Ухвала суду № 36876929, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3825/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанка А. Г., Василенка Я. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Міністерство оборони України, Чернігівський обласний військовий комісаріат незаконно відмовили йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 30%- місячного грошового забезпечення у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Відтак, позивач просить визнати дії відповідачів протиправними, щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 та зобов'язати здійснити виплату допомоги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року позовні вимоги були задоволенні частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги та апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково та прийшов до висновку, що дії відповідачів є протиправними і позивач відноситься до тієї категорії осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, позивач відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.06.2004 року № 414 був звільнений з військової служби у відставку відповідно до пункту «б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.

Згідно з довідкою МСЕК від 22.03.2013 року серія 10 ААА№807233 позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

В квітні 2013 року позивач на підставі ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звернувся до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою та доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги, яка була направлена військовим комісаріатом для розгляду до уповноваженого органу Міністерства оборони України - Департамент фінансів Міністерства оборони України.

За результатами розгляду вказаної заяви у вересні 2013 року Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив про те, що на позивача не розповсюджується норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач був звільнений з військової служби до набрання чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем надано докази, що підтверджують настання у нього інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а тому з дати встановлення II групи інвалідності, тобто з 22.03.2013, позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності почала проводитись з прийняттям 04.04.2006 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та раніше чинним законодавством така виплата не передбачалась, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Також, апелянт зазначає, що позивач мав право на отримання страхової суми за обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців НАСК «Оранта» на день звільнення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Конституції України - держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях та членів їх сімей. Стаття 92 Конституції України визначає, що виключно законами України визначається основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.

У відповідності вимог ст. 46 Конституції України та ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прийнята постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 р. № 499.

Відповідно п. 2 зазначеної Постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності під час виконання ним обов'язків військової служби - інвалідам II групи у розмірі 30-ті місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку визначено, що вразі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розміру, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

18 червня 2013 року позивачем було повернуто до Чернігівської обласної дирекції НАСК "Оранта" раніше отримана страхова сума в розмірі 2125 грн. за встановлену втрату працездатності в розмірі 25%, яка була нарахована та виплачена йому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №488 від 19.08.1992 року "Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум".

Таким чином, дослідивши всі обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на отримання одноразової грошової допомоги у порядку, встановленому Постановою № 499, оскільки йому встановлено другу групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, яка сталася після 1 січня 2007 року, що підтверджується довідкою МСЕК від 22.03.2013 року серія 10 ААА №807233.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з часу настання страхової події, зокрема, інвалідності звільненого зі служби військовослужбовця, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби незалежно від строку, що минув після звільнення, як на це посилається відповідач, а тому його доводи є безпідставними.

Так, як відповідачем не нараховано та не сплачено позивачу одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності, яка передбачена вищенаведеним Порядком, та у розмірах відповідно до встановленої позивачу групи інвалідності, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій відповідача в відмові у нарахуванні та сплаті вищевказаної допомоги.

Отже, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 28.01.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

Я. М. Василенко

Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2014 року.

.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.