Рішення № 36882878, 27.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15314/13 27.01.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто"простягнення 181 076,33 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Грєхова О.А.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Кравчик С.М. - представник за дов.;

від відповідача: Гончаренко О.М. - представник за дов.

Рішення прийняте 27.01.2014 у зв'язку з оголошенням перерви 15.01.2014 на 27.01.2014.

У судовому засіданні 27.01.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" про стягнення 181 076,33 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.11.2012 №8383178, з яких: сума основного боргу - 165 961,12 грн., інфляційна складова боргу - 546,57 грн., 3 % річних - 2 686,20 грн., пеня - 11 882,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.11.2012 №8383178 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 526, 546, 550, 552, 611, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, просить стягнути суму боргу та пеню, 3 % річних, інфляцію у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2013 порушено провадження у справі №910/15314/13. Розгляд справи призначено на 02.09.2013.

У відзиві на позов від 30.08.2013 відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивач не дотримався порядку досудового врегулювання господарського спору, оскільки він не пред'явив належним чином оформленої претензії відповідачу. Відповідач зазначає, що ним не споживалась теплова енергія у обсягах та на суму позову. ТОВ "Екомісто" листом від 06.08.2013 звернулось до позивача про здійснення перерахунку за теплову енергію офісних (приміщень) в період з 03.12.2012 по 23.01.2013, яка з обсягу 1 000 кв.м. цих приміщень подавалось лише на 80 кв.м. (10 % від всієї опалювальної площі нежилих приміщень), коли робочий прилад обліку СА-97/2м заводський №70252 працював у зоні нечутливості. Таким чином, за показаннями тепло лічильників №70252 секції 9 та №70245 секції 1, за період опалювального сезону 2012 - 2013 років спожито теплової енергії на суму 41 161,02 грн.. При цьому, у грудні 2012 та січні 2013 року позивачу було перераховано по договору за теплову енергію 209 941,08 грн., що за мінусом спожитої енергії на суму 41 161,02 грн. дорівнює надлишку 168 780,05 грн.

Ухвалою від 02.09.2013 розгляд справи відкладено на 23.09.2013.

Цією ухвалою суд зобов'язував сторони провести звірку взаєморозрахунків станом на день вирішення спору, однак вимоги ухвали не були виконані, поважні причини невиконання - суду не повідомлені.

У своїх письмових поясненнях від 19.09.2013, відповідач додатково зазначає, що відмовляючи в перерахунку позивач зазначає, що прилад обліку (тепло лічильник заводський №70252) в період - грудень-2012 - січень 2013 року працював некоректно, тому визначення кількості фактично спожитої теплової енергії виконано розрахунковим методом за договірними тепловими навантаженнями.

При цьому позивач не вказує на підставі саме якого нормативного акта розрахунок за некоректну роботу тепло лічильника здійснено у відповідності до договірних теплових навантажень та за якою формулою.

20.09.2013 позивач подав до суду письмові заперечення на відзив відповідача та докази направлення акту звірки взаєморозрахунків на адресу відповідача.

У зв'язку з відпусткою судді Літвінової М.Є., справу передано на розгляд судді Мельнику В.І., за розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 23.09.2013.

Ухвалою від 23.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до свого провадження, розгляд справи призначив на 21.10.2013.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Літвінової М.Є., розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є., прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2013.

В судовому засіданні 21.10.2013, оголошено перерву на 18.11.2013, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, про що повідомлено сторони належним чином.

Ухвалою від 18.11.2013 розгляд справи відкладено на 04.12.2013.

04.12.2013 позивач надав суду пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 04.12.2013 оголошено перерву на 18.12.2013 та продовжено строк вирішення спору на 15 днів за клопотанням позивача, в порядку ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

12.12.2013 від відповідача надійшли пояснення по суті спору, в яких він зазначає наступне:

В поясненнях позивач сам вказує на те, що з матеріалів справи (табуляграми або облікові картки, відомості) вбачається, що за гаряче водопостачання відповідачем подавалися відомості споживання за теплову енергію. Але за опалення та вентиляцію нарахування здійснено розрахунковим способом, оскільки прилад обліку вийшов з ладу та працював вне зони чутливості, що підтверджується актом перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача від 15.08.13.

Однак, у згаданому вище акті чітко вказано що: (дослівно) - на момент обстеження прилад в робочому стані та згідно контрольних роздруківок прилад працював в не зоні своєї чутливості.

Отже, зазначене в поясненнях позивача: вийшов з ладу (тобто зіпсувався) суперечить фактичним даним, зазначеним у Акті, а нарахування - у разі виходу приладу з ладу здійснюється відповідно до п. 7.2.40 Правил експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпалива від 14.02.2007 №71.

