Рішення № 36888933, 29.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6076/13 29.01.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІПКАР"

Про стягнення 12 510,39 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача Майоров С.В. (дов. № 01/0113 від 08.01.2013)

Від відповідача Пасенюк К.О. (за дов.)

Бугайчук В.І. (за дов.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІПКАР" про стягнення 12 510,39 грн., крім того просив судові витрати також просив покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2013 порушено провадження у справі №910/6076/13 та призначено розгляд справи на 22.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 задоволено клопотання відповідача про припинення провадження у справі №910/6076/13. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІПКАР" про стягнення з останнього 12 510,39 грн. припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 по справі № 910/6076/13 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 у справі № 910/6076/13 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно з автоматичним розподілом справа № 910/6076/13 була передана на новий розгляд судді Лиськову М.О.

27.08.2013 ухвалою Господарського суду міста Києва суддя Лиськов прийняв справу № 910/6076/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 12.09.2013.

10.09.2013 представник позивача через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, які долучені судом до матеріалів справи.

11.09.2013 представник позивача через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, які долучені судом до матеріалів справи.

12.09.2013 представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/6076/13.

В судове засідання, призначене на 12.09.2013, з'явились представники сторін.

В судовому засіданні, призначеному на 12.09.2013, судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Представник позивача підтримав подане клопотання.

Клопотання мотивовано тим, що позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем своїх зобов'язань за договором №109 від 31.01.2011, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Окрім того, Товариства з обмеженою відповідальністю"Віпкар" звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" про визнання договору неукладеним

29.07.2013 Господарський суд м. Києва виніс ухвалу про порушення провадження у справі №910/14410/13 про визнання договору №109 від 31.01.2011 неукладеним.

Суд визнав клопотання обґрунтованим, належним чином мотивованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва 12.09.2013 зупинено провадження у справі № 910/6076/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІПКАР" про стягнення 12 510,39 грн. до вирішення пов'язаної з нею справи №910/14410/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Віпкар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" про визнання договору неукладеним, стягнення 128 633, 00 грн., що знаходиться в провадженні Господарського суду м. Києва.

02.12.2013 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що 07.10.2013 у справі № 910/14410/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Віпкар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" про визнання договору неукладеним, стягнення 128 633, 00 грн. прийнято рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 апеляційна скарга ТОВ "Віпкар" на рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14410/13 залишена без задоволення, а вказане рішення залишено без змін.

20.12.2013 ухвалою Господарського суду м. Києва провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 15.01.2014.

В судове засідання, призначене на 15.01.2014, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 15.01.2014, представник відповідача не з'явився, проте завчасно, 14.01.2014, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

15.01.2014 ухвалою Господарського суду м. Києва розгляд справи відкладено на 29.01.2014.

В судове засідання, призначене на 29.012014, з'явились представники сторін.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що між тими сторонами про той же предмет і з тих же підстав вже існує рішення у справі 5011-36/7326-2012.

Суд заслухавши заперечення позивача проти задоволення вказаного клопотання, прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Крім того, представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи, однак суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Персей Безпека" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІПКАР"(надалі відповідач) був укладений договір №109 про надання послуг з охорони.

Відповідно до п. 1.1 відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання по охороні та збереженню матеріальних цінностей відповідача, забезпечення пропускного режиму та підтриманню внутрішньооб'єктового порядку на об'єкті: "Автосалон "Bentley", який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 23-В.

Відповідно до п. 3.9. договору послуги з охорони, що надаються позивачем, передплачуються відповідачем в національній валюті на поточний рахунок позивача не пізніше п'ятого числа розрахункового періоду відповідно до рахунка - фактури, який надається позивачем.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.02.2012 між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору №109 від 31.01.2011, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо припинення дії договору №110 від 31.01.2011 з 10 години 00 хвилин 10 лютого 2012 року.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено повністю вартість наданих послуг по охороні за січень 2012 та лютий 2012 (по 10.02.2012), в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 11 466,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору (розділ 3) сторони визначили, що вартість послуг, що надаються Виконавцем залежить від розміру розрахункової оди ниці, тривалості розрахункового періоду, кількості фактично відпрацьованих людино/годин протягом розрахункового періоду.

Розрахунковою одиницею є вартість однієї людино/години, яка узгоджується Сторонами в "Протоколі погодження про розмір домовленої вартості наданих послуг з охорони"(Додаток 1). Додаток 1 є невід'ємною складовою цього Договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Кількість фактично відпрацьованих людино/годин фіксується Сторонами у двосторонньому "Акті приймання наданих послуг", який складається Виконавцем та узгоджується з Замовником не пізніше 5 числа наступного за розрахунковим періоду.

Вартість послуг Виконавця, що надані Замовнику протягом розрахункового періоду, визначається як добуток розрахункової одиниці на кількість фактично відпрацьованих людино/годин, зазначену у "Акті приймання наданих послуг".

Акт приймання наданих послуг та Додаток 1 є підставою для взаємних розрахунків та платежів між - Замовником та Виконавцем.

До закінчення поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірника Акта приймання наданих послуг; Замовник протягом п'яти перших днів наступного місяця зобов'язаний підписати і один примірник Акту повернути Виконавцю; у випадку наявності заперечень щодо обсягу - та якості послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення .

За умови неповернення Замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих письмових заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений пунктом 3.7 цього Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані Виконавцем у повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний Сторонами.

Послуги з охорони, що надаються Виконавцем, передплачуються Замовником в національній валюті на поточний рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа розрахункового періоду у відповідності до рахунка-фактури, який надається Виконавцем.

Посилання позивача на те, що доказом направлення на адресу відповідача актів приймання послуг за січень та лютий 2012 є офіційний лист за Вих. № 41/0712 від 06.07.2012 з вимогою розрахуватися за надані у січні та лютому 2012 послуги з доданими до нього бухгалтерськими документами (Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 109/0112 і 109/0212 за січень та лютий 2012 та рахунками-фактурами №№ 109/0112 від 03.01.2012 р. і 109/0212 від 01.02.2012 ) суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.9 Договору послуги з охорони, що надаються Виконавцем, передплачуються Замовником в національній валюті на поточний рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа розрахункового періоду у відповідності до рахунка-фактури, який надається Виконавцем.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача заперечував факт отримання від позивача вищевказаних листів.

Позивачем не надано належних доказів направлення (отримання) відповідачу рахунків фактур за січень , лютий 2012 року.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що акти приймання наданих послуг за січень, лютий 2012року сторонами не підписані. Належних доказів направлення на адресу відповідача актів приймання послуг за січень, лютий 2012 року позивач суду не надав, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати понесені позивачем по справі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України,- суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей-Безпека" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІПКАР" про стягнення 12 510,39 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.01.2014

Суддя М.О. Лиськов