Рішення № 36893355, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12484/13 20.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерної компанії "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17"

про стягнення 500 483,90 грн.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Ломака В.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Березова І.Г. (довіреність № 305 від 31.12.2013);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 20 січня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

01.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих. № 332 від 27.06.13 від Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор - 17" про стягнення 500 483,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №910/12484/13, розгляд справи призначено на 15.07.2013.

15.07.2013 в засіданні Господарського суду міста Києва було оголошено перерву до 12.08.13.

В судове засідання, призначене на 12.08.2013 представники сторін з'явились та надали усні пояснення по суті спору. В судовому засіданні оголошено перерву до 21.08.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. у відпустці, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2013, справу №910/12484/13 було передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 23.09.2013.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

В судове засідання, призначене на 23.09.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору. В судовому засіданні оголошено перерву до 30.10.2013.

В судове засідання, призначене на 30.10.2013, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору. Позивачем надані у судовому засіданні додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представником позивача заявлена заява про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.11.2013.

У судове засідання, призначене на 18.11.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 суд ухвали розгляд справи здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 для здійснення колегіального розгляду справи №910/12484/13 визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П, Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 колегією суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П, Ломака В.С. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 16.12.2013.

В судове засідання, призначене на 16.12.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 16.12.2013 оголошено перерву до 20.01.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 20.01.2014, з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав через канцелярію Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2000 між ДКО «Київводоканал» в особі підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води «Водозбут», що в липні 2001 року перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київодоканал», яке в свою чергу 20.12.2010 було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київодоканал» та Житлово-будівельним кооперативом «Авіатор-17» було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №08762/4-11 від 19.12.2000.

Позивач зазначає, що відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач в установлений Договором термін жодних документів щодо відмови від оплати отриманих послуг, передбачених умовами Договору не надав, повноважного представника для проведення звірки даних не направляв.

Позивач вказує на те, що виконує покладені на нього Договором та чинним законодавством України обов'язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість, відповідач неналежно виконує покладені на нього Договором та чинним законодавством обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг.

Станом на момент звернення до суду заборгованість ЖБК «Авіатор-17» перед АТ «АК «Київводоканал» за надані з 01.06.2009 по 31.03.2013 послуги з водопостачання та водовідведення становить 397 942,92 грн.

На підставі вищезазначеного, керуючись нормами чинного законодавства України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 397 942,92 грн.; інфляційні втрати у сумі 6 996,24 грн.; 3% річних у сумі 14 243,33 грн.; штрафні санкції у сумі 79 588,58 грн.; пеню у розмірі 1 712,83 грн.

Відповідач не погоджується з викладеною у позовній заяві позицією позивача, та керуючись правом, наданим чинним законодавством України звернувся до суду з відзивом. У відзиві відповідач зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. Єдиними належними доказами по справі, наданими позивачем, є акти про зняття показань з приладів обліку встановлених у будинку відповідача на вводах трубопроводу води, що відповідає вимогам норм Закону України «Про питне водопостачання», Закону «Про бухгалтерський облік», Правилам №190 та умовам п.3.1. Договору №8762/4-11 від 10.12.2000, але позивач не надав до матеріалів справи акти про зняття показань з приладів обліку. Також, відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі №7/646, яке набрало законної сили 28.04.2010, встановлено, що 01.06.2009 відповідач мав переплату у сумі 3 270,29 грн., яка не відображена позивачем у червні 2009 року у розгорнутому розрахунку позовних вимог. Крім того, відповідач зазначає, що безвідповідальне ставлення позивача до зобов'язань встановлених Договором №8762/4-11 від 10.12.2000, обумовило безпідставне виставлення відповідачеві вартості послуг з водопостачання, які відповідач не споживав, що підтверджується вимогою позивача про сплату боргу, розмір якого є значно меншим від суми боргу внесеної до позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності від ЖБК «Авіатор - 15». Відповідач вважає, що позовні вимоги заявлено поза строком позовної давності, з огляду на що не підлягають задоволенню.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як відомо з матеріалів справи, 19.12.2000 між ДКО «Київводоканал» в особі підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води «Водозбут», що в липні 2001 року перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київодоканал», яке в свою чергу 20.12.2010 було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київодоканал» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Авіатор-17» (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №08762/4-11.

Відповідно до п.1.1. за Договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Пунктом 2.2. вказаного Договору встановлено, що абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1. Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено "Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 397 942,92 грн.

У відповідності до п.3.6 Договору, абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

З матеріалів справи відомо, що повноважного представника в установлений Договором термін відповідно до п.3.7, відповідач не направив, документів про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг, як то передбачено п. 3.7 Договору, не надавав.

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем; розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; дебетово-інформаційними повідомленнями, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача.

Судом встановлено з наявних матеріалів, що ПАТ "АК "Київодоканал" виконує покладені на нього чинним законодавством обов'язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово.

Однак, відповідач неналежно виконує обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України.

Станом на час розгляду справи доказів повернення суми заборгованості відповідачем не надано.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З матеріалів справи слідує, що Відповідач має заборгованість через невиконання умов Договору за період з 01.06.2009 по 31.03.2013.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи наявна заява від 12.07.2013 Відповідача "Про застосування строку позовної давності".

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про застосування позовного періоду обмеженого строком позовної давності, а саме до 30.06.2010.

Як вже зазначалося, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на зазначене, судом частково задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, з урахуванням судом застосування строків позовної давності, за період з 01.06.2009 по 30.06.2010, у розмірі 274 586,01 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення №08762/4-11 від 19.12.2000 належним чином доведений у сумі 274 586,01 грн., документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 274 586,01 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат відповідно до застосування строків позовної давності. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних у сумі 11 859,01 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 473,90 грн. за період з 01.07.2010 по 31.03.2013.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та підлягає задоволенню у сумі 1 712,83 грн. за період з з 01.07.2010 по 31.03.2013.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 79 588,58 грн.

У відповідності до п.4.1. Договору, за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та задоволено частково у сумі 54 917,20 грн. з урахуванням застосування строків позовної давності до 30.06.2010.

На підставі вищезазначеного, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі: основний борг у розмірі 274 586,01 грн., 3% річних у сумі 11 859,01 грн., інфляційні втрати у сумі 4 473,90 грн., пеня у сумі 1 712,83 грн., штрафні санкції у сумі 54 917,20 грн. за період з 01.07.2010 по 31.03.2013.

Твердження відповідача викладені у відзиві позовну заяву в частині холодної води, яка іде на підігрів на бойлера не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року (надалі по тексту - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та Закону України "

Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Натомість згідно зі ст. 21 та ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" саме відповідач як виконавець послуги з постачання гарячої води, зобов'язаний укладати договори з виробниками послуг з постачання питної води (ПАТ "АК "Київводоканал") та постачання теплової енергії (ПАТ "Київенерго"), які використовуються відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню житлово-комунальних послуг, зокрема послуги з постачання гарячої води.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити послуги позивача з постачання холодної питної води, яка в подальшому була використана відповідачем для її підігріву і надання послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки судом не встановлено обставин сплати відповідачем заборгованості або неотримання послуг від позивача, а обставини, викладені у відзиві спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги те, що позивачем належними та допустими доказами доведено та підтверджено існуючу заборгованість за відповідачем, то відзив є необґрунтованим, а позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням застосування строків позовної давності.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у сумі 6 950,98 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 63-А, код ЄДРПОУ 23698807) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) грошові кошти: основний борг у розмірі 274 586,01 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість гривень 01 копійка), 3% річних у сумі 11 859,01 грн. (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 01 копійка), інфляційні втрати у сумі 4 473,90 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят три гривні 90 копійок), пеня у сумі 1 712,83 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять гривень 83 копійки), штрафні санкції у сумі 54 917,20 грн. (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять гривень 20 копійок) та судовий збір у сумі 6 950,98 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 98 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.01.2014.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя В.П. Босий

Суддя В.С. Ломака