Ухвала суду № 36880440, 23.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6951/13-ц 23.12.2013 23.12.2013 23.12.2013

Провадження №22-ц/784/4019/13 Суддя по 1 інстанції - Спінчевська Н.А.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

23 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Серебрякової Т.В., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

- представника третьої особи - ПАТ «Енергобанку» - Свічкарьова О.В.,

- представника третьої особи - Ленінського відділу ДВС - Нечипуришиної Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2013 року, описка в якому виправлена ухвалою того ж суду від 22 жовтня 2013 року, у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Енергобанк», приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Ленінський відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору,

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, укладеного між ними 25 лютого 2012 року та посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Позивачка вказувала, що після укладення договору у серпні 2012 року вона дізналася про те, що вказане нерухоме майно з 2008 року знаходилося в іпотеці ПАТ «Енергобанк» на забезпечення кредитного зобов'язання ОСОБА_9

Посилаючись на те, що законом заборонено продаж майна, яке перебуває в іпотеці без згоди іпотекодаржателя, а продавець, достовірно знаючи про його знаходження в іпотеці, не попередив її про це, в порушення свого обов'язку, передбаченого ст.659 ЦК України, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу з підстав невідповідності його вимогам закону.

Відповідач не заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2013 року в якості третіх осіб до участі у справі залучені ПАТ «Енергобанк», Ленінський відділ Державної виконавчої служби, які заперечували проти задоволення позову.

Представник ПАТ «Енергобанк» вказував, що нежитлові приміщення придбані позивачкою, знаходяться в іпотеці банку, відповідно до вимог закону до неї перейшли права та обов'язки іпотекодавця. Рішенням Ленінського районного суду від 30 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, на це майно звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_9

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2013 року, з урахування ухвали того ж суду від 22 жовтня 2013 року про виправлення описки, відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 8 липня 2008 року між акціонерним товариством «Енергобанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Енергобанк», та ОСОБА_9 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав 270 000 доларів США кредиту строком до 5 липня 2013 року зі сплатою 17 % річних.

На забезпечення цього кредитного зобов'язання 8 липня 2008 року, з дотриманням нотаріальної форми, укладено два договори іпотеки, за якими ОСОБА_10 передала в іпотеку банку належні їй нежитлові приміщення № 6,7,8, загальною площею 185,5 кв. м, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, а також нежитлове приміщення, площею 68,9 кв. м, розташоване на першому поверсі того ж житлового будинку по АДРЕСА_1.

Разом з тим, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2011 року було визнано мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики та визнано право власності за ОСОБА_11 на вищезазначені нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, які перебували в іпотеці банку в рахунок погашення боргового зобов'язання.

На підставі вказаної ухвали суду від 19 жовтня 2011 року, яка в подальшому була скасована ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 10 квітня 2012 року і відмовлено у задоволенні клопотання про визнання мирової угоди, 21 грудня 2011 року рішеннями виконкому Миколаївської міської ради за № 1255 та № 1254 вказаним нежитловим приміщенням було надано нову одну адресу - АДРЕСА_1 і за ОСОБА_11 оформлено право власності на вказані житлові приміщення, як зазначено, загальною площею 235,4 кв. м.

13 лютого 2012 року ОСОБА_11, на підставі нотаріально посвідченого договору, подарувала ОСОБА_7 нежитлові приміщення по АДРЕСА_1.

25 лютого 2012 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, продав нежитлові приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за 376 300 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 січня 2013 року, частково задоволені позовні вимоги ПАТ «Енергобанк»; в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 953 107,77 грн., яка утворилася за кредитним договором, укладеним 8 липня 2008 року із ОСОБА_9, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2, шляхом їх продажу з публічних торгів.

Цим рішенням встановлено, що вищезазначені послідовні дії зі спірною нерухомістю, що пов'язані зі зміною власника, присвоєння нової адреси, зміни загальної площі внаслідок перепланування, не змінюють їх статусу предмета іпотеки.

Вказане рішення звернуто до примусового виконання.

В судовому засіданні як позивачка, так і відповідач стверджували, що не знали про факт знаходження вказаного нерухомого майна в іпотеці, під забороною, а витяги із відповідних державних реєстрів, отримані нотаріусом під час посвідчення договору, також не містили такої інформації, тому перешкод для укладення договору не вбачалось.

Позивачка обґрунтовувала позов про недійсність договору купівлі-продажу невідповідністю його вимогам закону в момент вчинення, а саме: Закону України «Про іпотеку» щодо заборони відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя, а також недотримання продавцем обов'язку, передбаченого ст. 659 ЦК України, щодо повідомлення покупця про права третіх осіб на майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонками) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 9 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору, іпотекодавець не має права без згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Правові наслідки, які наступають для третіх осіб, внаслідок порушення цієї вимоги закону виписані у ст. 23 цього ж Закону.

Так, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ч. 1 ст. 23 Закону).

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 23 Закону).

Відповідно до вимог ст. 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї умови, покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Отже, у разі невиконання такої умови, як зазначає позивачка, визнання договору недійсним і статтею 659 ЦК України не передбачено. При цьому, визнання правочину недійсним і його розірвання - це взаємовиключні поняття та вимоги.

З урахуванням викладеного, доводи представника позивачки в апеляційній скарзі про те, що договір купівлі-продажу, укладений позивачкою 25 лютого 2012 року, слід визнати недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону, є необґрунтованими.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2013 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 22 жовтня 2013 року про виправлення описки, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: