Ухвала суду № 36875217, 21.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р.Справа № 814/2745/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

17.06.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.03.2013р. № 0000801702 про збільшення зобов'язання з ПДВ на суму 5 692,50 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 4 554 грн. та штрафними санкціями на суму 1 138,50 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ «Янгагро» за липень-грудень 2010р. ДПІ прийшла до висновків про нереальність вчинених господарських операцій, які ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними в позивача первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що податковою інспекцією не допущено порушень вимог чинного законодавства при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Вважаючи, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Янгагро» реально не здійснювались, а документи виписувались з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, відповідач просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06.03.2013 №0000801702.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування обставин по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ТОВ «Янгагро» за липень-грудень 2010р., за наслідками якої 19.02.2013р. складений акт № 557/17-200/НОМЕР_2, встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.7.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений ПДВ за липень-грудень 2010р. на 4 554 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла через не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Янгагро», оскільки за податковою інформацією контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою та не має необхідних умов для ведення господарської діяльності.

06.03.2013р. ДПІ прийняла ППР № 0000801702 щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 5 692,50 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 4 554 грн. та штрафними санкціями на суму 1 138,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Янгагро», або невідповідність змісту укладеного між ними договору дійсним намірам сторін.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту на період виникнення спірних правовідносин визначався ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В частині 2 цього ж пункту зазначено, що платник податку несе відповідальність лише в разі не підтвердження сум податку зазначеними цим пунктом документами на момент проведення перевірки податковим органом.

Під час проведення перевірки позивачем підтверджений податковий кредит на

суму ПДВ 4 554 грн. податковими накладними № 14 від 01.07.2010р., № 23 від

19.07.2010, № 26 від 30.07.2010р., № 27 від 01.08.2010р., № 35 від 19.08.2010р., № 36 від 19.08.2010р., № 58 від 01.09.2010р., № 59 від 30.09.2010р., № 70 від 01.10.2010р., № 71 від 01.10.2010р., від 01.11.2010р., № 231 від 01.12.2010р., № 232 від 01.12.2010р., що підтверджується даними акту перевірки та матеріалами справи (стор.9-11 акту).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій по придбанню у ТОВ «Янгагро» автозапчастин протягом липня - грудня 2010р. позивач надав податкові та видаткові накладні, виписки з рахунку про безготівкову оплату позивачем отриманого товару (а.с.41-43,65,69-71,87,91-92,104,109,121,126-127,136,141-142).

Крім того, позивачем надані первинні документи про часткову реалізацію придбаного товару у ТОВ «Янгагро» наступним контрагентам: ПАТ «Інгул», Миколаївській та Березанскій районним державним лікарням ветеринарної медицини, управлінню Національного банку України в Миколаївській області, управлінню МНС України в Миколаївській області, ТОВ «Промислове підприємство «ЗІП», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Горметалургсервіс», ПП «Ястреб», ТОВ «Криничанське», ТОВ «Будмакс», ПП «Вест-СВ», ДП «Миколаївське лісове господарство», ПАТ «Миколаївобленерго» та іншим, що також знайшло підтвердження в ході перевірки.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що позивачем надані належні докази, які підтверджують реальне вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Янгагро».

Підставою для висновків про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Янгагро», і як слідство, зменшення позивачу податкового кредиту, ДПІ вважала достатньою наявність податкової інформації про відсутність ТОВ «Янгагро» за податковою адресою, що встановлено довідкою ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 05.04.2011р. № 435/23-300/36316871 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками щодо яких наявна інформація про сумнівність господарської діяльності. Згідно висновків цієї довідки правочини, які вчинені ТОВ «Янгагро» з контрагентами-постачальниками, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від ТОВ «Янгагро» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на акт ДПІ про неможливість здійснення перевірки ТОВ «Янгагро», відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з отримання робіт у цього контрагента. В той же час зазначений акт ДПІ не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість бути обізнаним про обставини діяльності свого контрагента на момент проведення з ним господарської операції, в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія також враховує, що позивач не мав взаємовідносин із контрагентами-постачальниками свого контрагента ТОВ «Янгагро». Крім того, ДПІ не проведена ідентифікація товару, отриманого ТОВ «Янгагро» від своїх постачальників, та поставленого позивачу.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Янгагро» ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для прийняття рішення про зменшення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарським операціям позивача з цим контрагентом. Отже, винесене спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому правильно скасоване судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: А.Г.Федусик