Рішення № 36884236, 30.01.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.01.2014

Справа № 2/4892542014

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2014 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді:

головуючого судді - Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом Будинкоуправління № 1 квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2013 року Будинкоуправління № 1 квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення. Позивач просив визнати відповідача особою, яка втратила право на користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1, у яких він зареєстрований, посилаючись на ст. 72 ЖК УРСР.

Також просив виселити ОСОБА_1 із зазначеного вище житлового приміщення на підставі ст.ст. 124, 132 ЖК УРСР. Зазначав у позові, що гуртожиток знаходиться на балансі Будинкоуправління № 1 квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва, яке здійснює управління цим майном, та є структурним підрозділом Міністерства оборони України.

Вважали, що оскільки відповідач військову службу у Збройних Силах України не проходив та не проходить, ніякого відношення до Міністерства оборони України не має, він підлягає виселенню, без надання іншого житлового приміщення.

В судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений про час розгляду справи належним чином, відповідно до заяви, просив про розгляд справи без його участі, підтримавши позовні вимоги, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, представник відповідача, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, відповідно до письмових заперечень, позовні вимоги не визнали, посилаючись на правомірність зайняття жилого приміщення та законність проживання у ньому відповідача та третіх осіб.

Відповідно до ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Дослідивши надані суду докази, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження Виконкому Миколаївської міської Ради від 31.12.1974р. № 1377 гуртожиток був переданий до експлуатації військовій частині А-81239 (в подальшому - А-1739).

Рішенням Миколаївської міської Ради народних депутатів № 35 від 10.01.1086р. зазначений гуртожиток було зареєстровано як гуртожиток для малосімейних.

На час розгляду справи будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку для малосімейних, знаходиться на балансі Будинкоуправління № 1 квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва, яке утримує та здійснює управління цим майном.

Оскільки позивач є структурним підрозділом Міністерства оборони України, гуртожиток є державним військовим майном.

Відповідно до 5.1 Інструкції «Про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», гуртожитки призначаються для тимчасового проживання військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей під час проходження ними військової служби або навчання у військових навчальних закладах Міністерства оборони України.

На підставі письмової заяви ОСОБА_4, щодо надання у користуванні житлової кімнати у гуртожитку, він отримав ордер на право займання кімнат АДРЕСА_1.

26 червня 2001 року ОСОБА_1 був вселений та зареєстрований у спірному житловому приміщенні, як член сім`ї наймача - прийомний син ОСОБА_4

ОСОБА_4, на час отримання ордеру, перебував з вч А1739 у трудових стосунках, працював столяром. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, в зв'язку з чим за наказом № 20 від 23.05.2000 року був виключений зі списків військової частини.

Доказів неправомірності вселення та реєстрації відповідача у гуртожитку представником позивача не надано.

ОСОБА_1 військову службу у Збройних Силах України не проходив та не проходить, не є членом сім`ї військовослужбовця, але проживає постійно за адресою реєстрації, своєчасно сплачує комунальні послуги, іншого житлового приміщення у власності або користуванні не має.

Крім ОСОБА_1, у спірному приміщені гуртожитку постійно проживають його рідні: брат - ОСОБА_2 та сестра - ОСОБА_3, без реєстрацію, у якої ім. відмовляє позивач.

Позовні вимоги Будинкоуправління № 1 квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва до відповідача про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Постанови Верховного Суду України № 6-71 цс 11 від 19 грудня 2011 року, прийнятою за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, яка відповідно до статті 214 ЦПК України є обов'язковою для застосування при розгляді справ зазначено, що відповідно до ст. 127 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) і п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208, гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Згідно із ч. 2 ст. 128. ст. 129 ЖК Української РСР, ч. 1 п. 10 Примірного положення про гуртожитки єдиною підставою для вселення на дану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі у гуртожитку.

Пунктом 17 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні , інших членів сім`ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім`ї громадянина, які проживають разом із ним.

Право користування житловим приміщенням у гуртожитку такого члена сім`ї (або колишнього члена сім`ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку видано спеціальний ордер доля проживання на період її роботи.

Отже, зважаючи на наведене вище, стаття 125, частина 3 статті 132 ЖК Української РСР (про підстави виселення без надання іншого жилого приміщення чи з наданням такого) застосовується до житлових правовідносин, одним із суб'єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією у трудових відносинах.

Таким чином, закріплені в цих статтях закону гарантії не може бути застосовано при вирішенні спору про виселення із гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах.

Оскільки ОСОБА_1 був вселений до спірного житлового приміщення на законних підставах, доказів неправомірності набуття права користування займаними ним кімнатами представником позивача не надано, не перебував і не перебуває з структурними підрозділами Міністерства оборони України у трудових відносинах, він не може бути виселений з підстав, передбачених ст. 132 ЖК Української РСР, на які посилається позивач.

Крім того, у відповідності до ст. 125 ЖК України члени сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення не можуть бути виселені без надання іншого житла.

Згідно із ст. 47 Конституції України а також ст. 9 ЖК Української РСР житлові права охороняються законом, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Позовні вимоги, щодо визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням є самостійними. Позивач у позовній заяві посилався як на підставу цих вимог на ст. 72 ЖК Української РСР.

Обставини, за наявністю яких особа може бути позбавлена права користування житловим приміщенням, а також підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами чітко визначені у ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР.

Жодних належних та допустимих доказів, щодо підтвердження таких обставин (відсутність без поважних причин особи понад встановлені строки, відсутність речей, порушення строків оплати комунальних послуг, тощо) відносно відповідача, позивачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі через їх необгрунтованість.

Керуючись ст. ст. 47, 64 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 72, 116, 124, 125, 132 ЖК Української РСР, ст.ст.10,11,60,212,214,224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Будинкоуправління № 1 квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: