Ухвала суду № 36877324, 10.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.Справа № 2а/1570/9857/2011

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

представника відповідача Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - Биковська С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.05.2011 року № 0000222301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування у розмірі 375 760 грн. не підлягає бюджетному відшкодуванню, однак такий висновок не ґрунтується на законі, оскільки він суперечить п. 1.3, 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.05.2011 року № 0000222301, - задовольнити. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 05.05.2011 року № 0000222301.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Вимоги відповідача обґрунтовані доводами апеляційної скарги.

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем 19.08.2010 року подано до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010р., розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с. 37-41), згідно яких позивачем відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника в сумі 411635,00 грн.

Відповідно до положень п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тако, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 29.10.2010р. № 463/23 посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області згідно з п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п.п. 7.7.5 п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року та відповідно до наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 28.10.2010р. № 328, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грін Фібра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 411635 грн. за липень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ та сформувалась у наступних періодах: 12.2008р., 02.2009р., 03.2009р., 04.2009р., 05.2009р., 06.2009р., 07.2009р., 08.2009р., 09.2009р., 10.2009р., 11.2009р., 12.2009р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 23.11.2010 року № 2532/23/34320219 (а.с. 9-32), відповідно до якого відповідачем встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 35875 грн., у звязку з проведенням зустрічних перевірок щодо основних постачальників по ланцюгу постачання до виробника та іншими запитами, що були направлені в ході даної перевірки (а.с. 207-220).

Податкове повідомлення-рішення за вказаним актом перевірки ДПІ у Комінтернівському районі не приймалось, що підтвердив у судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача.

Таким чином, згідно з актом перевірки від 23.11.2010 року № 2532/23/34320219 Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області була підтверджена заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 375760,00 грн.

Разом з тим, 25.03.2011 року на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 25.03.2011р. № 200 посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси згідно з п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІУ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грін Фібра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 375760 грн. за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ та сформувалась у наступних періодах: 12.2008р., 02.2009р., 03.2009р., 04.2009р., 05.2009р., 06.2009р., 07.2009р., 08.2009р., 09.2009р., 10.2009р., 11.2009р., 12.2009р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 25.03.2011 року № 557/23/34320219 (а.с. 7-8), відповідно до якого відповідачем встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 375760 грн., яка підлягає включенню до залишку відємного значення наступного звітного періоду.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000222301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 375760,00 грн. (а.с. 44).

Як вбачається з акту перевірки від 25.03.2011 року № 557/23/34320219, відповідачем було встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997р. позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 375760 грн. Даний висновок податкового органу обґрунтований в акті перевірки тим, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування у розмірі 375760 грн. не підлягає відшкодуванню (а.с. 8).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність порушень з боку позивача податкового законодавства з питань регулювання податку на додану вартість, у зв'язку з чим, відповідно зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 375760 грн. податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2011 року № 0000222301 здійснено податковим органом неправомірно.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сума податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню з бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що сума заявлена позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 375760 грн. заявлена з дотриманням вищенаведених вимог Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року та, зокрема, вказана сума була сплачена в ціні отриманих товарів (послуг) та віднесена на підставі належним чином оформленим податкових накладних до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що висновок відповідача про неможливість відшкодування заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми у розмірі 375760 грн. по мотивам того, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця відповідно до підпункту «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що договори, на підставі яких позивачу контрагентами були виписані податкові накладні, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку, кошти за договорами разом з податком на додану вартість позивачем було перераховано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавцем обовязок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку»наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року.

Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту. Не містить таких вимог і п.7.7 ст.7 цього Закону, який є імперативним для визначення суми податку, який підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету.

Законом України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не випливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (у редакції чинній на час суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що в акті перевірки від 25.03.2011 року № 557/23/34320219 (а.с. 7-8), зазначено лише те, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, разом з тим не вказано, ким саме не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, якими саме постачальниками товару, за який період, у якому розмірі.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що податковий орган не надав будь-яких доказів, які б свідчили про порушення контрагентами позивача податкового законодавства щодо формування податкових зобовязань з податку на додану вартість та сплати такого податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11 грудня 2013 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.