Постанова № 36892582, 22.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 910/9544/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

за участю представників:

від позивача: Пінчук - Ніколайчук Ю.В. - представник за довіреністю №15/01 від 15.01.2014р.;

від відповідача: Мариношенко К.А. - представник за довіреністю №б/н від 24.04.2013р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. (дата підписання - 19.06.2013р.)

у справі №910/9544/13 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 77 476,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (надалі - позивач) звернулось з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач) про стягнення боргу у розмірі 77 746,50 грн. за договором фінансового лізингу №1139/12/2007 від 25.12.2007 р., стягнення неустойки у розмірі 2 053,85 грн, інфляційних витрат у розмірі 15,03 грн та 3% річних у розмірі 410,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013р. справу №910/9544/13 прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.12.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірма "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю уклали договір фінансового лізингу №1139/12/2007, згідно з яким позивач, як лізингодавець, зобов'язувався придбати згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією техніку (далі по тексту - майно), передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов'язувався прийняти придбане лізингодавцем майном та вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця платежі, зазначені в додатку №1 до договору.

За доводами позивача, відповідач не сплатив належних до сплати платежів за 55-59 періоди згідно Графіку, у зв'язку з чим, у останнього утворилася заборгованість у розмірі 75 266,85 грн. З посиланням на п. 9.5. Договору та ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2 053,85 грн, інфляційні витрати у розмірі 15,03 грн та 3% річних у розмірі 410,77 грн.

Відповідач позов не визнав і обгрунтовуючи свої заперечення, вказав на невідповідність вимогам закону умов п.п. 7.1-7.5 розділу 7 Договору фінансового лізингу, адже обчислення належної до сплати комісії лізингодавця пов'язане із курсом Долару США по відношенню до гривні, зокрема ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. № 1998 та загальним принципам права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9544/13 (суддя - Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Ласка Лізинг" суму основного боргу 75 266,85 грн., неустойки у розмірі 2 053,85 грн., 3% річних у розмірі 410,77 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15,03 грн.

За оцінкою місцевого господарського суду, обов'язок в частині повної сплати платежів у розмірі 75 266,85 грн. за 55-59 періоди у відповідача виник на підставі чинного Договору № 1139/12/2007 від 25.12.2007р., а тому, врахувавши відсутність доказів погашення основного боргу на суму 75 266,85 грн., господарський суд визнав позов обгрунтованим у заявленому розмірі та задовольнив його.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач вперше у липні 2013р. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог.

Втім, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Усунувши недоліки апеляційної скарги, відповідач вдруге, 26.07.2013р., звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом усіх обставин , що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, за поясненнями скаржника, суд не звернув уваги на ту обставину, що позивачем, в порушення приписів ч. 2 ст. 1, п. 2 ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 292 ГК України, неправомірно завищено розмір лізингових платежів за Договором. Між тим, одним із складових елементів лізингового платежу, є відшкодування лізингодавцю вартості предмету лізингу, тобто його витрат, пов'язаних із придбанням предмету лізингу. На думку скаржника, такі витрати лізингодавця є незмінним і не можуть перебувати у залежності від значення певних коефіцієнтів, курсів валют підчас дії договору фінансового лізингу.

Водночас, відповідачем подано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, апелянт вказував на необхідність усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю передано для розгляду головуючому судді Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2013р. для розгляду апеляційної скарги Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2013р. у справі №910/9544/13 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Куксов В.В.), відновлено Фірмі "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 28.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, було доручено здійснити розгляд справи №910/9544/13 колегією суддів у складі головуючого судді: Кропивної Л.В. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.09.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.10.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, згідно із наказом № 53 від 31.07.2013р. (про порядок взаємозаміни) справа №910/9544/13 передана для розгляду судді Коротун О.М., сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Коротун О.М. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М."-Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження суддів колегією суддів у складі головуючого судді: Коротун О.М. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Новікова М.М. та розгляд справи призначено на 04.12.2013р.

09.10.2013р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Довідки № 2172/13 від 19.09.2013р. Державного казначейства про зарахування судового збору до державного бюджету України.

03.12.2013р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. враховуючи вихід судді Кропивної з відпустки та перебування суддів Коротун О.М., Зубець Л.П. у відпустці, було доручено здійснити розгляд справи №910/9544/13 колегією суддів у складі головуючого судді: Кропивної Л.В. (доповідач), судді: Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М."-Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Мартюк А.І., Новікова М.М. та розгляд справи призначено на 22.01.2013р.

