Постанова № 36885915, 29.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 910/20174/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Алдошина Н.О., від відповідача - Гайдук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року

у справі №910/20174/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл», м. Київ,

про стягнення 54790,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ПАТ «Київстар» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Еколл» (далі - відповідач) про стягнення 54790,72 грн. боргу за договором про надання телекомунікаційних послуг №214/2009 від 25.03.2009 року, з яких 52307,20 грн. сума основного боргу, 451,42 грн. 3% річних та 2032,10 грн. пені.

25.11.2013 року позивачем було подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 96-97), згідно якої до стягнення з відповідача заявлено суму 40000,00 грн., а саме 37516,48 грн. основного боргу, 451,42 грн. 3% річних та 2032,10 грн. пені. Вказана заява судом прийнята з посиланням на ст. 22, ст. 56, ст. 57 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/20174/13 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Еколл» на користь ПАТ «Київстар» 37516,48 грн. основного боргу, 2032,10 грн. пені, 451,50 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг №214/2009 від 25.03.2009 року у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність та правильність нарахування позивачем на суму боргу відповідача 3% річних та пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Еколл» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/20174/13 та вирішити справу з урахуванням доводів апеляційної скарги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. 38 ГПК України, оскільки залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача сертифікату відповідності автоматизованої системи обліку (білінгової системи) ПАТ «Київстар» з обліку тривалості телефонних дзвінків абонентів та розрахунку їх вартості встановленим вимогам законодавства та проходження державної метрологічної повірки; деталізацію суми заборгованості, з розбивкою вартості наданих послуг помісячно та з зазначенням кількості дзвінків з усіх зареєстрованих за ТОВ «Еколл» в ПАТ «Київстар» телефонних номерів, кількості хвилин розмови та їх вартості. На думку скаржника, за відсутності вказаних доказів неможливо встановити розмір боргу відповідача.

У своєму відзиві, поданому суду 27.01.2014 року, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суду залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі №910/20174/13 апеляційну скаргу ТОВ «Еколл» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/20174/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 29.01.2014 року.

В судовому засіданні 29.01.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити повністю. Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а скаргу відхилити.

Також, 25.01.2014 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме сертифікат відповідності автоматизованої системи обліку (білінгової системи) ПАТ «Київстар» з обліку тривалості телефонних дзвінків абонентів та розрахунку їх вартості встановленим вимогам законодавства та проходження державної метрологічної повірки; деталізацію суми заборгованості, з розбивкою вартості наданих послуг помісячно та з зазначенням кількості дзвінків з усіх зареєстрованих за ТОВ «Еколл» в ПАТ «Київстар» телефонних номерів, кількості хвилин розмови та їх вартості.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання в судовому засіданні 29.01.2014 року, його відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, що перешкоджають наданню ним самим таких доказів, а також недоведеність обставин, які можуть підтвердити вказані у клопотання докази, як то передбачено п. 2, 4 ч. 2 ст. 38 ГПК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 16 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на, зокрема, безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають.

Матеріали справи свідчать, що відповідач до позивача з вимогами про надання розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги не звертався.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.03.2009 року між закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.», яке змінило своє найменування на ПАТ «Київстар» згідно протоколу №53 від 14.03.2011 року (а.с. 83-84) (виконавець за договором) та ТОВ «Еколл» (споживач за договором) було укладено договір №214/2009 про надання телекомунікаційних послуг (далі - договір, а.с. 15-22), відповідно до умов якого позивач, на підставі виданих згідно з законодавством України ліцензій на здійснення діяльності у галузі зв'язку та у відповідності до домовленості між сторонами, надає відповідачу замовлені відповідачем телекомунікаційні послуги з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у відповідних додатках до договору, а відповідач оплачує вартість таких телекомунікаційних послуг у порядку, передбаченому цим договором та відповідними додатками до нього (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору до телекомунікаційних послуг, що можуть надаватися відповідно до цього договору відносяться послуги:

- національного зв'язку та міжнародного зв'язку (послуги фіксованої телефонії);

- надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку;

- постійний доступ до Глобальної мережі Інтернет;

- послуга VPN L2 (Layer 2);

- інші послуги передавання даних.

Замовлення відповідних телекомунікаційних послуг здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного додатку А, в якому зазначається перелік замовлених телекомунікаційних послуг, їх технічні характеристики, термін/строк протягом якого виконавець зобов'язується розпочати замовлені телекомунікаційні послуги, тощо (п. 1.3. договору).

Підпунктом 2.1.2. п. 2.1. договору сторони встановили, що початок надання кожної замовленої послуги оформлюється відповідними актами початку надання телекомунікаційних послуг, які підписуються обома сторонами договору. Згідно підпункту 2.1.6. п. 2.1. договору тарифи зазначаються у додатку Г до договору, а розмір щомісячної плати за послуги визначний у додатку Б до договору (п. 3.7. договору).

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу канал електрозв'язку за адресами надання послуг: вул. Дегтярівська, 53 - вул. Дегтярівська, 62А у м. Києві, інтерфейс - Ethernet, швидкість каналу - 5 Мбіт/с, що підтверджується додатком А1 від 25.03.2009 року до договору, щомісячна плата за надання послуг каналів електрозв'язку, визначена додатком Б1 від 25.03.2009 року, становить 2400,00 грн.

Початок надання телекомунікаційних послуг за договором визначається двосторонніми актами - додаток В1 від 29.05.2009 року, додаток В2 від 29.05.2009 року, додаток В2/1-2 від 27.11.2009 року, додаток В3/12 від 27.11.2009 року до договору (а.с. 47-50).

Послуги фіксованої телефонії, перелік номерів та ліній, пропускна спроможність порту, інтерфейс та сигналізація визначені додатками А2 від 25.03.2009 року, А2/2 від 03.11.2009 року, А3 від 01.07.2009 року, А3/2 від 03.11.2009 року та А3/3 від 20.07.2010 року до договору.

Тарифи на послуги фіксованої телефонії встановлені додатками Г від 25.03.2009 року, Г2 від 01.07.2009 року та Г3/2 від 03.11.2009 року.

Вартість послуг фіксованої телефонії визначена додатком Б2 від 25.03.2009 року, відповідно до якого щомісячна плата за послуги становила 3000,00 грн., згідно додатку Б2 від 01.07.2009 року щомісячна плата за послуги складала 3000,00 грн., за додатком Б2 від 03.11.2009 року загальна сума послуг склала 0,00 грн., додатком Б3/2 від 03.11.2009 року, відповідно до якого щомісячна плата за послуги складала 4875,00 грн. та додатком Б3/3 від 20.07.2010 року згідно з яким щомісячна плата за послуги складала 5625,00 грн.

В п. 1 додаткової угоди №2 від 01.07.2009 року до договору №214/2009 від 25.03.2009 року про надання телекомунікаційних послуг сторони погодились викласти додаток №1 до договору №214/2009 від 25.03.2009 року в редакції, що відтворена у додатках №А3, №Б2, №Г2 до додаткової угоди №2.

Відповідно до п. 3.4 договору щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виконавець надсилає споживачу рахунок на оплату послуг і їх детальні розшифровки в електронному вигляді, які були надані споживачу протягом звітного місяця.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. п. 2.2.3, п. 3.5 договору споживач зобов'язувався здійснювати розрахунки з виконавцем за надані за звітний період послуги у національні валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця щомісячно, до 20 числа місяця наступного за звітним на підставі отриманого від виконавця рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури №47-1104970 від 31.01.2013 року, №48-3807404 від 28.02.2013 року, №50-7251787 від 30.04.2013 року, №51-9798977 від 31.05.2013 року (53-56).

Станом на 31.05.2013 року відповідач мав заборгованість за отримані від позивача послуги фіксованого зв'язку на загальну суму 52307,20 грн.

Згідно гарантійного листа № 73 від 16.04.2013 року (а.с. 57) відповідач гарантував оплату заборгованості в сумі 76406,10 грн. та зобов'язувався погасити її згідно графіку, а саме 25000,00 грн. до 30.04.2013 року, 51406,10 грн. до 20.05.2013 року.

При цьому, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було проведено часткову сплату боргу в сумі 14790,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №172 від 18.11.2013 року (а.с. 98).

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач підтвердив своїми діями факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, отримання від нього рахунків на оплату спожитих послуг, обґрунтованість здійснених позивачем нарахувань.

До цього, як вже було зазначено колегією суддів, згідно п. 16 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» відповідач не звертався до позивача щодо надання розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги або з претензіями щодо обсягу, кількості або вартості таких послуг.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 37516,48 грн. (52307,20 грн. - 14 790,72 грн.) боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 2032,10 грн. пені та 451,42 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості наданих послуг за загальний період прострочення 21.06.2013 року по 03.10.2013 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частино 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Так, у відповідності до п. 4.9. договору при невиконанні споживачем вимог п. 2.2.1., п. 2.2.3., п. 3.1., п. 3.5. договору споживач на вимогу виконавця, сплачує виконавцю пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 2032,10 грн. пені та 451,42 грн. 3% річних за загальний період прострочення 21.06.2013 року по 03.10.2013 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/20174/13.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/20174/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/20174/13 залишити змін.

3. Справу №910/20174/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз