Ухвала суду № 36891812, 31.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р.

справа № 23/203-АП-5/282/06-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Державної податкової служби, на постанову Господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2010 року у справі №23/203-АП-5/282/06-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпекс Плюс” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Імпекс Плюс” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом – ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя), в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення - рішення №0001072302/0 від 15.04.2005 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення - рішення №0001072302/0 від 15.04.2005 року, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено планову комплексну документальну перевірку ТОВ „Імпекс Плюс” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.02.2004 року по 30.09.2004 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 61/23-1-32875354 від 13.04.2005 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.п. 4.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вaртість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з подальшими змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 5068,00 грн. (за серпень 2004 року у сумі 848,00 грн., за вересень 2004 року у сумі 4220,00 грн.); п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97- ВР з подальшими змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток за 2004 року у розмірі 119486,00 грн. (за І квартал 2004 року у сумі 8565,00 грн., за І півріччя 2004 року у сумі 113152, 00 грн., за 9 місяців 2004 року у сумі 119486,00 грн.) та ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003 року з подальшими змінами та доповненнями в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб на виплачений доход у березні 2004 року.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2005 року № 0001072302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання 5068,00 грн. за основним платежем та 2534,00 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 21.06.2005 року № 15856/10/23-112 скаргу позивача залишено без розгляду.

Судом встановлено, що 10.03.2004 року між ТОВ „Імпекс Плюс” та ТОВ „Наяда” укладено договір комісії № 1-К/04, відповідно до якого ТОВ „Імпекс Плюс” (комітент) доручає ТОВ „Наяда” (комісіонер) за винагороду здійснити від свого імені за рахунок комітента одну або декілька зовнішньоекономічних угод по купівлі-продажу в режимі експорту ПЕТ-преформ та кришок для закупорювання пляшок ПЕТ, наданих комітентом, а також здійснити продаж отриманої від комітента за цими договорами виручки в іноземній валюті у відповідності з валютним законодавством України та перерахувати останньому суми в порядку, строки та на умовах, встановлених даним договором.

Асортимент товару, його кількість та ціна, не нижче якої комісіонер повинен від свого імені продати товар, умови поставки у відповідності з правилами „Інкотермс 2000”, а також інші вказівки комітента вказуються в дорученнях на продаж товару, які є невід’ємною частиною даного договору.

Комісіонер зобов’язаний здійснити продаж виручки в іноземній валюті, яка надходить комісіонеру для комітента від третьої особи - покупця по зовнішньоекономічному договору у відповідності з існуючим законодавством України та перерахувати комітенту суми в національній валюті України за вирахуванням вартості послуг банку по конвертації іноземної валюти в гривню.

Розмір щомісячної комісійної винагороди за належне та у повному обсязі виконання своїх зобов’язань по даному договору, незалежно від кількості реалізованого товару комітента по зовнішньоекономічним договорам у звітному місяці, складає 1900,00 грн., у т.ч. ПДВ 316, 67 грн.

ТОВ „Наяда” укладено зовнішньоекономічні договори на виконання умов договору комісії від 10.03.2004 року № 1 - К/04: № 1 від 16.02.2004 року з ТОВ „Новопласт” (м. Краснодар, Російська Федерація); № 32/PR - Р від 14.07.2004 року з ТОВ „Юнітрейд” (м. Бєлгород, Російська Федерація); № 30/PR - Р від 08.07.2004 року з ТОВ „Беркут” (м. Тірасполь, Молдова).

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” №2755-VI від 02.12.2010 року, податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 зазначеного Закону, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить „0” відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1. зазначеної статті передбачено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Поставка товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1 цієї статті.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

У відповідності до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Податкова звітність грунтується на підставі бухгалтерського обліку господарських операцій, які здійснюються за рахунок складання первинних документів.

Судом встановлено, що первинні документи, укладені на виконання договору комісії № 1-к/04 від 10.03.2005 року, містять всі необхідні реквізити. Крім того, зазначене підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 1223 від 15.12.2005 року.

Таким чином, наявність відповідним чином оформлених первинних документів пов’язаних з веденням господарської діяльності підприємства є підставою для включення до складу валових витрат підприємства згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Первинні документи, які підтверджують автотранспортні послуги, у позивача є у повному обсязі за зазначений період, таким чином, суми витрат, які понесло ТОВ „Імпекс Плюс” при транспортуванні товара на експорт включені до складу валових витрат у відповідності до законодавства чинного на момент здійснення спірних правовідносин.

Згідно п. 1.20.1 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 4 статті 189 Господарського Кодексу України, при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контракті (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Пунктом 1 Указу Президента України „Про заходи щодо вдосконалення кон’юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” № 124/96 від 10.02.96р. встановлено, що контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод.

Таким чином, при визначенні звичайної ціни на преформи для виготовлення ПЕТпляшок та кришок при реалізації на експорт безпідставно використовувати ціни на дану продукцію на території України, так як дані операції продажу здійснені не у співставних умовах, а ціна продукції на внутрішньому ринку України не може відповідати цінам, які склалися та таку продукцію на зовнішньому ринку.

Відповідно до п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно п.1.20.10. п.1.20 ст.1 цього Закону донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Процедура визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами встановлена у п.4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181.

Проте, ДПІ при донарахуванні податкових зобов’язань по податку на прибуток ТОВ „Імпекс Плюс” внаслідок визначення звичайних цін не застосувала непрямі методи перевірки.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції обгрунтвано зроблено висновок щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення - рішення №0001072302/0 від 15.04.2005 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2010 року у справі №23/203-АП-5/282/06-АП – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров