Рішення № 36892539, 27.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2014 р. Справа № 914/4414/13

За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Астра», м. Львів

про: стягнення 1861,32 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Н.Вашкевич

За участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Приватного підприємства «Компанія «Астра» про стягнення 1865,04 грн. Ухвалою від 20.11.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору №П-120 про оренду нерухомого майна не здійснив оплати за орендні послуги, внаслідок чого виникла основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1865,04 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.01.2014 р. за клопотанням представника позивача прожувався строк розгляду справи з 20.01.2014 р. на 15 календарних днів і призначено судове засідання на 27.01.2014 р.

В судове засідання 23.12.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав, вимоги ухвали суду від 05.12.2013 р. виконав. Через канцелярію суду 23.12.2013 року подав заяву про уточнення позовних вимог, тобто п. 2 резолютивної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: «Стягнути з відповідача ПП «Компанія Астра» на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» борг в сумі 1 861,32 грн.», яку суд розцінює, як заяву про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 23.12.2013 р. представник відповідача не з'явився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду від 05.12.2013 р. не виконав.

З метою повного та всебічного дослідження всіх матеріалів та обставин справи, в забезпечення принципу змагальності судового процесу закріпленого ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про доцільність відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області прийнято заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 1861,32 грн.

В судове засідання 27.01.2014 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин не прибуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 20.01.2014 р. не виконав.

В судове засідання 27.01.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвал суду не виконав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу відповідача, та отримувались відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення №0854252 від 03.12.2013 р.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи в їх сукупності,

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство "Компанія "Астра" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30477310, знаходиться за адресою: 79068, Львівська область, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4, кв. 112, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №896208 (докази в матеріалах справи).

01.06.2006 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Компанія "Астра" (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №П-120 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.07.2002 року №308 та дозволу, наданого Управлінням комунального майна Львівської міської ради - лист від 06.03.2006 року № 2-354/12 передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Липи, 12/а загальною площею 63,6 кв.м., у тому числі: другий поверх: з індексами приміщень №№1,8,9,10, відповідно до даних технічного паспорта БТІ від 07.03.2001 року б/н. Дійсна вартість об'єкта оренди визначена станом на 01.03.2006 року і становить 78 417 грн. без урахування податку на додану вартість, відповідно до висновку МПП ЕКФ "СОЯ", затвердженого наказом Управління комунального майна від 30.05.2006 року №305-е.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Розділом 3 договору встановлено порядок передачі об'єкта в оренду, розділом 4 - термін оренди, умови зміни та припинення договору.

Так, пунктами 3.1. та 3.2. договору встановлено, що приймання-передача об'єкта оренди здійснюється сторонами по акту приймання-передачі на дату підписання договору.

Згідно пункту 3.5. договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Пунктом 4.1 договору визначено, що термін договору оренди визначений з 01 червня 2006 року до 29 травня 2007 року.

Відповідно до пункту 4.3. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Розділом 5 договору встановлено орендну плату та порядок розрахунків, розділами 6 та 7 - права та обов'язки сторін.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 31.03. 2005 року №2143 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 31.10.2002 року №98 "Про затвердження методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова".

Згідно пункту 5.2. договору орендна плата за перший місяць (червень) становить 459 грн. 97 коп. без урахування податку на додану вартість. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у разі закінчення терміну дії договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Згідно пунктів 5.8. та 5.9. договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою. За надані комунальні послуги орендар розраховується самостійно згідно додаткових договорів, укладених з надавачами комунальних послуг.

Пунктом 6.1. договору орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду об'єкт оренди згідно з договором та актом приймання-передачі.

Пунктами 7.2. та 7.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також використовувати та зберігати об'єкт оренди відповідно до умов договору. утримувати об'єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати по його експлуатації.

Розділом 9 договору сторони погодили порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди, розділом 10 - відповідальність сторін.

Так, згідно пункту 9.1. договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Пунктами 9.3.-9.5. договору передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом п'ятнадцяти днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в пункті 9.1, договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Пунктами 10.1. та 10.2. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України. Спори, які виникають між сторонами за договором, або у зв'язку з ним, вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Додатковою угодою № 2 від 11.06.2007 року до договору оренди №П-120 від 01.06.2006 р., сторони погодили внести наступні зміни і доповнення до договору:

5.8. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат.

5.11. Орендар сплачує на розрахунковий рахунок Орендодавцю суму витрат, сплаченого останнім податку за земельну ділянку починаючи з 01.06.2006 року по термін дії договору в повному обсязі.

5.12. Підставою для сплати витрат Орендаря земельного податку є розрахунок, наданий Орендодавцем, який є невід'ємною частиною даного договору".

Зазначену додаткову угоду до договору укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Актом приймання-передачі від 31.07.2013 року б/н відповідач передав, а позивач прийняв нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 12/а, загальною площею 63,6 кв.м., під індексами приміщень №№1,8,9,10. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно за договором.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати належним чином не виконав, не сплатив орендну плату за липень 2013 р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 861,32 грн. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Так, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за користування орендованим майном за липень 2013 року становить 1 861,32 грн., доказів її погашення станом на момент розгляду справи в суді сторонами суду не заявлено та не подано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 861,32 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за липень 2013 року.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди нерухомого майна від 01.06.2006 року №П-120.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а відтак підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп., слід стягнути з відповідача на користь позивача, так як спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за договором.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32 - 34 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Астра" (адреса: 79068, Львівська область, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4, кв. 112; код ЄДРПОУ 30477310) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 1 861,32 грн. основної заборгованості та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.01.2014 р.

Суддя Долінська О.З.