У судовому засіданні 22.01.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9544/13 та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець, позивач) та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач, відповідач) було укладеного Договір фінансового лізингу №1139/12/2007 (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець зобов'язувався придбати згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією у власність техніку і передати її без управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу у тимчасове володіння та користування за плату лізингоодержувачу, а останній, прийнявши придбану для нього техніку, своєчасно сплачувати лізинові платежі.

Згідно з п. 3.1. Договору передача лізингодавцем майна, а також необхідних комплектуючих та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-прийняття майна.

З моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов'язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними (п. 3.7. договору).

На виконання умов Договору № 1139/12/2007 від 25.12.2007р. позивач передав відповідачу предмет лізингу - автомобіль дорожній комбінований на шасі МАЗ - 533702 (кількість - 1 штука), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000226 від 19.06.2008 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБП № 614820 від 17.06.2008р.

Таким чином, позивач виконав свій обов'язок за Договором фінансового лізингу № 1139/12/2007 від 25.12.2007р.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що вартість майна, яке передається лізингоодержувачу , складає суму , еквівалентну 685 515,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 11 419,17 у.о., виражене в гривнях України.

Відповідно до п. 7.1. Договору, сторони погодили, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному Долару США по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.

У відповідності з положеннями пунктів 7.5, 7.6. Договору лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід'ємною частиною Договору.

За умовами п. 7.7. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно з п. 7.1.2 договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в "у.о." згідно "Графи 3" додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2. (Курс 2 - це курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (п. 7.1.1. Договору). При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях і розрахована як вираження відповідної суми в "у.о." вказаної в "Графі 4" додатку №1 і Курсу 1. (Курс 1 - це курс, встановлений НБУ для одного Долара США на 25.12.2017 р. (п. 7.1.1. Договору).

30.07.2009р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1139/12/2007-R до Договору фінансового лізингу №1139/12/2007 від 25.12.2007р., відповідно до якої були внесені зміни до графіку внесення платежів.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ч.2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У відповідності до п.п. 7.5., 7.6. Договору лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внесення платежів.

На думку скаржника, умови, викладені у п.п. 7.1.-7.5. розділу 7 Договору фінансового лізингу від 25.12.2007р. №1139/12/2007, не повинні були застосовуватися, а вимоги, засновані на вказаних умовах, - задовольнятися ,в силу незмінності витрат лізингодавця на придбання предмету лізингу і загалом , ціни товару.

Проте, з такими доводами колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до статті ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях.

У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях

Частиною 1 статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

У відповідності до ч. 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з приписами ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом

Відповідно до п. 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 04.02.1998р. №34, валюта долар США, так само як і євро, віднесена до вільно конвертованої валюти, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).

Отже, чинне законодавство України, не містить заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Посилання скаржника щодо того, що курс Долара встановлений на дату 25.12.2007р., тоді як позивач розраховує заборгованість за вищим курсом, а тому розміру розрахунку щомісячних лізингових платежів з урахуванням курсу НБУ для Долара США, колегією суддів відхиляються з таких мотивів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 7.4. Договору, сторони погодили, що сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Долара США на дату встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Долара США на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Також, п. 7.1.2. передбачено, що поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в "у.о." згідно "Графи 3" додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2.

Підписавши Договір і погодивши порядок та розмір оплати лізингових платежів, лізингоодержувач не вправі ухилятися від виконання зобов'язань, яким зв'язав себе підчас укладення договору з лізингодавцем, адже одностороння зміна умов договору, в силу закону, не допускається

Враховуючи ту обставину, що факт наявності основної заборгованості відповідача за Договором фінансового лізингу № 1139/12/2007 від 25.12.2007р. у розмірі 75 266,85 грн. за 55-59 періоди підтверджується матеріалами справи, скаржником не спростовуються, доказів погашення заборгованості ним надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 75 266,85 грн.

Крім того, судом першої інстанції задоволено вимоги про стягнення з відповідача неустойки - 2 053,85 грн., інфляційних витрат - 15,03 грн. та 3% річних - 410,77 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки судом встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором фінансового лізингу № 1139/12/2007 від 25.12.2007р., здійснюється і нарахування пені в розмірі 1778,64 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Пунктом 9.5. Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплату визначених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25 (двадцять п'ять сотих) % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочки і 0,5 (п'ять десятих) % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу починаючи з шостого дня прострочки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 2 053,85 грн., згідно розрахунку позивача, який перевірений судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, судова колегія визнала його арифметично вірним та обгрунтованим, у зв'язку з чим погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог інфляційних витрат у розмірі 15,03 грн та 3% річних у розмірі річних у розмірі 410,77 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягали задоволенню у повному обсязі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9544/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9544/13 без змін.

2.Матеріали справи №910/9544/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков