Постанова № 36888103, 23.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року Справа № 810/3630/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД»до про Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 03.07.2013 № 0002482301 та 03.07.2013 № 0002492301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 303101 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 288669 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 147942 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 2 серпня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 23 серпня 2013 року о 15 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 23 серпня 2013 року, представники сторін не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про вручення їм судових повісток (т. 2 а.с. 198).

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» (ідентифікаційний код 30970272, місцезнаходження: 08142, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Шкільна, буд. 5 А) зареєстроване в якості юридичної особи 05.07.2000, перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з неспеціалізованою оптовою торгівлею та оптовою торгівлею іншими товарами господарського призначення.

У червні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» (ідентифікаційний код 32694059) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» (ідентифікаційний код 34914473) за період з 01.06.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2013 № 371/22-2/30970272 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс» послуг, пов'язаних з організацією перевезень і супроводженням вантажів та виготовленням і розповсюдженням рекламної продукції, не дотримано вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень - листопад 2012 року на суму 288669 грн. 00 коп. та витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ-ІV квартали 2012 року на суму 1543340 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги інформацію, викладену в актах перевірок щодо господарської діяльності його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс».

Зокрема, відповідач зважав на викладені в актах Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок відомості стосовно відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ривс» є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір від 01.06.2012 № 01061201, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» зобов`язалось надати позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, та договір від 13.08.2012 № 1308121, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ривс» прийняло на себе зобов`язання надати позивачу послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств, відповідач дійшов висновку про заниження платником податків податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень-листопад 2012 року на суму 288669 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2012 року на суму 303101 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.07.2013 № 0002482301 та 03.07.2013 № 0002492301, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 360835 грн. 00 коп., з яких: 288669 грн. 00 коп. - за основним платежем; 72166 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 378877 грн. 00 коп., з яких: 303101 грн. 00 коп. - за основним платежем; 75776 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування витрат, що враховуються під час обчислення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У червні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» договір на організацію транспортних перевезень та супроводження вантажів від 01.06.2012 № 01061201, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем роботи, пов'язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок позивача на перевезення, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного вище договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» протягом червня - листопада 2012 року позивачу надано визначені у заявках на перевезення (т. 3 а.с. 22, 26, 30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 65, 69, 73, 77, 81,0 85, 89, 93, 97, 101, 105, 109, 118, 122, 126, 130, 134, 138, 142, 146, 150, 154, 163, 167) послуги по перевезенню товарно-матеріальних цінностей.

В цей же період між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та позивачем підписано акти наданих послуг від 08.06.2012 № 2948, 15.06.2012 № 949, 22.06.2012 № 2950, 27.06.2012 № 2951, 06.07.2012 № 4101, 13.07.2012 № 4102, 20.07.2012 № 4103, 27.07.2012 № 4104, 31.07.2012 № 4105, 03.08.2012 № 4937, 10.08.2012 № 4938, 17.08.2012 № 4939, 23.08.2012 № 4940, 31.08.2012 № 4941, 04.09.2012 № 5842, 07.09.2012 № 5843, 14.09.2012 № 5844, 19.09.2012 № 5845, 21.09.2012№ 5846, 25.09.2012 № 5847, 28.09.2012 № 5848, 05.10.2012 № 6803, 12.10.2012 № 6804, 15.10.2012 № 6805, 17.10.2012 № 6806, 19.10.2012 № 6807, 23.10.2012 № 6808, 26.10.2012 № 6809, 30.10.2012 № 6810, 31.10.2012 № 6812, 31.10.2012 № 6811, 31.10.2012 № 6814, 31.10.2012 № 6813, 09.11.2012 № 7626, 12.11.2012 № 7627, 16.11.2012№ 7628, 23.11.2012 № 7629, 30.11.2012 № 7630, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» послуги по організації перевезень та супроводження вантажів на загальну суму 1430572 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 238428 грн. 60 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» виписано податкові накладні № 474 від 08.06.2012 на суму 49599 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ - 8266 грн. 54 коп., № 475 від 15.06.2012 на суму 53180 грн. 44 коп., у тому числі ПДВ - 8863 грн. 41 коп., № 476 від 22.06.2012 на суму 32588 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ - 5431 грн. 45 коп., № 477 від 27.06.2012 на суму 43690 грн. 32 коп., у тому числі ПДВ - 7281 грн. 72 коп., № 469 від 06.07.2012 на суму 40771 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ - 6795 грн. 21 коп., № 770 від 13.07.2012 на суму 33005 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ - 5500 грн. 88 коп., № 771 від 20.07.2012 на суму 39800 грн. 48 коп., у тому числі ПДВ - 6633 грн. 41 коп., № 772 від 27.07.2012 на суму 52420 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ - 8736 грн. 69 коп., № 773 від 31.07.2012 на суму 28151 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ - 4691 грн. 93 коп., № 628 від 03.08.2012 на суму 22087 грн. 18 коп., у тому числі ПДВ - 3681 грн. 20 коп., № 629 від 10.08.2012 на суму 53377 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ - 8896 грн. 23 коп., № 630 від 17.08.2012 на суму 33360 грн. 85 коп., у тому числі ПДВ - 5560 грн. 14 коп., № 632 від 31.08.2012 на суму 80986 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ - 13497 грн. 72 коп., № 631 від 23.08.2012 на суму 40263 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 6710 грн. 52 коп., № 601 від 04.09.2012 на суму 28310 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ - 4718 грн. 37 коп., № 602 від 07.09.2012 на суму 37527 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ - 6254 грн. 59 коп., № 603 від 14.09.2012 на суму 36576 грн. 54 коп., у тому числі ПДВ - 6096 грн. 09 коп., № 604 від 19.09.2012 на суму 38673 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 6445 грн. 57 коп., № 605 від 21.09.2012 на суму 24725 грн. 62 коп., у тому числі ПДВ - 4120 грн. 94 коп., № 606 від 25.09.2012 на суму 33240 грн. 76 коп., у тому числі ПДВ - 5540 грн. 13 коп., № 607 від 28.09.2012 на суму 44789 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 7464 грн. 87 коп., № 611 від 05.10.2012 на суму 37321 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ - 6220 грн. 28 коп., № 612 від 12.10.2012 на суму 56416 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ - 9402 грн. 75 коп., № 613 від 15.10.2012 на суму 24684 грн. 38 коп., у тому числі ПДВ - 4114 грн. 06 коп., № 614 від 17.10.2012 на суму 38536 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 6422 грн. 80 коп., № 615 від 19.10.2012 на суму 40932 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 6822 грн. 06 коп., № 616 від 23.10.2012 на суму 38557 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 6426 грн. 20 коп., № 617 від 26.10.2012 на суму 46935 грн. 49 коп., у тому числі ПДВ - 7822 грн. 58 коп., № 618 від 30.10.2012 на суму 33731 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ - 5621 грн. 98 коп., № 622 від 31.10.2012 на суму 25298 грн. 89 коп., у тому числі ПДВ - 4216 грн. 48 коп., № 621 від 31.10.2012 на суму 24244 грн. 78 коп., у тому числі ПДВ - 4040 грн. 80 коп., № 620 від 31.10.2012 на суму 42465 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7077 грн. 50 коп., № 619 від 31.10.2012 на суму 24847 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ - 4141 грн. 19 коп., № 525 від 09.11.2012 на суму 22169 грн. 21 коп., у тому числі ПДВ - 3694 грн. 87 коп., № 526 від 12.11.2012 на суму 33083 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 5513 грн. 85 коп., № 527 від 16.11.2012 на суму 42483 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ - 7080 грн. 60 коп., № 528 від 23.11.2012 на суму 31033 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ - 5172 грн. 32 коп. та № 529 від 30.11.2012 на суму 20704 грн. 22 коп., у тому числі ПДВ - 3450 грн. 70 коп.

Розрахунки за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» послуги здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок (копії виписок по особовому рахунку (т. 2 а.с. 153-165).

Витрати у сумі 1192143 грн. 40 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» на придбання робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», та податок на додану вартість у сумі 238428 грн. 60 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2012 року, та до податкового кредиту за червень-листопад 2012 року.

Під час перевірки податковим органом також встановлено, що у серпні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» договір про надання рекламних послуг від 13.08.2012 № 1308121, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати дорученні позивачем роботи з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції з рекламою товарів хімічної продукції виробництва Henkel у строки, за кількістю і ціною, вказаними у додатку до договору, що є його невід'ємною частиною, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У серпні 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» та позивачем підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт від 31.08.2012 № 5748 згідно з вказаним вище договором, відповідно до якого позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» роботи, пов`язані з виготовленням рекламної продукції у вигляді каталогів з рекламою реалізації товарів - хімічної продукції марки Henkel та її розповсюдженням на суму 301440 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 50240 грн. 00 коп.

За результатами виконання власних договірних зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» виписано податкову накладну № 557 від 31.08.2012 на суму 301440 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 50240 грн. 00 коп.

Частково оплата за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» рекламні послуги у розмірі 284911 грн. 10 коп. здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки (т. 1 а.с. 54-62).

Право вимоги за договором від 13.08.2012 № 1308121 в частині сплати позивачем решти суми коштів у розмірі 16528 грн. 90 коп. передано Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноформ-ТМ» на підставі укладеного ними договору від 03.12.2012 про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 63-65).

Витрати у сумі 251200 грн. 00 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» на придбання робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс», та податок на додану вартість у сумі 50240 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2012 року та до податкового кредиту підприємства за серпень 2012 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив суду, що роботи з перевезення вантажів та надання рекламних послуг з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, які здійснювались на користь позивача його контрагентами, замовлялись ним з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами постачання товарно-матеріальних цінностей та з наміром рекламування товарів хімічної продукції виробництва Henkel, що реалізується позивачем.

На підтвердження вищезазначеного та з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії договорів щодо поставки товарів на користь, зокрема, Приватного підприємства «Загальнополітичне видання «Сільські Вісті» газета захисту інтересів селян України»; Публічного акціонерного товариства «Поліграфічно-видавничий комплекс «Десна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтиненталь -Україна», Приватного підприємства «Видавництво «Республіка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест», Підприємства споживчої кооперації «Редакція газети «Вісті центральної спілки споживчих товариств України», а також фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання вказаних правочинів, а саме: видаткові накладні, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні тощо.

Надання позивачу рекламних послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс» також підтверджується таким документальним свідоцтвом як примірник рекламної продукції - каталог, що містить рекламну інформацію про товари - хімічну продукцію марки Henkel, що реалізуються позивачем як офіційним дилером Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» з промислових клеїв підрозділу АІ (т. 5 а.с. 1-6).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, для зменшення його валового доходу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу робіт та послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД» господарських зобов`язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість. До видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс» за КВЕД відноситься, відповідно, вантажний автомобільний транспорт та рекламна дільність.

Зазначені обставини свідчать про наявність у контрагентів позивача можливості здійснювати господарські операції з надання послуг по організації перевезень і супроводженню вантажів та по виготовленню і розповсюдженню рекламної продукції.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (неспеціалізована оптова торгівля та оптова торгівля іншими товарами господарського призначення), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» послуг по організації перевезень і супроводженню вантажів та по виготовленню і розповсюдженню рекламної продукції з метою постачання товарно-матеріальних цінностей контрагентам - одержувачам, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс» робіт (послуг) та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності контрагентів позивача, що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Слід також зазначити, що в силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагентів позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд також звертає увагу на наступне.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 в адміністративній справі № 804/1873/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс», за результатами якої був складений акт від 21.12.2012 №7211/224/34914473.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 в адміністративній справі № 804/1259/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «СТАРТ-Д», в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7203/224/32694059 від 21.12.2012; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування у вказаному вище акті перевірки висновків про визнання відсутності у ТОВ «СТАРТ-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям у період з лютого 2012 по жовтень 2012 року; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «СТАРТ-Д» за період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі наведеного вище акту, у тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «СТАРТ-Д» у податкових деклараціях за період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року.

Оскільки саме вказані акти перевірок та висновки, що викладені у них, використано відповідачем у даній справі як доказову базу в частині безтоварності правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс» з позивачем, суд вважає, що твердження податкового органу про фіктивність вказаних правочинів є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг позивачу його контрагентами у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 03.07.2013 № 0002482301 та 03.07.2013 № 0002492301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 03.07.2013 № 0002482301 та 03.07.2013 № 0002492301, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.