Ухвала суду № 36874701, 13.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/493/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Хитрик Р.І. Провадження № 22-ц/773/1653/13 Категорія: 57 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,

при секретарі - Семенюк О.А.,

з участю:

представника відповідача - Камця Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення та акта про проведення прилюдних торгів, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просили ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що підстав для визнання прилюдних торгів недійсними немає.

В судовому засіданні представник відповідача ВДВС Луцького РУЮ Камець Д.С. апеляційну скаргу позивачів заперечив і просив скаргу відхилити, інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому порядку були повідомлені про час та місце судового розгляду, а тому суд розглядав справу у їх відсутності.

Апеляційну скаргу позивачів слід відхилити, а судове рішення в даній справі - залишити без змін з таких підстав.

В судовому засіданні установлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2008 року задоволено позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 1038366 грн. 71 коп. 26 грудня 2008 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання цього рішення видано виконавчий лист N 2-6971. 25 березня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа.

З матеріалів справи, зокрема з акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 грудня 2012 року (а.с. 66), убачається, що 31 липня 2012 року описано та арештовано майно боржника ОСОБА_3, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1808 га в с. Липини Луцького району Волинської області. Зазначене майно у встановленому чинним законодавством порядку передано для реалізації Луцькій філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

Дані обставини позивачами по справі не заперечуються, що вбачається зі змісту їх позовної заяви.

Порядок передачі майна у заставу та звернення стягнення на це майно визначений статтями 572 - 597 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами.

Отже, застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця..

Відповідно до частин 1, 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» одночасно є і іпотекодержателем і стягувачем, тобто у державного виконавця були, передбачені чинним законодавством, підстави для складання акта опису і арешту майна, що є предметом іпотеки та передання майна для реалізації Луцькій філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» без наявності судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що до призначення прилюдних торгів дії державного виконавця позивачами, як боржниками, не оскаржувалися.

З матеріалів справи слідує, що прилюдні торги по реалізації арештованого майна, належного боржнику ОСОБА_3, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1808 га в с. Липини Луцького району Волинської області, були проведенні спеціалізованою організацією з дотриманням вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 745/4038.

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що ПП «СП «Юстиція» було дотримано вимог положення щодо повідомлення про проведення публічних торгів шляхом публікації на відповідному веб-сайті інформації про нерухоме майно, що реалізується, та оголошення в засобах масової інформації. При цьому, спеціалізованою організацією дотримано вимоги Тимчасового положення щодо змісту інформаційного повідомлення і зазначено всі необхідні дані, як то найменування, опис і характеристика нерухомого майна, його місцезнаходження, стартова ціна, строки сплати та суму гарантійного внеску, порядок реєстрації учасників тощо.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачі були належним чином повідомлені про час та місце проведення прилюдних торгів. Також встановлено, що позивач ОСОБА_4 з'явилась на реєстрацію після її закінчення, тобто після 09 години 16 листопада 2012 року, у зав'язку з чим їй було відмовлено у реєстрації.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що прилюдні торги по реалізації арештованого майна, належного боржнику ОСОБА_3 проведенні з дотриманням норм чинного законодавства, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для визнання таких торгів недійсними.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивач ОСОБА_4 з'явилась вчасно на реєстрацію для участі у прилюдних торгах, сплативши при цьому гарантований внесок, а тому їй безпідставно було відмовлено у реєстрації з цих підстав і дана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, на які посилаються позивачі як на підставу своїх вимог. Зокрема, з копії квитанції № N0TIК32859 від 16 листопада 2012 року, долученої самою позивачкою до позовної заяви (а.с. 6), убачається, що позивачкою ОСОБА_4 було здійснено оплату гарантійного внеску для участі в спірних торгах о 09 год. 07 хв. 16 листопада 2012 року. Отже, на момент закінчення реєстрації учасників прилюдних торгів о 09 год. 00 хв. 16 листопада 2012 року, позивачкою ОСОБА_4 не було виконано вимоги п. 3.12. Тимчасового положення, відповідно до якого для участі в прилюдних торгах покупець подає спеціалізованій організації: заяву про участь у прилюдних торгах і документи, що підтверджують сплату гарантійного внеску.

Крім наведеного, колегія суддів вважає, що боржники, достовірно знаючи про відкриття виконавчого провадження, не вживали заходів щодо добровільного його виконання, не виконали у добровільному порядку судове рішення про стягнення кредитної заборгованості і після прийняття рішення про арешт нерухомого майна, не запропонували державному виконавцеві звернути стягнення на наявні інші види майна, достатніх для виконання рішення суду.

Відповідно до встановлених обставин справи, зазначених норм закону, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді