок про нікчемність правочинів між «БКФ «Базальт» та ТОВ «Главмет» зроблений поза компетенцією податкового органу, а тому цей висновок не може бути підставою для рішення про донарахування податкових зобов'язань позивача.

Виходячи з презумпції правомірності правочину всі викладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом. В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що постанова суду 1-ї інстанції прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

У зв'язку з чим оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 4 ч. 1 ст.198, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 202 та ч.2 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Базальт" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.09.2013 року №0004342201, №0004332201.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/С.І. ЖукСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан