Рішення № 36884936, 23.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/3336/13-ц

Провадження № 22-ц/779/245/2014

Категорія 31

Головуючий у 1 інстанції Вінтоняк М.Б. М. Б.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Проскурніцького П.І., Васильковського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_2,

представника апелянта ОСОБА_3,

представника прокуратури Івано-Франківської області Журавльової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах Переріслянської сільської ради до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 11 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Івано-Франківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином. Вимоги мотивував тим, що відповідач, працюючи відповідно до наказу директора Надвірнянського спецагролісгоспу № 56 від 03.10.2011 року на посаді майстра лісу обходу №5 техдільниці №1 Надвірнянського спецагролісгоспу, будучи службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські обов'язки, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, грубо порушуючи вимоги службової інструкції та вимоги ст.ст. 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, в період часу з 05 лютого 2013 року по 16 квітня 2013 року на території переданого йому під охорону обходу №5 кварталу №12 лісової ділянки №34 та №36 Парищанського лісництва Надвірнянського спіцагролісгоспу допустив вчинення незаконних порубок 226 дерев різних порід загальним об'ємом 31,989 м.куб., які своєчасно не виявив та не зафіксував, хоча мав реальну можливість і зобов'язаний був це зробити, чим навколишньому середовищу, державним та громадським інтересам заподіяв шкоду в розмірі 125775,43 грн. Вироком Надвірнянського районного суду від 06 вересня 2013 року ОСОБА_2 визнано винуватим за ст.367 ч.1 КК України і встановлено, що він вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило істотну шкоду державним та громадським інтересам. Прокурор просив стягнути з відповідача в користь фонду охорони навколишнього природного середовища Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 124775,43 гривень матеріальної шкоди.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 124775,43 грн. матеріальної шкоди, а в дохід держави - 1247,75 гривень судових витрат.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що постановляючи рішення, суд не врахував, що відповідно до наказу №56 Надвірнянського спецагролісгоспу від 03 жовтня 2011 року він був прийнятий на посаду майстра лісу з оплатою праці 0,5 ставки посадового окладу. Отже, згідно ст.56 Кодексу законів про працю України йому було встановлено неповний робочий час, а згідно п.2 Типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03 жовтня 2011 року адміністрація повинна створити робітнику умови, необхідні для нормальної роботи по забезпеченню повного зберігання ввірених йому матеріальних цінностей. Тому вважає, що при встановленні йому неповного робочого часу адміністрація спецагролісгоспу позбавила його можливості в повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки, в зв'язку з чим він просто фізично за вказаний робочий час не міг забезпечити належну охорону лісової ділянки площею 400 га, вчасно виявляти та фіксувати незаконні порубки. Не заперечуючи проти відшкодування шкоди, апелянт вважає, що з врахуванням зазначеної вище обставини та відповідно до вимог ст.137 КЗпП України, є всі підстави для зменшення розміру шкоди. За таких обставин просив змінити рішення суду в частині стягнення з нього заподіяної шкоди, стягнувши з нього 62387,72 грн. заподіяної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з наведених у них мотивів та просили її задовольнити.

Представник прокуратури Івано-Франківської області Журавльова Н.С. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Від Переріслянської сільської ради надійшов лист, в якому сільський голова повідомляє про відсутність заперечень щодо апеляційної скарги та просить розглядати справу без участі їхнього представника.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки вироком Надвірнянського районного суду від 06.09.2013 року встановлено, що ОСОБА_2 своїми злочинними діями заподіяв навколишньому природному середовищу, державним та громадським інтересам шкоду, то така шкода підлягає стягненню з нього на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Переріслянської сільської ради Надвірнянського району.

Однак, такий висновок суду не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, працюючи на посаді майстра лісу обходу №5 техдільниці №1 Надвірнянського спецагролісгоспу та будучи службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські обов'язки, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, грубо порушуючи вимоги службової інструкції та вимоги ст.ст. 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, в період часу з 05 лютого 2013 року по 16 квітня 2013 року на території переданого йому під охорону обходу №5 кварталу №12 лісової ділянки №34 та №36 Парищанського лісництва Надвірнянського спіцагролісгоспу, допустив вчинення незаконних порубок 226 дерев різних порід загальним об'ємом 31,989 м.куб., які своєчасно не виявив та не зафіксував, хоча мав реальну можливість і зобов'язаний був це зробити, чим навколишньому середовищу, державним та громадським інтересам заподіяв шкоду в розмірі 125775,45 грн.

Дані обставини підтверджено вироком Надвірнянського районного суду від 06.09.2013 року, згідно якого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 ч.1 КК України.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, в тому числі: частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Статтею 68 цього Закону зобов'язано підприємства, установи, організації та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

За змістом ст.17 Лісового кодексу України, постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій було здійснено незаконну порубку, є Надвірнянський спеціалізований агролісгосп Обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськ агроліс" і саме це підприємство не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх самовільну порубку, яку своєчасно не було виявлено. Тобто, в результаті господарської діяльності Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу порушено вимоги ст.19 Лісового кодексу України, якою постійних лісокористувачів зобов'язано забезпечувати охорону лісових насаджень, вести лісове господарство, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території Парищанського лісництва Надвірнянського спецагролісгоспу.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до вимог статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за шкоду, заподіяну працівником при виконанні ним своїх службових обов'язків.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм, саме в результаті своєї господарської діяльності Надвірнянський спеціалізований агролісгосп Обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськ агроліс" зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником ОСОБА_2 внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Грошові стягнення у державний та місцевий фонд охорони навколишнього природного середовища визначаються за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, в результаті господарської діяльності Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Предметом спору є відшкодування збитків (шкоди) державі, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що заподіяну шкоду слід стягувати з працівника ОСОБА_2, не зважаючи на те, що останній не заперечує проти відшкодування шкоди та його вина доведена вироком суду, оскільки відповідачем за такими позовами повинні бути власники або користувачі земель лісового фонду, якщо із їхньої вини було заподіяно шкоду державним інтересам.

Не звернувши уваги на вищезазначені норми закону, суд задовольнив позов до неналежного відповідача.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права,

Таким чином, суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 11 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах Переріслянської сільської ради до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М. Васильковський