Крім того, прилад обліку №70252 вираховує спожиту теплову енергії у гарячій воді в Гігакалоріях і розрахунки здійснюються за обсяг спожитої теплової енергії незалежно від її використання (на опалення, на вентиляцію тощо).

Проходження гарячої води через прилад обліку для опалення пустого нежитлового приміщеняі пл. 80 кв.м. було настільки мізерним, що теплолічильник (заводський № 70252) перейшов в стадію некоректної роботи (працював в зону нечутливості).

Листом від 02.09.2013 вих.№029/13/7050 СВП "КТМ" ПАТ Київенерго" відмовило відповідачу в перерахунку, зазначивши, що при прийнятті рішення комісія керувалася п. 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 та п.7.2.9. Правил експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Мінпалива від 14.02.2007 №7.

Слід зауважити, що Правила, які затверджені центральними органами виконавчої влади - зокрема п.20 Правил користування тепловою енергією, застосовуються у разі - відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, до яких не відноситься такий вид роботи приладу - як некоректна робота, коли величина витрати теплоносія стає меншою ніж величина мінімальної паспортної витрати, а п.7.2.39 Правил Технічної експлуатації теплових установок і мереж, містить лише умови враховування часу некоректної роботи лічильників, але не встановлює самого механізму визначення кількості спожитої теплової енергії та порядку нарахування у разі некоректної роботи приладів обліку.

Єдиним документом, яким встановлено правило визначення кількості спожитої теплової енергії у разі некоректної роботи приладів обліку є Тимчасова Інструкція СВП "ЕНЕРГОЗБУТ КИЇВЕРЕРГО" від 2005.

Згідно з п. 3.11.1. цієї Інструкції - у разі некоректної роботи, величина витрати теплоносія приймається для розрахунку такою, шо дорівнює величині мінімальної паспортної витрати.

3. Доказом того, що мінімальна паспортна витрата теплоносія (теплолічильника СА-97/2М заводський № 70252) становить 0,5 мЗ/год - є Акт прийняття теплового вузла обліку від 06.04.2012.

Так, за визначеннями кількості спожитої теплової енергії згідно з п. 3.11.1 Тимчасової Інструкції - за 35 діб некоректної роботи приладу № 70252, що становить 420 мЗ/год або 11,37 Гкал. помножених на 960 (тариф за 1 Гкал. з ПДВ) сума нарахувань Відповідачу має дорівнювати 10,915 грн. (яка не може бути меншою ніж та, що приймається для розрахункуі і дорівнює величині мінімальної паспортної витрат - 0,5 мЗ/год за добу), хоча теплової енергії фактично було спожито на ще меншу суму.

Відповідно до п.6.1.4. Договору №8383178 Енергопостачальна організація несе відповідальність за: Виконання Правил, нормативних чи галузевих актів щодо взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Натомість, СВП "КТМ" ПАТ Київенерго" незаконно застосувало до відповідача інші (непередбачені для такого випадку роботи приладу) нормативні акти, здійснивши нарахування на суму 334,741,17 грн.

З них - 168,780,05 грн. залишку коштів на рахунках позивача та 165,961,12 грн. неіснуючого основного боргу).

Взагалом, з урахуванням позовних санкцій позивач (замість належних 10,915 грн,) бажає отримати 349 856,38 грн., тобто 338 941,38 грн. переплати.

Ухвалою від 18.12.2013 розгляд справи відкладено на 15.01.2014.

Ухвалою від 18.12.2013 суд з власної ініціативи призначив колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 18.12.2012 призначено колегіальний розгляд справи №910/15314/13 у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Грєхова О.А., суддя Полякова К.В.

Ухвалою від 18.12.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 15.01.2014.

09.01.2014 від позивача надійшли пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 15.01.2014 оголошено перерву на 27.01.2014, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, про що повідомлено сторони належним чином.

В судовому засіданні 27.01.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

16.11.2012 між ПАТ "Київенерго" (енергопостачальна компанія) та ТОВ "Екомісто" (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8383178 (надалі по тексту - Договір), предметом якого є: постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених Договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна компанія зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до даного Договору.

Відповідно до пунктами 2.3.1, 2.3.2 вищезазначеного Договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 4 до цього Договору.

Пунктом 3 додатку № 4 до Договору визначено, що у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; - у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до Договору на абонента покладений обов'язок на отримання щомісячно з 12 по 15 число облікової картки фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає), акт виконаних робіт, податкову накладну.

Відповідно до умов Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку (п. 5.1).

Відповідно до п. 5.3 Договору, абонент, що має прилади обліку надає щомісячно енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені в додатку до Договору.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 16.04.2013 (п. 8.1).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем зобов"язання належним чином не виконав. За період з 01.12.2013 по 01.07.2013 (згідно позовної заяви) (згідно розрахунку боргу, кошти за спожиті послуги нараховані за період з грудня 2012 року по квітень 2013 включно), заборгованість відповідача перед позивачем за надану теплову енергію складає 165 961,12 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, обліковими картками (табуляграмами), засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи та розрахунком основного боргу за теплову енергію.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав викладених вище.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до акту №11-02-7-04-112 від 06.04.2012 прийнято в експлуатацію тепловий вузол обліку за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45, будинок "В". (черга 2) секція 9 (нежитлова частина). До теплового вузла входить в тому числі і тепло обчислювач СА-97/2М, заводський №70252.

Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії, відповідно до п. 19 Правил користування тепловою енергією (затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007) (далі- ПКТЕ).

Додатком 1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Пунктом 1.4 цього додатку, також визначено розподіл теплової енергії в гігакалоріях по кварталам, (для абонентів без приладів обліку - розрахунково, для абонентів з приладами обліку - згідно заявленої величини).

Пунктом 4 додатку 1 до договору відповідача зобов'язано знімати показники приладів обліку не пізніше 3 числа місяця, наступного за звітним. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Так, з матеріалів справи (табуляграми, облікові картки, відомості) вбачається, що за гаряче водопостачання відповідачем подавались відомості споживання за теплову енергію, а за опалення та вентиляцію здійснено розрахунковим шляхом, оскільки прилад обліку №70252 працював в не зоні чутливості, що підтверджується актом перевірки стану вузла обліку теплової енергії від 15.08.2013 (наявний в матеріалах справи). Тобто витрати теплоносія менше мінімальної паспортної величини, прилад обліку теплової енергії за грудень 2012 року по січень 2013 року працював некоректно, поза зоною чутливості і не здійснював розрахунок кількості спожитої теплової енергії.

Листом від 28.11.2012 №73-11/12 ТОВ "Екомісто" звернулось до ПАТ "Київенерго" для включення опалення та вентиляції вбудованих приміщень, розташованих в Житловому комплексі "Паркове місто" за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45 з гарантією оплати по договору на теплопостачання №8383178 від 16.11.2012.

Підключення вбудованих приміщень відбулось 03.12.2012, що підтверджується корінцем наряду №2398, що підписаний відповідачем.

Не погоджуючись з нарахуванням за теплову енергію ТОВ "Екомісто" звернулося до позивача з листом №308 від 06.08.2013, для виконання перерахунку коштів за спожиту теплову енергію офісних приміщень в період з 03.12.2012 по 23.01.2013, так як тепло лічильник працював за мінімальним навантаженням (навантаженням прилад обліку СА97/2М №70252 працював у зоні нечутливості).

Протоколом №3 від 22.08.2013 комісією з розгляду актів порушень та коригування обсягів та вартості енергії, яка реалізована споживачам у попередніх звітних періодах у відповідності до п. 3.11.1 Інструкції "Про порядок прийняття відомостей обліку теплової енергії у гарячій воді та визначення кількості спожитої теплової енергії та теплоносія споживачам" було прийнято рішення у відповідності до якого коригування нарахувань за спожиту у період з грудня 2012 року по січень 2013 року теплову енергію на потреби опалення та вентиляції офісних нежитлових приміщень ТОВ "Екомісто" за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45, не проводити.

Комісія прийняла рішення керуючись п. 20 Правил користування теплової енергії та п. 7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж.

Відповідно до відомостей обліку споживання теплової енергії (за грудень 2012 року по січень 2013 року) об'ємні витрати теплоносія становили менш ніж мінімально допустимі значення, передбачені заводом виробником для подальшого типу тепло лічильника (0,5 м3/год.), відхилення у витратах теплоносія між подавальним та зворотним витратомірами складає 7,6 %, що перевищує гранично допустиме значення.

Відповідно до п.7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.11.2007 №71 та зареєстрованих Міністерством юстиції України від 05.03.2007 за №197/13464 гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів (лічильників) не повинно перевищувати ±3%.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що розраховуючи оплату за теплову енергію позивач незаконно застосував п. 20 ПКТЕ, який не містить положень про те, що у разі некоректної роботи тепло лічильників нарахування плати здійснюється відповідно до визначених в договорі навантажень. Відповідач також зазначає, що у разі некоректної роботи вузлів обліку пункт 3.11.1 Тимчасової інструкції "Про порядок прийняття відомостей обліку теплової енергії у гарячій воді та визначення кількості спожитої теплової енергії та теплоносія споживачами" затвердженої позивачем, передбачає необхідність врахування часу некоректної роботи тепло лічильника зазначено в п. 7.2.39 ПКТЕ. У разі виходу з ладу приладу нарахування здійснюється відповідно до п. 7.2.40 ПКТЕ.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 20 ПКТЕ).

Керуючись п.20 Правил користування теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та п.7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, позивач здійснив нарахування кількості спожитої теплової енергії за формулою: N=Qопал (Qвент)*n*k.

Враховуючи і те, що прилад обліку № 70252 знаходився в робочому стані, але згідно контрольних роздруківок працював не в зоні своєї чутливості, що не можна пов»язувати з несправністю цього приладу, або вважати його таким, що вийшов з ладу.

Те що прилад обліку №70252 був в робочому стані підтверджено та встановлено актом перевірки стану обліку теплової енергії споживача від 15.08.2013.

Доказів того, що прилад обліку перебував в не робочому стані відповідачем суду не представлено, тому факт того, що прилад обліку №70252 знаходився в робочому стані відповідачем не спростовано, а твердження ТОВ "Екомісто" щодо цього визнані судом необґрунтовані.

Враховуючи, що прилад обліку №70252 знаходився у робочу стані, однак працював не в зоні своєї чутливості, тобто були відсутні пошкодження та/або неправильна робота приладу комерційного обліку, позивач правомірно застосував при розрахунку кількості спожитої теплової енергії п. 20 ПКТЕ.

Враховуючи вищевикладене, розрахунки позивача здійснені у відповідності до вимог закону та умов договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кошти у розмірі 209 941,08 грн., що були перераховані відповідачем на рахунок позивача (платіжні доручення № 36 від 24.01.2013, №349 від 30.11.2012), та на які відповідач посилається у своїх поясненнях, згідно розрахунку суми боргу заявленного до стягнення, позивач врахував сплачені відповідачем суми при розрахунку суми основного боргу, тому заперечення з цього приводу необгрунтовані.

Посилання відповідача на не дотримання позивачем досудового врегулювання спору є безпідставними, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявна вимога №93/21/4695 від 14.06.2013 про сплату боргу за спожиту теплову енергію, яка направлялась відповідачу 21.06.2013 (список згрупованих поштових відправлень від 21.06.2013 та фіскальний чек №6015 від 21.06.2013 в матеріалах справи). Окрім того матеріали справи містять повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, з якого вбачається, що вказану претензію отримано відповідачем 25.06.2013.

Слід також зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (п. 3.17.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18).

Таким чином, виходячи з викладеного, застосування заходів досудового врегулювання господарського спору не є обов'язком позивача перед його зверненням із позовом до суду, це є правом останнього.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Тому суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині основного боргу у розмірі 165 961,12 грн., враховуючи сукупність обставин справи та документів наданих суду.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 Додатку 4 до договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обмовленої чинним законодавством України.

У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та на підставі вищенаведених положень законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 882,44 грн.

Суд встановив, що наданий позивачем здійснений з урахування норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", проте відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги та нарахування пені має здійснюватись відповідно до положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються.

Суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до норм частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" на положень Договору, за яким сума пені є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак, суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України). З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що пеня підлягає до стягнення у розмірі заявленому позивачем - 11 882,44 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 686,20 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо нарахування індексу інфляції викладений у розрахунку суд зазначає наступне.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці правильності нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивач не врахував індекс інфляції, що становив менше одиниці.

Тому здійснивши перерахунок індексу інфляції за період вказаний позивачем та з урахуванням як інфляції та і дефляції, суд дійшов висновку, що розмір інфляції, що підлягає задоволенню становить 97,98 грн. В іншій частині суми інфляції заявленої до стягнення необхідно відмовити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (сума основного боргу - 165 961,12 грн., пеня - 11 882,44 грн., інфляція - 97,98 грн., 3 % річних - 2 686,20 грн.).

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/4, офісне приміщення 34, код 35429115) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 165 961,12 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 12 коп.) основного боргу, 11 882,44 грн. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 44 коп.) пені, 2 686,20 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 20 коп.) 3 % річних, 97,98 грн. (дев'яносто сім гривень 98 коп.) інфляційна складова боргу та 3 612,55 грн. (три тисячі шістсот дванадцять гривень 55 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.01.2014

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді О.А. Грєхова

К.В. Полякова