Ухвала суду № 36876129, 28.01.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Ковалевича С.П., Хилевича С.В.,

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживача, визнання угоди недійсною, стягнення грошових коштів та збитків, завданих у зв"язку з вчиненням правочину.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ "Авто Просто" про захист прав споживача, визнання угоди недійсною, стягнення грошових коштів та збитків, завданих у зв'язку з вчиненням правочину.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції має бути скасоване через незаконність і необґрунтованість у зв'язку з порушенням норм матеріального права, неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, та неправильність установлення обставин, які мають значення для справи неправильного їх дослідження та оцінки судом першої інстанції.

Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, посилається виключно на постанову Верховного Суду України від 11.09.2013 у справі № 6-4ОЦС 13, якою визнано, що угода укладена ТОВ «Авто Просто» та _________________

Провадження № 22ц-787/119/2014 Головуючий у суді 1 інстанції: Малков В.В.

Доповідач : Демянчук С.В.

фізичною особою не суперечить чинному законодавству і не є такою, що укладена з використанням нечесної підприємницької практики.

Тобто, під час розгляду справи, судом першої інстанції, взагалі не досліджено обставини справи по суті позовних вимог.

Крім того вказує, що оспорюваний правочин укладено з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає у введені в оману споживача, тобто з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Тому просив скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ТзОВ "Авто Просто" вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просить залишити без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

Представник ТзОВ "Авто Просто" в судове засідання не з,явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В поданих запереченнях просить справу розглянути в відсутності представника.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи і її фактичними обставинами не доведено наявності в оспорюваній угоді умов, що є несправедливими щодо позивача. Крім того суд першої інстанції зазначив у рішенні про відсутність в оскарженій угоді ознак пірамідальної схеми, на що посилався позивач у позовній заяві, оскільки під час судового розгляду справи судом не було встановлено обов'язку позивача залучати інших позивачів до участі у схемі в обмін на відповідні компенсаційні виплати. А, відтак, позивачем не доведено, що угода укладена під впливом обману з боку відповідача або внаслідок помилки сторін угоди.

Оскільки оспорювана угода не визнана судом недійсною, тому вірними є висновки, що немає правових підстав для застосування положень ч.ч. 1 і 2 ст. 216 ЦК, тому правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і набутим доказам.

Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 27 липня 2010 року між сторонами у справі була укладена угода № 0319789 з метою придбання позивачем автомобіля "cheri", вартістю 100 720 грн., предметом якої є надання позивачу послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання зазначеного автомобіля.

Відповідно до ст. 3 Угоди відповідач є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками через систему придбання у групах Авто Так; відповідач гарантує надання Учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання Учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою. Статтею 5 Угоди передбачений обов'язок Учасника сплатити плату за послуги, пов'язані із вступом до Системи та укладанням Угоди, а також обов'язок щодо щомісячної сплати передбачених Угодою внесків.

При цьому обов'язок позивача щодо залучення будь-яких інших Учасників з метою укладення угод з відповідачем умовами Угоди не передбачений.

Статтею 6 Угоди встановлено, що позивач як Учасник системи уповноважує та доручає ТОВ "Авто Просто" укласти від його імені договір страхування життя та договір страхування автомобіля, який він придбає.

Сторонами у справі укладені та підписані також Додатки до Угоди, у яких, зокрема, конкретизовано технічні характеристики транспортного засобу, право позивача на отримання якого передбачене умовами Угоди, а також визначено розмір щомісячних грошових внесків, умови створення груп Учасників з метою об'єднання грошових внесків останніх.

Відповідно до умов статті 8.1 Додаткової угоди № 2 до Угоди відповідач зобов'язаний надіслати Постачальнику транспортного засобу замовлення на передачу автомобіля Учаснику протягом 5 робочих днів після того, як Учасник, який одержав право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі, і відповідач затвердить оформлення документів на отримання автомобіля. Відповідно до угоди між відповідачем та Виробником та/або Імпортером та/або Дистриб'ютором останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення повинен передати автомобіль Учаснику, який одержав право на отримання автомобіля.

Таким чином, оспорювана Угоди укладена в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів, яка полягає у створенні групи покупців, які виявили бажання придбати товар високої вартості - автомобіль, та які стають Учасниками системи. Системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним з Учасників автомобіля шляхом сплати його ціни щомісячними внесками протягом декількох років, умовами угоди передбачені відповідні обов"язки відповідача.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах "АвтоТак" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатку № 2 до Угоди).

У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач послався на наявність в оспорюваній Угоді несправедливих умов щодо нього як споживача.

Позивачем вважаються несправедливими статті 1 та 5 Угоди, у яких визначений її предмет, Додатку № 2 Угоди щодо правил функціонування системи придбання в групах Авто Так.

Згідно із положеннями статей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу (зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Положення ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" містять перелік підстав для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, вказаною нормою встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Відповідно до частини 5 вказаної норми якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Перелік прикладів несправедливих умов договору наведений у ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів". Вказаний перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв добросовісної конкуренції,

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Як правильно зазначено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, її фактичними обставинами не доведено наявності у діях позивача з укладання оспорюваної угоди ознак нечесної підприємницької практики. Є обґрунтованим також і висновок суду щодо відсутності в Угоді несправедливих умов щодо позивача, у розумінні положень ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Як встановлено Угодою, її предметом є надання відповідачем послуг, спрямованих на придбання та передачу позивачеві як Учаснику транспортного засобу - автомобіля. За умовами Угоди до обов'язків відповідача не входить продаж транспортного засобу позивачеві. Таке придбання здійснюється позивачем безпосередньо у виробника шляхом укладення відповідачем з виробником або імпортером відповідної угоди.

Відповідно до умов Угоди усі платежі розраховані виходячи з вартості автомобіля. Право на придбання автомобіля набувається, виходячи з внесення позивачем як Учасником усіх передбачених угодою платежів, а не за рахунок внесків інших Учасників, які укладають з відповідачем інші Угоди та входять до відповідної групи.

Обов'язок позивача зі сплати щомісячних внесків відповідно до змісту Угоди кореспондується із обов'язком відповідача забезпечити отримання позивачем автомобіля після виконання останнім зобов'язань за Угодою.

Доводи позивача щодо відсутності у відповідача обов'язку із вкладення власних грошових коштів як підстави для висновку про неправомірність такої Угоди судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки правова природа укладеної сторонами у справі Угоди не передбачає спільних зусиль обох сторін з внесення грошових коштів з метою отримання позивачем автомобіля. Предметом Угоди є надання відповідачем обумовлених Угодою послуг, а не грошових коштів чи інших внесків.

Положеннями ст. 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких відноситься, зокрема, свобода договору, а також свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем особисто підписано і Угоду, і усі Додатки до неї. Відповідно до статті 10 Угоди її підписання, а також підписання усіх додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди та Додатків до неї.

Крім того перед особистим підписом позивача, як Учасника системи, на вказаній Угоді міститься примітка про те, що Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника Авто Просто, уважно прочитав та зрозумів Угоду та Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом.

Доводи позивача щодо того, що розподіл фонду групи здійснюється за пірамідальною схемою (одержання автомобіля Учасником здійснюється за рахунок грошових коштів інших учасників), не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та не узгоджуються зі змістом правовідносин між сторонами Угоди.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами не підтверджено наявність визначених законом підстав для визнання недійсною Угоди, що є предметом спору, що виключає можливість висновку про порушення умовами оспорюваної Угоди прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги про неповне з"ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають для неї значення, є необґрунтованими і суперечать матеріалам справи, із яких вбачається, що суд дослідив у судовому засіданні всі обставини, що мають значення для справи і позивач проти цього у судовому засіданні не заперечував і не заявляв клопотань про необхідність з"ясування додатково будь-яких обставин. Не зазначені і в апеляційній скарзі обставини, які не з"ясував суд першої інстанції .

Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані вірно.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни рішення суду, оскільки позивач не надав суду достатніх та належних доказів в спростування встановлених судом обставин та зазначених висновків.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.П. Ковалевич

С.В. Хилевич