Рішення № 36885809, 27.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2014 р. Справа № 914/4337/13

За позовом: Державного підприємства «Самбірське лісове господарство», м. Самбір, Львівська область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 23 269, 39 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Державним підприємством «Самбірське лісове господарство» подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення заборгованості у розмірі 23 269, 39 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 09.12.2013р. З підстав викладених в ухвалі суду від 09.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.12.2013р., а з 18.12.2013р. на 15.01.2014р. Крім цього, ухвалою суду від 18.12.2013р. продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 15.01.2014р. відкладено розгляд справи на 27.01.2014р.

В судове засідання 27.01.2014р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, причини не явки суд не повідомив. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував, просив позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за поставлену та не оплачену продукцію в розмірі 22 482,21 грн. та 3% річних у розмірі 787,18 грн.

В судове засіданні відповідач жодного разу явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.

Суд обмежений строком розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України – за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

27.12.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №003/11 купівлі – продажу необробленої деревини (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору за результатами проведення спеціалізованого аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2012р., який відбувся 02.12.2011р. продавець (позивач) передає у власність на умовах франко-проміжний склад (надалі - товар),/ лоти №1 (146), а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі.

На виконання своїх забов’язань за Договором, позивач відпустив та передав відповідачу товар на загальну суму 192 975,00 грн., що підтверджується товарно - транспортними накладними: № 071044 від 27.01.2012р. на загальну суму 3 366,00 грн.; № 071179 від 27.01.2012р. на загальну суму 4 656,00 грн.; №071158 від 09.02.2012р. на загальну суму 8 274,00 грн.; №071170 від 20.02.2012р. на загальну суму 8 940,00 грн.; № 071173 від 24.02.2012р. на загальну суму 8 130,00 грн.; № 071380 від 25.02.2012р. на загальну суму 9 501,00 грн.; № 071049 від 02.02.2012р. на загальну суму 6 756,00 грн.; № 071065 від 14.12.2012р. на загальну суму 3 033,00 грн.; № 070769 від 07.02.2012р.на загальну суму 3 354,00 грн.; №071067 від 23.02.2012р. на загальну суму 3 285,00 грн.; № 071061 від 29.02.2012р. на загальну суму 3 267,00 грн.; № 071074 від 29.02.2012р. на загальну суму 3 504,00 грн.; № 071190 від 20.02.2012р.на загальну суму 3 768,00 грн.; № 071191 від 23.02.2012р. на загальну суму 3 855,00 грн.; № 071183 від 16.02.2012р. на загальну суму 7 521,00 грн.; № 071228 від 20.02.2012р. на загальну суму 3 819,00 грн.; № 071025 від 23.02.2012р. на загальну суму 8 772,00 грн.; № 071199 від 27.02.2012р. на загальну суму 3 960,00 грн.; №071246 від 09.03.2012р. на загальну суму від 3 123,00 грн.; № 071561 від 21.03.2012р. на загальну суму 3 789,00 грн.; № 071558 від 21.03.2012р. на загальну суму 3 789,00 грн.; № 071564 від 27.03.2012р. на загальну суму 3 786,00 грн.; № 071100 від 09.03.2012р. на загальну суму 3 354,00 грн.; № 071563 від 26.03.2012р. на загальну суму 3 438,00 грн.; №071565 від 29.03.2012р. на загальну суму 4 764,00 грн.; № 071192 від 14.03.2012р. на загальна суму 8 889,00 грн.; №071245 від 14.03.2012р. на загальну суму 4 488,00 грн.; № 071233 від 16.03.2012р. на загальну суму 4 524,00 грн.; № 070708 від 21.03.2012р. на загальну суму 3 705,00 грн.; № 071238 від 23.03.2012р. на загальну суму 8 025,00 грн.; № 071239 від 26.03.2012р. на загальну суму 4 017,00 грн.; № 071661 від 29.03.2012р. на загальну суму 3 552,00 грн.; №071413 від 07.03.2012р. на загальну суму 8 718,00 грн.; № 071616 від 19.03.2012р. на загальну суму 8 391,00 грн.; № 071602 від 13.03.2012р. на загальну суму 6 942,00 грн.; №071408 від 09.03.2012р. на загальну суму 7 920,00грн. та довіреностями на отримання товару № 0505 від 03.01.2012р. № 0535 від 01.02.2012р. та № 0574 від 01.03.2012р.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 7.1. Договору, платіж (передоплата 100%) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію згідно виставленого рахунку фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред’явлення рахунку до сплати.

Однак відповідач повністю свої зобов’язання за договором не виконав, частково здійснив оплату за поставлений товар в сумі 161 500,00 грн., що підтверджується поданими позивачем банківськими виписками, згідно виставлених рахунків (копію знаходяться в матеріалах справи), підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Крім цього, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури, які виписувались позивачем по факту отримання товару в кінці кожного місяця на загальну суму 192 975,00грн.

Позивач стверджує, що всі рахунки направлялись відповідачу факсимільним зв’язком та дублювались надсиланням поштою.

24.07.2013 року позивач надіслав відповідачу претензію вих. № 615 від 22.07.2013р. про оплату заборгованості в розмірі 22 482,21 грн. (докази надіслання в матеріалах справи).

Однак дана вимога відповідачем була залишена без розгляду.

Відповідач покладенні на нього зобов’язання оплати придбаного товару згідно Договором в повній мірі не виконав, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість в сумі 22 482,21 грн.

За неналежне виконання умов договору позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути 3% річних в сумі 787,18 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов’язання.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості наданих послуг не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 22 482,21 грн. (в межах заявлених позовних вимог), оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 787,18 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (розрахунок в матеріалах справи).

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 610-612, 625, 626, 629, 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, Жидачівський район, місто Жидачів, вулиця Фабрична, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 00278801) на користь Державного підприємства «Самбірське лісове господарство» (81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Коновальця, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 00992510) 22 482,21 грн. - заборгованість за поставлений товар, 787,18 грн. - 3% річних та 1 720,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.01.2014 року.

Суддя Коссак С.М.