Рішення № 36887043, 23.01.2014, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.01.2014 227/5350/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.,

за участю

представника позивача Скляренко І.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Федчишак Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, третя особа - Управління соціального захисту населення Добропільської райдержадміністрації,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 4374,86 грн. В процесі розгляду вказаної справи позивачем було неодноразово уточнено позовні вимоги. В остаточній редакції позовної заяви ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 3715,26 грн., яка виникла у відповідача за період з 11.03.2010 року по 31.05.2011року та судовий збір в розмірі 229,40 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, є споживачем електричної енергії. У відповідача за період з 11.03.2010 року по 31.05.2011року існує заборгованість по оплаті за електроенергію в розмірі 3715,26 грн., яка виникла внаслідок неналежної оплати позивачем наданих послуг. У березні 2013 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості і 27.03.2013 року був виданий вказаний наказ. 17 квітня 2013 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області вказаний судовий наказ було скасовано. До теперішнього часу, відповідачем, в добровільному порядку, вказана заборгованість не погашена. Тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з вищевикладених підстав і просив задовольнити позов. Суду пояснив, що відповідач мешкає за адресою АДРЕСА_1 і є споживачем електричної енергії. Разом з відповідачем мешкає її чоловік, на якого розповсюджуються норми ст.22 ЗУ «Про міліцію» щодо надання 50% знижки з оплати комунальних послуг. На підставі постанови КМУ № 879 від 01.08.1996 року «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати», з 01.08.1996 року пільги надаються в межах норми: 75 кВТгод на сім»ю з одного-двох осіб на місяць, у тому числі якщо обидва члени сім»ї мають право на знижку і додатково 15кВтгод на кожного іншого члена сім»ї, але не більше 150кВтгод на місяць». На підставі наказу ВАТ «Донецькобленерго» № 428 від 30.12.2009 року позивач, з 01.01.2010 року, відповідачу (споживачу, який має право на 50% пільгу з оплати спожитої електроенергії), вартість за надану електроенергію нараховував без урахування обсягів (норм) споживання, передбачених постановою КМУ № 879 від 01.08.1996 року. З 01.01.2010 року позивачем, на підставі наказу ПАТ «Донецькобленерго» № 199 від 21.06.2011 року, яким з 21.06.2011 року, наказ № 428 від 30.12.2009 року був скасований, відповідачу був зроблений перерахунок вартості пільгового споживання, як побутовому споживачу, який має право на пільги з оплати спожитої електричної енергії на підставі ст..22 ЗУ «Про міліцію». Після проведеного позивачем перерахунку, з урахування строку позовної давності, встановлено, що відповідач має вищевказану заборгованість за період з 11.03.2010 року по 31.05.2011року в розмірі 3715,26 грн., яка виникла у нього, в результаті оплати вартості наданої електричної енергії без урахування встановлених норм обсягів пільгового споживання, яку позивач просить стягнути з останнього на його користь, а також понесені ним судові витрати.

