Постанова № 36882960, 22.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 910/11179/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

за участю представників:

від позивача: Лазаренко Ю.Г. - дов. №296 від 31.12.2013;

від відповідача: Притула Г.Ю. - дов. від 03.12.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р.

у справі № 910/11179/13 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району"

про стягнення 698 324,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2013 по справі № 910/11179/13, повний текст якого підписано 30.09.2013, позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 429 168 (чотириста двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 17 коп., пеню у розмірі 12 193 (дванадцять тисяч сто дев'яносто три) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 2 438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 8 883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 52 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, і не є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Умовами укладеного між сторонами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер. Таким чином, позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин з оплати послуг з опалення та підігріву питної води, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать відповідачу, як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190. Також, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті основного боргу за договором, судом присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пені пеню у розмірі 12 193 грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 2 438 грн. 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 375 грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 8 883 грн. 52 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 27.09.2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості питної води, яка використовується відповідачем для надання послуги з гарячого водопостачання та водовідведення, а також нарахованих на неї штрафних санкцій та інфляційних втрат і 3% річних, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції в наведеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем, всупереч умов договору №06368/2-01 від 10.02.2006, не здійснено своєчасну сплату наданих позивачем послуг з постачання питної води, внаслідок чого у Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" утворилась заборгованість загалом в сумі 661 722,25 грн. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено надання позивачем відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення питної води без розмежування на холодну та гарячу, а тому судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення вартості послуг з постачання та водовідведення гарячої води. Також, між сторонами узгоджено акти зняття показань водолічильників, відповідач жодних заперечень щодо вказаних у них обсягах - не висловлював, а тому узгоджені у них обсяги послуг з водопостачання та водовідведення підлягають оплаті відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 910/11179/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11179/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О. та Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 910/11179/13, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 продовжено строк розгляду на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.01.2014.

В судовому засіданні 22.01.2013 позивач підтримав апеляційну скаргу, просив суд рішення суду першої інстанції в частині, якій позивачу відмовлено у задоволенні позову - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.2014 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Вказував зокрема на те, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування - відсутні.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач наголошував на тому, що відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Отже, вартість спожитої води, що йде на підігрів, має оплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 10.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Водоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - постачальник) та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" (надалі - абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06368/2-01 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно із п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Відповідно до п.2.1.4. договору кількість стічних вод визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.07.2012 по 31.03.2013, а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

Як встановлено судом першої інстанції, спір виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором №06368/2-01 від 10.02.2006, яка за даними позивача, становить суму в розмірі 661 22,25 грн., що несплачена за спожиті з 01.07.2012 по 31.03.2013 послуги з постачання води та приймання стічних вод.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 по 31.03.2013 у розмірі 661 722,25 грн. обліковується позивачем за кодами 1-1381, 1-1709, 1-1710 (холодна питна вода) та 1-51381 (питна вода на підігрів).

При цьому, позивач зазначає про те, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період на загальну суму 1 980 336,55 грн., а саме:

за кодом 1-1381, 1-1709, 1-1710 на суму 1 291 009,98 грн., з яких сплачено 1 033 866,48 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму 0,00 грн.) становить 257 143,50 грн.;

за кодом 1-51381 на суму 689 326,57 грн., з яких сплачено 313 785,28 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму +29 087,46 грн.) становить 404 628,75 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил №190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

З наявних в матеріалах справи графіку зупинок бойлерів, що знаходяться на балансі ПАТ "Київенерго", копії листа від 06.10.2010 №778 про відсутність бойлерів на балансі КП "ЖЕО-111", копії листа від 06.06.2011 №458 про укладання договору про постачання води, яка іде на підігрів, вбачається, що на балансі підприємства відповідача теплові пункти (бойлери) не перебувають, крім одного бойлеру, який подає воду на один з житлових будинків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що теплові пункти, з яких відповідачу здійснюється постачання гарячої води, на балансі відповідача не перебувають, власником водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів) є ПАТ "Київенерго" (за винятком одного бойлеру).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що наведеними нормами Закону не передбачено такого виду комунальних послуг, як „питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Відповідно до ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06368/2-01 від 10.02.2006 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що у нього існують з відповідачем зобов'язальні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання", теплова енергія -це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Отже, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, приймаючи до уваги наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 1-51381 (постачання питної води, що використовується для підігріву) та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив з задоволенні позову в цій частині.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами, які узгоджені сторонами і згідно п. 2.1.4 договору є безумовно погодженими відповідачем, а тому вказані у них обсяги водопостачання підлягають оплаті - колегією суддів відхиляються як такі, що суперечать дійсним обставинам справи, оскільки підписання сторонами актів свідчить лише про достовірність відомостей про показники лічильників, розташованих в приміщенні теплового пункту, проте, не містять інформацію щодо обсягу наданих послуг за відповідний розрахунковий період з розмежуванням наданих послуг.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що нарахування за кодом 1-51381 за надані послуги з водопостачання питної води для виготовлення гарячої позивачем здійснено як стосовно теплових пунктів, що перебувають на балансі ПАТ "Київенерго", так і стосовно будинку, у якому один бойлер перебуває на балансі відповідача.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, неможливо встановити окремо розмір заборгованості відповідача за надані послуги з водопостачання до бойлерів, які перебувають на балансі ПАТ "Київенерго", та до бойлеру, який перебуває на балансі відповідача, без розмежування позивачем сум за такі послуги, що унеможливлює здійснення перерахунку відповідно до закону та договору. За таких обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок про необґрунтованість таких розрахунків, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 404 628,75 грн., що обліковується за кодом 1-51381.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, код 1-51381 включає в себе як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (вода + стоки).

При цьому, умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як встановлено п. 1.4 Правил приймання №37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 наведених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку по коду 1-51381 вбачається, що сума заборгованості відповідача за послуги з приймання стоків питної води, що використовується для приготування гарячої води, становить 172 024,67 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 172 024,67 грн., що обліковується за кодом 1-51381 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання ), у зв'язку з чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодами 1-1381, 1-1709, 1-1710 на суму 257 143,50 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовної вимоги в цій частині.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п.п. 12.3, 12.7, 12.9 Правил, враховуючи приписи п. 2.2.2 Договору, дати звернень позивача з платіжними документами до банківської установи та те, що останнім місяцем надання спірних послуг є березень 2013 р., строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем у спірний період за Договором послуг на момент звернення з позовом до суду настав.

Матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 1-1381, 1-1709, 1-1710 на загальну суму 1 291 009,98 грн., часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 1 033 866,48 грн., що загалом складає заборгованість відповідача за надані позивачем у період з 01.07.2012 по 31.03.2013 згідно Договору послуги з постачання питної холодної води у розмірі 257 143,50 грн., та з урахуванням наявної у відповідача заборгованості за надані позивачем за вказаний період послуги з приймання стічних вод гарячого водопостачання у сумі 172 024,67 грн., а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про існування у відповідача загальної суми заборгованості за договором у розмірі 429 168,17 грн. (257 143,50 грн. + 172 024,67 грн.), яка відповідно, обґрунтовано присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий відповідачем власний розрахунок заборгованості за надані послуги за договором, згідно якого заборгованість КП "ЖЕО-111" за період з 01.07.2013 по 30.03.2013 складає 153 927,92 грн. - не може бути прийнятий до уваги як обгурнтований, оскільки наведений відповідачем розрахунок суперечить нормам чинного законодавства в галузі ведення бухгалтерського обліку, а саме Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України".

Відповідно до положень нормативно-правових актів у галузі ведення бухгалтерського обліку реквізит "призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Однак при здійсненні розрахунку відповідачем в односторонньому порядку зменшено розмір заборгованості за питну (холодну) воду шляхом зарахування коштів, сплачених населенням за питну воду, що використовується для приготування гарячої, в рахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення, тобто змінено призначення платежу коштів, сплачених населенням за послугу з постачання гарячої води і частина яких зараховується на рахунки позивача як виробника питної води, яка використовується відповідачем у його господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі матеріалами, за наданим відповідачем розрахунком сума заборгованості була зменшена відповідачем на 5,5% витрат на збір, облік та розщеплення платежів, оскільки, як зазначає відповідач, згідно п.1.2. укладеної між сторонами у справі Додаткової угоди від 06.02.2007 до Договору №06368/2-01 від 10.02.2006 постачальник щомісячно повинен визначати та забезпечувати абоненту відшкодування його витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за водопостачання та водовідведення в розмірі 5,5% шляхом зменшення вартості поставлених та спожитих абонентом послуг з водопостачання та водовідведення, які розраховуються по тарифах для житлових організацій.

Зокрема, згідно п.2 вказаної додаткової угоди постачальник забезпечує відшкодування витрат абонента шляхом зменшення вартості наданих абоненту послуг з водопостачання та водовідведення та направляє абоненту платіжні документи на сплату наданих цьому послуг з урахуванням знижки.

Однак, згідно п.4 додаткової угоди зазначено, що даний порядок проведення відшкодування житловим організаціям витрат діє відповідно до Розпоряджень КМДА від 28.08.2002 №1680, від 09.03.2004 №355 та доповнень до розпоряджень КМДА від 06.03.2001 №396, від 30.10.2006 №1576, відповідно до яких в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються ВАТ "АК "Київводоканал" для житлово-експлуатаційних організацій враховано 5,5 відсотка на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за житлово-комунальні послуги, надані житлово-експлуатаційними організаціями, установами банків та Головним інформаційно-обчислювальним центром Київської міської державної адміністрації

Проте, на момент існування правовідносин сторін за позовний період, вказані розпорядження втратили свою чинність, а саме на підставі розпоряджень КМДА від 18.04.2008 №578, від 25.06.2010 №485 та від 30.05.2007 відповідно.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" з 22.07.2010 підпункт 2 пункту а) статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" викладено в іншій редакції, та встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і в межах визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (окрім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Тарифи, що застосовувались для розрахунку вартості наданих послуг ПАТ "АК "Київводоканал" встановлювались Постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 184, що з 1 жовтня 2011 року встановлювали тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для таких категорій споживачів (субспоживачів), як бюджетні установи та інші споживачі, і Постанови від 10 лютого 2012 року N 82, що з 1 березня 2012 року встановлювала тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з кінцевим споживачем -населенням.

При чому вказані постанови не передбачають закладеного в тарифах відсотку відшкодування споживачам витрат, в тому числі пов'язаних з нарахуванням, обліком та розщепленням платежів населення.

У відповідності до ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 29 646,58 грн., інфляційні втрат у розмірі 976,04 грн. та 3% річних у розмірі 5 929,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за кожен місяць окремо у загальний період з липня 2012 р. по березень 2013 р.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність непогашеної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 429 168,17 грн., зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо присудження до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 4 ст. 321 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 4.2 Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши перерахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на підставі п. 4.2 Договору пеня в сумі 12 193,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши перерахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 2 438,77 грн. та інфляційні втрати в сумі 375,44 грн. відповідно.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" .

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013 по справі № 910/11179/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013 по справі № 910/11179/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11179/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко