Рішення № 36874878, 23.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23330/13 23.01.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

До Комунального підприємства «Київпастранс»

Про стягнення 10 401,89 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Філіцька О.Ю. представник за довіреністю № 84 від 20.11.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - відповідач) про стягнення 10 401,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач відзначає про виконання своїх зобов'язань, як страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/1220029), яким застраховано цивільно-правову відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Богдан А-091, д.р.н. 063-49 КА, та звернення до страхувальника, яким є відповідач, щодо відшкодування сплачених коштів через порушення вимог закону в частині неповідомлення страховика про настання страхового випадку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.13. порушено провадження у справі № 910/19109/13 та призначено її до розгляду на 17.12.13.

16.12.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 23.01.14.

В судовому засіданні 23.01.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/19109/13.

В судовому засіданні 23.01.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.12. по вул. Мельникова,2/10 в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Богдан А091, д.р.н. 063-49 КА, що належить відповідачу, під керуванням водія Гнилосира С.Г., який перебуває у трудових відносинах з відповідачем, та транспортного засобу КІА, д.р.н. АА2194МС під керуванням Молодова М.В.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.12. в адміністративній справі № 2610/23076/2012 провадження № 3/2610/7948/2012, Гнилосира С.Г. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність водія Гнилосира С.Г. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу Богдан А091, д.р.н. 063-49 КА згідно з полісом № АВ/1220029 застрахована позивачем.

Відповідно до звіту № 0169 з оцінки транспортного засобу від 13.10.12., страхового акту № 9670, який складений позивачем, сума страхового відшкодування, підлягаючого до виплати, становить 10 401,89 грн.

Позивач виплатив власнику автомобіля КІА, д.р.н. АА2194МС страхове відшкодування в сумі 10 401,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 452 від 23.01.13., № 428 від 22.01.13.

Однак, відповідач (страхувальник) не повідомив позивача в установлені строки про настання страхового випадку, що надає останньому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на п.38.1.1 ст.38 та п.33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якого страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.33.1.2 ст.33 цього Закону. У той час як згідно з п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Згідно з п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає наявність, а не відсутність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Підпунктом 33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

При цьому, виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок відповідача (страхувальника) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику відомості про ДТП, що відповідачем зроблено не було.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних зі стягненням страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВГСУ від 26.12.12. у справі № 5011-22/10427-2012, від 22.04.13. у справі № 5011-12/15483-2012, від 28.06.13. у справі № 910/2041/13).

В даному випадку, положення закону містять неузгодження по редакції Закону, яка існувала до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" 17 лютого 2011 року № 3045-VI та в частині п. 33.1 ст. 33 була змінена із викладенням в іншій редакції, що не свідчить про відсутність у страховика права на регресний позов у випадку неповідомлення страхувальником про настання страхового випадку.

Отже, зазначена неузгодженість не може бути підставою для відмови у позові, так як не заперечує встановлене статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення страхувальником про ДТП.

Вказане спростовує доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.

Як встановлено судом, відповідач повідомив позивача про страховий випадок 21.11.12., що підтверджується заявою про настання події, що містить ознаки страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом за вх. № 10087, тобто після спливу двох місяців з дня настання страхового випадку. Відповідачем не було надано належних доказів в підтвердження поважності причин такого несвоєчасного повідомлення.

Зазначений факт не спростовано страхувальником, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 401,89 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, б. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 145; ідентифікаційний код 23734213) 10 401 (десять тисяч чотириста одну) грн. 89 коп. - виплаченого страхового відшкодування, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.14.

Суддя Т.М. Ващенко