Постанова № 36893677, 22.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 року № 826/19130/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текексперт" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21 листопада 2013 року № 0006792201.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації від 10 серпня 2005 року № 327, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" та Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представником відповідача через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Наказ Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2013 року № 0006792201, оскільки реальність здійснення операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" та Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс" не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текексперт" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 23 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі направлення № 1017/2201 від 23 жовтня 2013 року та наказу № 1069 від 22 жовтня 2013 року, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" за період з 1 червня 2013 року по 30 червня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 5 листопада 2013 року № 1717/26-59-22-01/31841020, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт":

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2013 року на загальну суму 72 572 грн.;

- пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за червень 2013 року на загальну суму 72 572 грн.

На підставі складеного акту перевірки 21 листопада 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення № 0006792201, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Текексперт" суму грошового зобов'язання в розмірі 90 715 грн., з якої: за основним платежем - 72 572 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 143 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

3 травня 2012 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт", як замовником, укладено договір № КП-212 про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги в сфері інформатизації у порядку та умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до нього, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Пунктом 1.2 договору визначено, що послуги надаються за такими напрямками: практичне застосування програмних продуктів компанії Microsoft: Windows 2003/2010, Windows XP, Windows7, Windows Vita, Project Server, SQL Server, Exchange Server, Microsoft Dynamics CRM, Microsoft Business Solutions-Axapta, SharePoint, Forefront Security, Internet Security and Acceleration Server, Office Communications Server, BizTalk Server, Visual Studio та по програмі "Microsoft Sertified Solution Engenier Windows"; встановлення, налагодження та використання програмного забезпечення "FreeBSD, Oracle, Linux"; використання та налагодження обладнання таких виробників: Cisco, 3Com, D-Link, Intel, SuperMicro, Tandberg, HP, IBM; правила розробки технічної документації, методичних посібників, навчальних курсів та програм за відповідною тематикою; інші питання в сфері інформаційних технологій. Згідно пункту 1.4 договору, послуги за цим договором спрямовані на підвищення професійного рівня працівників замовника та мають за мету удосконалення якості робіт та послуг, що виконуються (надаються) замовником на ринку інформаційних технологій. Пунктом 2.1 договору визначено, що надання послуг за цим договором здійснюється згідно відповідних додатків, які укладаються сторонами на кожний календарний місяць і в яких визначаються теми, перелік питань, терміни надання, вартість, строки та порядок оплати послуг. Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна вартість цього договору становить суму вартості послуг, наданих за усіма додатками до договору.

31 травня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписаний додаток № 57 відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року, яким погоджено перелік інформаційно-консультаційних послуг в сфері інформатизації, а саме: налагодження інформаційної системи, основні рішення Microsoft Lynk Server 2013, автоматизація процесів управління конфігураціями, угодами про рівень надання ІТ послуг та інцидентами, налаштування базового функціоналу програмного забезпечення GLPI, створення запитів в Microsoft SQL Server 2012, конфігурування та усунення неполадок служби каталогів Windows Server 2008 Active Directory, основні рішення Microsoft Exchange Server 2013, впровадження навчально-адміністративного порталу на базі MS Office 265 (A2), планування, розгортання і конфігурація основного функціоналу Microsoft SharePoint Server 2013, портальні рішення Microsoft SharePoint 2010. Основи настройки і управління Microsoft SharePoint 2010, встановлення та налаштування System Center 2012, налаштування, управління і усунення несправностей в Microsoft Exchange Server 2010, планування та підтримка мережевої інфраструктури Microsoft Windows Server 2003, аудит системи ІР телефонії.

27 червня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписано акт № 57 передачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем надані послуги замовнику відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року та додатку № 57 від 31 травня 2013 року, а саме: інформаційно-консультаційні послуги за переліком, згідно якого вартість послуг складає 319 226,88 грн.

13 червня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписаний додаток № 58 відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року, яким погоджено перелік інформаційно-консультаційних послуг в сфері інформатизації, а саме: розробка баз даних в Microsoft SQL Server 2012, особливості застосування комп'ютерних технологій при розслідуванні кіберзлочинів.

27 червня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписано акт № 58 передачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем надані послуги замовнику відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року та додатку № 58 від 13 червня 2013 року, а саме: інформаційно-консультаційні послуги за переліком, згідно якого вартість послуг складає 34 200 грн.

17 червня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписаний додаток № 59 відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року, яким погоджено перелік інформаційно-консультаційних послуг в сфері інформатизації, а саме: ITIL v3: Offerings and Agreement: Комплексний підхід..

27 червня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписано акт № 59 передачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем надані послуги замовнику відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року та додатку № 59 від 17 червня 2013 року, а саме: інформаційно-консультаційні послуги за переліком, згідно якого вартість послуг складає 45 588 грн.

21 червня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписаний додаток № 60 відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року, яким погоджено перелік інформаційно-консультаційних послуг в сфері інформатизації, а саме: основи ITIL v.3-принципи організації ІТ-підрозділу, обстеження та аналіз програмного забезпечення інформаційної системи.

27 червня 2013 року між Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" підписано акт № 60 передачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем надані послуги замовнику відповідно до договору № КП-212 від 3 травня 2012 року та додатку № 60 від 21 червня 2013 року, а саме: інформаційно-консультаційні послуги за переліком, згідно якого вартість послуг складає 36 420 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 60 від 19 червня 2013 року на загальну суму 40 800 грн., в тому числі ПДВ - 6 800 грн.,

- № 63 від 20 червня 2013 року на загальну суму 49 113,06 грн., в тому числі ПДВ - 8 185,51 грн.,

- № 64 від 21 червня 2013 року на загальну суму 48 913,08 грн., в тому числі ПДВ - 8 152,18 грн.,

- № 74 від 25 червня 2013 року на загальну суму 48 762 грн., в тому числі ПДВ - 8 127 грн.,

- № 75 від 25 червня 2013 року на загальну суму 49 452 грн., в тому числі ПДВ - 8 242 грн.,

- № 79 від 26 червня 2013 року на загальну суму 32 608,74 грн., в тому числі ПДВ - 5 434,79 грн.,

- № 89 від 27 червня 2013 року на загальну суму 49 578 грн., в тому числі ПДВ - 8 263 грн.,

- № 90 від 27 червня 2013 року на загальну суму 34 200 грн., в тому числі ПДВ - 5 700 грн.,

- № 91 від 27 червня 2013 року на загальну суму 45 588 грн., в тому числі ПДВ - 7 598 грн.,

- № 92 від 27 червня 2013 року на загальну суму 36 420 грн., в тому числі ПДВ - 6 070 грн.

На підтвердження оплати наданих Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" послуг позивачем надано виписки по рахунку в ПАТ "Інтеграл-банк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" в червні 2013 року вчинені дії згідно укладеного договору та додатками до нього, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем на підтвердження відображення операцій за участю Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс" у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" надано оборотно-сальдову відомість по рахунку: 6852 за червень 2013 року.

На підтвердження фактичного отримання послуг від Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс" позивачем надано роздруківки інформаційних матеріалів.

На підтвердження використання отриманих послуг від Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс" у власній господарській діяльності позивачем надано договори, рахунки-фактури, акти передачі-приймання робіт (послуг), з яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" надавалися інформаційно-консультаційні послуги в сфері інформатизації Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV), Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест", Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль", Товариству з обмеженою відповідальністю "МТІ", Приватному акціонерному товариству "МТС Україна", Товариству з обмеженою відповідальністю "Майкрософт Україна", Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна", Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Крім того, з акту перевірки вбачається, що станом на 30 червня 2013 року кількість працівників позивача складає 53 особи, а договір укладений із Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" мав на меті, перш за все, підвищення професійного рівня працівників позивача (пункт 1.4 договору).

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" грунтуються на висновках довідки Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів від 23 серпня 2013 року № 360/224/31292336 про результати проведення зустрічної звірки Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика", Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт", їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2013 року, згідно якої зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Як вбачається із вказаної довідки, висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" ґрунтуються на тому, що згідно висновку міліції встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності Приватного підприємства торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" та на тому, що з метою підтвердження факту надання інформаційно-консультаційних послуг у сфері ІТ технологій керівнику Приватного підприємства торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" Чергик Я.Є. було надано запит про надання пояснень щодо умов виконання та виконавців послуг, наданих за замовленнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт", проте на момент складання довідки відповідь не надана. Також в довідці зазначено про те, що згідно штатного розкладу наданого до перевірки на підприємстві відсутні кваліфіковані працівники, які б могли виконати послуги.

Разом з тим, в довідці вказано про те, що у періоді, який перевірявся, Приватне підприємство торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" використовувало у своїй діяльності офісне приміщення, складське приміщення, згідно штатного розкладу на підприємстві рахується п'ять осіб, для проведення зустрічної звірки суб'єктом господарювання Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" на запит Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська надано завірені копії первинних документів.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що довідка Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів від 23 серпня 2013 року № 360/224/31292336 не підтверджує доводи відповідача щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Текексперт" та Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс" господарських операцій без мети настання реальних правових наслідків.

При цьому суд зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

Разом з тим, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" є консультування з питань інформатизації, одним з видів діяльності Приватного підприємства торгівельної фірми "Кріоліт-Плюс" є консультування з питань комерційної діяльності й керування.

З урахуванням наведеного суд зазначає про відповідність здійснених господарських операцій статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених правочинів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством торгівельною фірмою "Кріоліт-Плюс", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21 листопада 2013 року № 0006792201 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21 листопада 2013 року № 0006792201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" судові витрати у розмірі 181 (сто вісімдесят одна) грн. 43 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева