Рішення № 36880340, 23.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4917/13-ц 23.12.2013 23.12.2013 23.12.2013

Провадження №22-ц/784/4137/13 Суддя по першій інстанції - Старжинська О.Є.

Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

23 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Серебрякової Т.В., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю представника позивача - Ремешевського Є.А. та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2013 року у справі за

позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк ) звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову Банк посилався на те, що 26 жовтня 2007 року відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 24 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим строком повернення, що відповідає дії платіжної картки, а також зі сплатою щомісячної комісії 2,5 %.

Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші суми згідно з Умовами і Правилами надання банківських послуг.

Відповідач скористався платіжною карткою, знявши гроші з рахунку, однак умови договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 6 жовтня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 40 654,01 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 36 702,76 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на пропуск позивачем позовної давності.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36 702,76 грн. заборгованості за кредитним договором, із яких: 5 000 грн. - заборгованість за кредитом; 20 466,91 грн. - за процентами; 9 250 грн. - по комісії; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 735,85 грн. - штраф (процентна складова). Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення районного суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 26 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк передав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 24 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим строком повернення, що відповідає дії платіжної картки, а також зі сплатою щомісячної комісії 2,5 %.

Відповідач жодного платежу за Договором не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 6 жовтня 2013 року становила 36 702,76 грн., із яких: 5 000 грн. - заборгованість за кредитом; 20 466,91 грн. - за процентами; 9 250 грн. - по комісії; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 735,85 грн. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд виходив з того, що позивачем не пропущено строк позовної давності і підстави для зменшення розміру заборгованості відсутні.

Проте з висновками суду повністю погодитися не можна.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які, відповідно до підписаної ОСОБА_4 заяви на отримання кредиту, складають договір про надання банківських послуг, вбачається, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, факт отримання кредиту та використання ним кредитної картки не оспорюється.

Із пункту 9.12 Умов, які діяли на час отримання відповідачем кредиту, вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Як пояснив відповідач, заяву про припинення договору він не подавав.

Таким чином, пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Згідно із заявою на отримання кредиту та п. 5.4 розділу ІІ Умов погашення кредиту і сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами.

Крім того, сторони передбачили у п. 8.6 Умов відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у формі штрафу при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів у розмірі 500 грн.+5 % від суми позову.

Згідно наданого Банком розрахунку, ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором не виконував, жодної оплати з погашення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом та передбаченої договором комісії не здійснював, починаючи з дня укладення договору - 26 жовтня 2007 року.

При цьому відповідач заявив при розгляді справи в суді першої інстанції про сплив позовної давності та застосування наслідків такого спливу.

В силу ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як зазначено вище, згідно умов Договору сторонами встановлено зобов'язання зі щомісячним погашенням платежів.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідач припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та сплати інших платежів за Договором з 26 листопада 2007 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, комісії та штрафу позивач звернувся 22 жовтня 2013 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, виходячи з умов Договору та змісту зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії, повернення яких відповідно до умов Договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу дії Договору вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року і є обов'язковою для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.

З урахуванням викладених вимог закону та обставин справи, дати звернення з даним позовом, розрахунку заборгованості, позивач має право вимагати стягнення прострочених щомісячних платежів з оплати кредиту, процентів та комісії, які мав сплатити відповідач за умовами Договору, починаючи з 22 жовтня 2010 року, оскільки саме ці вимоги заявлено в межах позовної давності.

Суд не звернув уваги на вказані обставини справи та вимоги закону й помилково дійшов висновку про те, що вся сума заборгованості заявлена позивачем в межах позовної давності.

З огляду на наданий позивачем розрахунок, розмір заборгованості за платежами, які мали бути внесені відповідачем після 22 жовтня 2010 року, становить 20 175,68 грн., із яких:

- 3 471,01 грн. - заборгованість за кредитом (тіло);

- 11 005, 83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1 198,84 грн. - штрафи (процентна складова + фіксована частина).

Решта платежів, які мали бути сплачені до 22 жовтня 2010 року, не підлягають стягненню у зв'язку з пропуском позовної давності в силу ст. 267 ЦК України.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.6 Правил при порушення клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених Договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. +5 % від суми позову.

Тобто штраф - це санкція, яка нараховується одноразово за умови настання певного порушення зобов'язання.

З урахуванням викладеного та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні, а позовні вимоги частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України слід змінити і розмір судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2013 року змінити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, укладеним 26 жовтня 2007 року, в сумі 20 175,68 грн., із яких:

- 3 471,01 грн. - заборгованість за кредитом (тіло);

- 11 005, 83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1 198,84 грн. - штрафи (процентна складова + фіксована частина).

Стягнути із ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «ПриватБанк» 201,76 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: