Рішення № 36881432, 27.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/744 27.01.14

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» стягнення 164 665,92 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь учасники судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

Марковська В.В. - дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.09 р.

від відповідача: Поливач Є.Ю. - дов. № б/н від 01.01.14 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» про стягнення 133 358,22 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 15 564,81 грн. пені, 13 158,80 грн. інфляційної складової боргу та 2 584,09 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1710078 від 20.11.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р.

Ухвалою суду від 19.10.09 р. було порушено провадження у справі № 37/744 та призначено її розгляд на 16.11.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 16.11.09 р., керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, зупинив провадження у справі № 37/744 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/588; зобов'язав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.09 р. у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. у справі № 2а-1552/11 у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.08 р. №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.08 р. №№ 1780, 1780/1, від 30.12.08 р. № 1792, від 16.01.09 р. № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.12 р. у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Компанія ФАХ» на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП «Компанія ФАХ», набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.12 р. у справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП «Компанія ФАХ», якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.11 р. без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.12 р. ПП «Компанія ФАХ» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.13 р. у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» задоволено, ухвалу КААС від 10.04.12 р. скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.13 р. у справі № 2а-1552/11 апеляційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.11 р. - без змін.

Ухвалою суду від 05.12.13 р., оскільки підстави, які зумовили зупинення у даній справі відпали, керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 37/744; призначив розгляд справи № 37/744 на 27.12.13 р.; зобов'язав учасників процесу надати певні документи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, судове засідання призначене на 27.12.13 р. не відбулося.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/744 передано на розгляд судді Спичаку О.М., який ухвалою від 27.12.13 р. прийняв дану справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 22.01.14 р., зобов'язав сторін надати певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 21.01.14 р. приймаючи до уваги, що суддя Гавриловська І.О. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.), справу № 37/744 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 21.01.14 р. прийняла справу № 37/744 до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.14 р. заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання йому можливості підготуватися до судового засідання.

Проти даного клопотання представник позивача заперечень не навів.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши зазначене клопотання, суд його задовольнив та оголосив перерву в судовому засіданні 22.01.14 р. до 27.01.14 р. о 10:15 год.

Представники сторін в судовому засіданні 27.01.14 р. надали усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 27.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1710078 від 20.11.2003 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 1710078 від 20.11.2003 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 1710078 від 20.11.2003 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по останній день поточного місяця, надання звіту в МВРТ № 4 - не пізніше 3 числа, місяця, наступного за розрахунковим. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 1710078 від 20.11.2003 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 1710078 від 20.11.2003 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 9, розрахункова група, тел. 484-86-19, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з п. 2 вищевказаного додатку, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору № 1710078 від 20.11.2003 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду - сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 4. додатку № 4 до договору № 1710078 від 20.11.2003 р., абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору № 1710078 від 20.11.2003 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду розрахунок основного боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ТОВ «Автоцентр Київ» копії облікових карток відповідача за період з листопада 2008 р. до червня 2009 р., відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р. становила 184 630,06 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1710078 від 20.11.2003 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 47 814,04 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 133 358,22 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» про стягнення 133 358,22 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 15 564,81 грн. пені, 13 158,80 грн. інфляційної складової боргу та 2 584,09 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1710078 від 20.11.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1710078 від 20.11.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

22.01.14 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ТОВ «Автоцентр Київ» за період з вересня 2009 р. до грудня 2009 р., з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача відсутня заборгованість за договором № 1710078 від 20.11.03 р. за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 1710078 від 20.11.03 р. за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р., суд встановив, що за грудень 2008 р., січень 2009 р. та лютий 2009 р. ПАТ «Київенерго» невірно застосувало діючий тариф на теплову енергію, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок заборгованості ТОВ «Автоцентр Київ» у відповідності до тарифу, затвердженого розпорядженням КМДА № 86, згідно з яким загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р. становила 52 332,38 грн. Таким чином, з урахуванням оплати відповідача за спожиту теплову енергію в розмірі 47 814,04 грн. та переплати відповідача у листопаді 2008 р. на суму 3 457,80 грн., заборгованість відповідача станом на 01.09.09 р. становила 1 060,54 грн.

З наданої позивачем 22.01.14 р. довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ТОВ «Автоцентр Київ» за період з вересня 2009 р. до грудня 2009 р. вбачається, що відповідач сплатив 26.10.09 р. за спожиту теплову енергію за договором № 1710078 від 20.11.03 р. 133 358,22 грн.

Враховуючи вищенаведене, станом на 26.10.09 р. у ТОВ «Автоцентр Київ» існувала переплата та спожиту теплову енергію за договором № 1710078 від 20.11.03 р. у розмірі 132 297,68 грн.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 1710078 від 20.11.03 р. за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р. у розмірі 1 060,54 грн. було погашено відповідачем 26.10.09 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду 14.10.09 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 060,54 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 1710078 від 20.11.03 р. за період з 01.11.08 р. до 01.09.09 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просило суд також стягнути з відповідача 13 158,80 грн. інфляційної складової боргу та 2 584,09 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1710078 від 20.11.03 р. за період з грудня 2008 р. до серпня 2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2008 р. до серпня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р. на рівні 99,9 %.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з наведеним, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1710078 від 20.11.03 р. станом на 01.09.09 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, та з урахуванням вищезазначеного розрахунку основного боргу, згідно з чинними тарифами за спожиту відповідачем теплову енергію, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, у відповідності до якого стягненню з ТОВ «Автоцентр Київ» за період з грудня 2008 р. до серпня 2009 р. підлягають 295,82 грн. інфляційних нарахувань та 43,79 грн. трьох відсотків річних.

ПАТ «Київенерго» просило стягнути з відповідача 15 564,81 грн. пені за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 1710078 від 20.11.03 р., додатковими угодами та додатками до них.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору № 1710078 від 20.11.2003 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки судом було здійснено перерахунок основного боргу відповідача за спірний період за чинними тарифами, то за розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 1710078 від 20.11.2003 р. у розмірі 153,03 грн. за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р.

При цьому, господарський суд м. Києва враховує, що відповідач із заявами про зменшення пені не звертався, доказів у підтвердження обставин, які могли б бути підставою для зменшення відповідальності, суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32384972) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 82 коп. інфляційної складової боргу, 43 (сорок три) грн. 79 коп. трьох відсотків річних, 153 (сто п'ятдесят три) грн. 03 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1 060,54 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 30.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.