Представник відповідача - ОСОБА_3 заперечував проти позову. Суду пояснив, що він є чоловіком відповідача. Разом з позивачем вони мешкають за адресою АДРЕСА_1. За даною адресою відповідачу надається електрична енергія. Він є пенсіонером МВС України і згідно ст..22 ЗУ «Про міліцію» має 50 % знижку по оплаті житлово-комунальних послуг. У зв»язку з цим він перебуває на обліку в УПтСЗН Добропільської райдержадміністрації. Оплату за електричну енергію відповідач здійснював щомісячно, за рахунками, які надавалися йому позивачем. Зазначив, що відповідач сам не рахував вартість спожитої енергії, а щомісяця повідомляв позивача про показання лічильника, а останній розраховував суму до сплати, з урахуванням пільги, яка передбачена ст..22 ЗУ «Про міліцію». Будь-яких претензій з приводу неналежного виконання обов»язків відповідача з оплати наданих послуг від позивача до лютого 2013 року не надходило. Крім того також зазначив, що відповідно до ст..22 ЗУ «Про міліцію» позивач повинен надавати відповідачу електроенергію по пільговому тарифу, зокрема 50% знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг, без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879. Вважає, що застосування позивачем постанови КМУ № 879 від 01.08.1996 року, якою встановлено ліміти пільгового споживання електроенергії, при розрахунку заборгованості, застосовуються ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» незаконно, так як цю постанову Рішенням КСУ № 10рп2008 від 22.05.2008 року визнано такою, що не відповідає Конституції України. Вважає, що він не має перед позивачем ніякої заборгованості, просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності, який на його думку повинен відраховуватися з 01.01.2010 року і у зв»язку з цим просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Федчишак Н.О. позовні вимоги позивача підтримала і суду пояснила, що ОСОБА_3, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 перебуває на обліку в УСЗН Добропільської райдержадміністрації як особа, яка має пільги на оплату житлово-комунальних послуг, згідно ст..22 ЗУ «Про міліцію». З 23 травня 2005 року на ОСОБА_3 зареєстрована пільга «міліціонер на пенсії (з лімітом)». Управління, як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів здійснює розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії. Розрахунки з постачальниками послуг управління здійснює на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих пільговим категоріям громадян. Дані звіти перевіряються на предмет дотримання діючого законодавства при нарахуванні оплати за вказані послуги. При цьому при перевірці розрахунків наданих постачальниками відповідних послуг управління в своїй діяльності користується положеннями постанови КМУ № 879 від 01.08.1996 року «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати». В разі розбіжностей складається спільне протокольне рішення, акт звірки і енергопостачальній організації відшкодовується 50% відсотків вартості використаної електроенергії особами, на яких поширюється дія ст..22 ЗУ «Про міліцію», з урахуванням норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ № 879 від 01.08.1996 року.

Вислухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини між сторонами виникли з приводу поширення на чоловіка відповідача як на пенсіонера з числа працівників міліції норм споживання електричної енергії (75 кВт/год. на місяць), в межах якої надається 50 % знижка на оплату, оскільки чинна редакція ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію», згідно з якою працівникам міліції та членам їх сімей надається 50 % знижка з оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива не містить обмежень щодо норм споживання.

Правовідносини між енергопостачальником та споживачем електричної енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 01 липня 1996 року та іншими нормативними документами, які регулюють правовідносини у сфері електроенергетики.

Згідно абз.7 п.2 Правил користування електричною енергією для населення, об'єкт споживача - це житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі - ОСОБА_2 є споживачем електричної енергії в помешканні за адресою АДРЕСА_1.

На ім.»я відповідача відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.

Разом з відповідачем, за вказаною адресою, мешкає її чоловік - ОСОБА_3, який є пенсіонером з числа працівників МВС (міліції) і відповідно до ст..22 ЗУ «Про міліцію» має право на 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг (а.с.30) .

З пояснень представника третьої особи встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться на обліку в УСЗН Добропільської райдержадміністрації і з 23 травня 2005 року на нього зареєстрована пільга «міліціонер на пенсії ( з лімітом) ».

Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, у відповідача, з 26.08.2009 року, встановлений зоний лічильник (а.с.62) і останній розраховуюється за електроенергію за тарифами, диференційованими за періодами часу (зонами доби).

Враховуючи наведене судом встановлено, що між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та відповідачем склалися договірні правовідносини, у відповідності до яких Енергопостачальник (ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») зобов'язується постачати споживачу (ОСОБА_2) електричну енергію, а споживач в свою чергу зобов'язується своєчасно оплачувати одержану електричну енергію, що підтверджується відповідними договорами (а.с.34-41).

Відповідно до п.19, 20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються відповідно діючим тарифам для населення на основі фактичних показників приладу обліку. Розрахунковим періодом за спожиту електричну енергію є календарний місяць. Сплата за використану протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

З п.5.1. договору на поставку та користування електроенергією від 12 березня 2007 року (а.с.34-37) вбачається, що оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приборів обліку, в строк не пізніше 10 днів, з дня отримання рахунку за діючими тарифами.

З пояснень представника відповідача встановлено, що оплату за електричну енергію відповідач здійснював щомісячно, за рахунками, які надавалися йому позивачем.

Цей факт в судовому засіданні позивач не оспорював, але зазначив, що заборгованість за електроенергію у відповідача виникла не з вини відповідача, а у зв»язку з тим, що працівниками позивача, при розрахунку вартості спожитої відповідачем електроенергії, невірно застосовувалось законодавство щодо надання пільг відповідачу. При цьому представник позивача зазначив, що розрахунок вартості спожитої електроенергії та її послідуючий перерахунок проводилися на підставі наказу ВАТ «Донецькобленерго» № 428 від 30.12.2009 року, яким наказано було забезпечити виконання норми, передбаченої ст..22 ЗУ «Про міліцію», щодо надання права на 50% пільгу з оплати спожитої електроенергії, без урахування норм споживання та іншого обмеження та на підставі наказу ПАТ «Донецькобленерго» № 199 від 21.06.2011 року, яким начальників РЕС було зобов»язано, з 01.01.2010 року, провести перерахунок вартості пільгового споживання побутовими споживачами, які мають право на пільги згідно з законом, з урахуванням вимог постанови КМУ № 879 від 01.08.1996 року та організувати наступний розрахунок пільгового споживання з урахування встановлених норм.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем у справі, відповідно до особового рахунку НОМЕР_1, який зареєстровано на ОСОБА_2, за період з 15.02.2010 року по 31.05.2011 року розмір заборгованості з оплати електричної енергії складає 4374,86 грн.(а.с.16).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що враховуючи те, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, розрахунок заборгованості відповідача з урахуванням строку позовної давності, за період з 11.03.2010 року по 31.05.2011 року становить 3715,26 грн, надавши відповідний розрахунок за період з 11.03.2010 року по 15.03.2010 року (а.с.110).

Заперечуючи проти позовних вимог ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» представник відповідача наполягав на тому, що у відповідача відсутня заборгованість за спожиту електричну енергію за вказаний період, вказуючи на необґрунтованість застосування позивачем норм пільгового споживання електричної енергії та на пропуск строків позовної давності.

Але до цих доводів суд відноситься критично виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 22 ЗУ «Про міліцію» передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Пунктом 68 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» в ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» були внесені зміни, а саме вказану норму доповнено словами «в межах норм, встановлених законодавством».

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22.05.2008 року вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України, враховуючи викладене на теперішній час діючою є норма ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» в первинній редакції вказаного Закону від 20.12.1990 року.

При цьому суд зазначає, що положення ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» мають застосовуватися у сукупності з нормами інших законів.

Згідно ст. 9 Закону України від 05 жовтня 2000 року «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги встановлюються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам.

Враховуючи, що Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» прийнятий пізніше у часі, стосовно Закону України «Про міліцію», тому, певна суперечність в положеннях цих законів повинна бути розв'язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм, а саме, надання переваги нормі, яку прийнято пізніше.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 01 серпня 1996 року встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг.

Зазначена постанова не передбачає виключень щодо категорій пільговиків.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією вказаних положень, здійснюється за рахунок коштів Державного і місцевого бюджетів. Видатки місцевих бюджетів фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету.

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2002 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до вказаного Порядку управління праці та соціального захисту населення, як головні розпорядники коштів місцевих бюджетів, ведуть облік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, і здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих пільговим категоріям громадян.

Міністерство фінансів України, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України», на відповідний рік визначається головним розпорядником коштів державного бюджету, спрямованих на надання пільг громадянам.

Джерелом фінансування наданих пільг є виключно субвенція з державного бюджету.

Із пояснень представника позивача, представника УСЗН Добропільської райдержадміністрації встановлено, що УСЗН Добропільської райдержадміністрації здійснював розрахунки з постачальниками комунальних послуг за рахунок коштів субвенції державного бюджету на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг та у межах норм, передбачених зокрема постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати».

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що пред»явлена до стягнення заборгованість складається з вартості електричної енергії спожитої відповідачем з перевищенням встановлених норм.

За таких підстав, враховуючи, що між сторонами склалися договірні правовідносини, а діючим законодавством передбачено надання пільг лише в певних об»ємах, на відповідача, згідно положень ст..ст.525, 526 ЦК України, має бути покладений обов»язок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

При цьому суд зауважує, що нормою ч.4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» не встановлений порядок реалізації цієї пільги. Порядок її надання закріплений постановою КМУ № 879 від 01 серпня 1996 року, яка не суперечить нормам закону і не позбавляє працівників міліції права на соціальний захист.

Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року також стосується регулювання та умов надання пільг, компенсацій і гарантій, а не порядку їх надання. У цьому рішенні Конституційний Суд зробив висновок про те, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони (абз.3,4 п.п. 5.4 п.5 мотивувальної частини).

Реалізація пільг, передбачених Законом України «Про міліцію», здійснюється з субвенції державного бюджету і не може проводитися за рахунок коштів суб'єкта господарювання, в даній справі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електричну енергію.

Що стосується розрахунку заборгованості, то суд наданий позивачем розрахунок заборгованості вважає вірним і зазначає наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що у відповідача з 26.08.2009 року встановлений зоний лічильник (а.с.62) і останній розраховуюється за електроенергію за тарифами, диференційованими за періодами часу (зонами доби).

Також, з роз»яснень спеціалістів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» - Цикаленко Л.В., в судовому засіданні встановлено, що плата за спожиту електричну енергію відповідачу визначалася на підставі Порядку визначення плати за електричну енергію побутовими споживачами, які розраховуються за електроенергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та мають пільги в оплаті житлово-комунальних послуг, які затверджені Постановою НКРЕУ № 910 від 14.07.2006 року та Порядку застосування тарифів на електроенергію, які відпускається населенню та населенним пунктам, який затверджено Постановою НКРЕУ № 309 від 10.03.1999 року.

До доводів представника відповідача з приводу того, що відповідач не повинен сплачувати заборгованість за спожиту електричну енергію, так як вказана заборгованість виникла не з вини відповідача, суд відноситься критично, вважаючи їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні з пояснень представника відповідача встановлено, що після отримання листа позивача, яким його було повідомлено про перерахунок пільгового споживання з 01.01.2010 року, а саме після червня 2011 року (а.с.93), оплату вартості наданої електричної енергії, відповідач проводить з урахуванням встановлених норм обсягів пільгового споживання, що свідчить про те, що відповідач згоден з тим, що пільги щодо оплати електричної енергії йому надаються і повинні надаватися в межах норм, передбачених постановою КМУ № 879 від 01.08.1996 року.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на застосуванні позовної давності до вимог позивача і вважав, що строк позовної давності повинен рахуватися з 01.01.2010 року.

Суд вважає вищевказані доводи є необґрунтованими і з цього приводу зазначає наступне.

Згідно із ст.257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ст.267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Враховуючи те, що оплата за спожиту електричну енергію, проводилась щомісячними платежами, тому у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором позовна давність за вимогами кредитора про стягнення заборгованості має обчислюватись із моменту настання строку погашення чергового платежу.

В судовому засіданні п/позивач не заперечував того, що позивач здійснював оплату за надані послуги щомісячно. Даний факт також підтверджується наданими відповідачем копіями квитанцій про оплату послуг за період 2010 -2011 років.

Позивач просить стягнути заборгованість за період з 11.03.2010 року по 31.05.2011 року.

З позовної заяви (а.с.2) вбачається, що остання надійшла до суду 01.10.2013 року.

Крім цього суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що до звернення до суду з позовними вимогами (що передбачено ч.3 ст..118 ЦПК України), позивач 11.03.2013 року (а.с.103) звертався до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електричну енергію. 27.03.2013 року був виданий судовий наказа, який, в подальшому, ухвалою суду від 17.04.2013 року, було скасовано (а.с.5).

Таким чином, суд вважає, що строки позовної давності позивачем не є пропущеними і вимоги позивачем заявлені в межах позовної давності.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3715,26 грн, що виникла в період з 11.03.2010 року по 31.05.2011 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ПКЕЕН, ЗУ "Про міліцію", ст. 88,213-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, третя особа - Управління соціального захисту населення Добропільської райдержадміністрації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованість за спожиту електричну енергію, яка виникла в період з 11.03.2010 року по 31.05.2011 року, в розмірі 3715,26 грн. (три тисячі сімсот п»ятнадцять гривень 26 коп.) на рахунок № 260313271560, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00131268 в філії Донецького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» судові витрати в розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять девять гривень 40 коп.) на рахунок № 260041250, МФО 334851, ОКПО 00131268 в Добропільському безбалансовому відділенні філії Головного управління ПАТ «ПУМБ» в Донецькій області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 23 січня 2014 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 28 січня 2014 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

23.01.2014