Ухвала суду № 36886919, 30.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1496/14 Справа № 203/2058/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Єлізаренко І.А. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

при секретарі - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №90 від 20 вересня 2007 року, який, як вона вважає, є недійсним, оскільки договір суперечить вимогам законодавства та порушує її права як споживача, містить дискримінаційні по відношенню до неї умови, а саме право банку в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку за користування кредитом. Умови кредитного договору передбачають одночасне застосування до неї подвійної цивільно-правової відповідальності (стягнення підвищеної відсоткової ставки, штрафу та пені), що суперечить Конституції України. Під час укладання кредитного договору вона не була проінформовано про всі його умови, про загальну вартість кредиту, що обумовило значне погіршення її матеріального стану. Думка її стосовно умов договору взагалі не враховувалась і не мала враховуватись в майбутньому, під час виконання кредитного договору чи укладання змін до нього. Тому просила визнати кредитний договір № 90 від 20 вересня 2007 року недійсним. Крім того, враховуючи, що недійсне зобов»язання не підлягає забезпеченню, також просила визнати недійсним договір поруки № 90-3 від 20 вересня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № 90 від 20 вересня 2007 року, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у рамках програми мікрокредитування у розмірі 250 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 вересня 2014 року (а.с.9-14).

У забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 20 вересня 2007 року було укладено договір поруки № 90-3 від 20 вересня 2007 року (а.с.15).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримала від банку суму у розмірі 250 000 грн. на виконання умов кредитного договору № 90 від 20 вересня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи банком дійсно з 01 лютого 2009 року було збільшено в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором № 90 від 20 вересня 2007 року до 30% на рік, через настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, про що банк своїм листом повідомив ОСОБА_2 (а.с. 16).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості було стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 90 від 20 вересня 2007 року у розмірі 405 392, 18 грн., та солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 90 від 20 вересня 2007 року у розмірі 10 000 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили (а.с.153-154).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно, у відповідності до ст. ст. 229, 526 ЦК України, відмовив ОСОБА_2 у задоволені її позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що кредитний договір було укладено під впливом помили є безпідставними, оскільки жодними належними доказами по справі не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги щодо подвійної відповідальності позивача при сплаті пені та штрафу є необгрунтованими, оскільки сплата пені та штрафу за кредитним договором не є подвійною відповідальністю за невиконання умов кредитного договору та передбачена самими умовами договору, який позивач підписала, а, отже, погодилася з такими умовами.

Слід зазначити, відповідно до п. 2.3.1 укладеного з позивачем кредитного договору банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Банком прийнято розпорядження про підвищення процентної ставки за діючими кредитами, про що 08 січня 2009 року повідомлено позивача та надіслано на її адресу відповідного листа про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитним договором, який позивачем було отримано (а.с. 16, 17).

Тобто розпорядження банку про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято до набрання чинності законом від 10 січня 2009 року, згідно з яким Цивільний кодекс України доповнено ст.1056-1, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивача було повідомлено про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитним договором до набрання чинності вищевказаних змін до цивільного законодавства України, а саме 08 січня 2009 року, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді