Рішення № 36888923, 27.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19814/13 27.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат»до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»про стягнення 868 693,83 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: позивача:Бабенко С.В.відповідача 1:не з'явивсявідповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Звенигородський сироробний комбінат» (надалі - ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (надалі - ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (надалі - ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест») про стягнення 868 693,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №1682/10/10 від 01.12.2010 р. відповідачем 1 належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 811 399,50 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 44 019,65 грн. та 3% річних у розмірі 9 578,92 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №96 від 10.07.2013 р. ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки №1682/10/10 від 01.12.2010 р., яке останнім належним чином не виконане. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 пені у розмірі 2 028,50 грн. та 3% річних у розмірі 1 667,26 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. розгляд справи відкладено до 09.12.2013 р. у зв'язку із заявленим відповідачем 1 клопотанням, неявкою відповідача 2 та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 25.12.2013 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 27.12.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 2 та невиконанням ним вимог ухвали суду.

27.12.2013 р. від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на відсутність в матеріалах доказів на підтвердження факту поставки його продукції на оспорювань суму згідно з умовами договору поставки №1682/10/10 від 01.12.2010 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 27.12.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу № 910/19814/13 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 27.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. справу передано судді Босому В.П. у зв'язку з поверненням його з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №28464413, отриманим його представником 02.01.2014 р.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, на адресу суду направив телеграму, в якій просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням його представника у відрядженні.

Судом в задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідачем 2 не надано жодних доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставин щодо перебування його представника у відпустці.

По-друге, відповідач 2 не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Звенигородський сироробний комбінат» (після зміни найменування - ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат») (постачальник) та ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» (покупець) було укладено договір поставки №1682/10/10 (надалі - «Договір поставки»).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписанням покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію. Ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту набуття ним права власності.

Пунктом 4.3 Договору поставки передбачено, що розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30 календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п. 3.2 договору). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 890 600,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №34694 від 18.03.2013 р., №34751 від 25.03.2013 р., №34844 від 10.04.2013 р., №34922 від 16.04.2013 р. та №35261 від 31.05.2013 р., а також видатковими накладними №34694 від 18.03.2013 р., №34751 від 25.03.2013 р., №34844 від 10.04.2013 р., №34922 від 16.04.2013 р. та №35261 від 31.05.2013 р.

Відповідач 1 частково повернув поставлену продукції на суму 240,60 грн. згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-0000012 від 18.03.2013 р., а також частково оплатив поставлену продукції на суму 78 959,90 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 811 399,50 грн.

Договір поставки є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні №34694 від 18.03.2013 р., №34751 від 25.03.2013 р., №34844 від 10.04.2013 р., №34922 від 16.04.2013 р. та №35261 від 31.05.2013 р. та видаткові накладні №34694 від 18.03.2013 р., №34751 від 25.03.2013 р., №34844 від 10.04.2013 р., №34922 від 16.04.2013 р. та №35261 від 31.05.2013 р.) підтверджується передача відповідачу 1 товару згідно Договору на загальну суму 890 600,00 грн.

Твердження відповідача 1 про те, що надані товарно-транспортні накладні не є належним доказом на підтвердження здійснення факту поставки йому продукції спростовуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, а також податковими накладними.

Таким чином, позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Більш того, актом звірки взаєморозрахунків від 03.07.2013 р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб, підтверджується факт прийняття відповідачем 1 від позивача продукції на загальну суму 890 600,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п.п. 3.2, 4.3 Договору поставки, відповідач 1 був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту фактичної передачі йому продукції разом з необхідними супровідними документами та підписанням ним відповідного документу про прийняття цієї продукції.

Відповідач 1 частково повернув поставлену продукції на суму 240,60 грн. згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-0000012 від 18.03.2013 р., а також частково оплатив поставлену продукції на суму 78 959,90 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 811 399,50 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

10.07.2013 р. між ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат» (кредитор), ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» (боржник) та ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» (поручитель) було укладено договір поруки №96 9надалі - «Договір поруки»).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки у відповідності до даного договору поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання усіх зобов'язань за Договором поставки, укладеного між кредитором та боржником.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставки продукції згідно Договору поставки у загальній сумі 811 399,50 грн., яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 03.07.2013 р., що є невід'ємним додатком до цього договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поруки поручитель розраховується перед кредитором за боржника до 15.09.2013 р. шляхом перерахування грошових коштів, визначених п. 3.1 цього договору, в національній валюті України на розрахунковий рахунок кредитора, який вказаний в розділі 8 даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

З урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору поруки, ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» повинно було перерахувати на користь ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат» заборгованість у розмірі 811 399,50 грн. у строк до 15.09.2013 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 811 399,50 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення відповідачами не надано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення солідарно заборгованості з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» та ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» на користь ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат» у розмірі 811 399,50 грн. правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 44 019,65 грн. та 3% річних у розмірі 9 578,92 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 18.04.2013 р. по 09.10.2013 р., а також про стягнення з відповідача 2 пені у розмірі 2 028,50 грн. та 3% річних у розмірі 1 667,26 грн. за період з 15.09.2013 р. по 09.10.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений Договором поставки, а відповідач 2 у встановлений Договором поруки строк своїх обов'язків по сплаті коштів не виконали, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідачів є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і вони вважаються такими, що прострочили (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.6 Договору поставки передбачено, що за прострочення поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.2 Договору поруки за порушення строків визначених п. 3.2 цього договору поручитель сплачує кредитору пеню у розмірі 0,01% від розміру заборгованості визначеної п. 3.1 цього договору за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 1 на користь позивача пені у розмірі 44 019,65 грн. та 3% річних у розмірі 9 578,92 грн.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача 2 пені та 3% річних суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем 2 грошового зобов'язання з повернення грошових коштів за Договором поруки є вихідний день, а відтак останній день виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на понеділок.

За перерахунком суду розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача 2, становить 1 866,22 грн. та 1 533,88 грн. відповідно.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (162,28 грн.) та 3% (133,38 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (без врахування положень ст. 254 Господарського кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення: солідарно з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» та ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» на користь ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат» заборгованості у розмірі 811 399,50 грн.; з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» на користь ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат» пені у розмірі 44 019,65 грн. та 3% річних у розмірі 9 578,92 грн.; з ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» на користь ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат» пені у розмірі 1 866,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 533,88 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача пені у розмірі 162,28 грн. та 3% річних у розмірі 133,38 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, л. А; ідентифікаційний код 34047146) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, л. А; ідентифікаційний код 37883265) на користь Публічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» (20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, вул. Карла Маркса, 35-А; ідентифікаційний код 00447818) заборгованість у розмірі 811 399 (вісімсот одинадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 16 227 (шістнадцять тисяч двісті двадцять сім) грн. 99 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, л. А; ідентифікаційний код 34047146) на користь Публічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» (20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, вул. Карла Маркса, 35-А; ідентифікаційний код 00447818) пеню у розмірі 44 019 (сорок чотири тисячі дев'ятнадцять) грн. 65 коп., 3% річних у розмірі 9 578 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1 071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 97 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, л. А; ідентифікаційний код 37883265) на користь Публічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» (20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, вул. Карла Маркса, 35-А; ідентифікаційний код 00447818) пеню у розмірі 1 866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 1 533 (одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 29.01.2014 р.

Суддя В.П.Босий