Постанова № 36874529, 24.01.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4677/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів в Одеській області , Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області , ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про стягнення помилково сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять стягнути з державного бюджету України на користь кожного з них 9267,50 грн. помилково сплаченого податку з доходу, отриманого від продажу частки квартири АДРЕСА_1 в будинку №109/1, розташованому по Дніпропетровській дорозі в м Одесі.

Вважають, що податок з доходу фізичних осіб в сумі 9267,50 грн. сплачений кожним з них під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 15.06.2013 року, підлягає поверненню, оскільки відповідно до п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Ухвалою від 14.01.2014 року Хмельницький окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як третього відповідача ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, яка в спірних правовідносинах контролює справляння надходжень до місцевого бюджету.

В судове засідання позивачі не з»явились, в надісланих до суду заявах просили суд розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Головне управління Міндоходів в Одеській області (відповідач 1) в судове засідання не з»явилось, надіслало до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника та заперечення на адміністративний позов. Вважає, що сплата позивачами податку з доходу фізичних осіб з продажу квартири АДРЕСА_1, є обов'язковою, що в свою чергу, не надає права останнім на повернення сплаченої суми, оскільки зазначений об'єкт нерухомості належить продавцям на праві власності менше трьох років на підставі Свідоцтва про право власності від 04.10.2010 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (відповідач 2) в судове засідання також не з»явилось, надіслало до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначило, що не мало підстав для повернення сплачених позивачами коштів, оскільки не отримувало від органу Міндоходів висновок про повернення помилково сплаченого до бюджету податку з доходу фізичних осіб, наявність якого відповідно до ст.43 ПК України є підставою для повернення коштів, сплачених до бюджету.

Належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи відповідач 3 (ДПІ у Суворовському районі м.Одеси) до суду не з»явився, заперечень на позов не надіслав.

З урахуванням приписів ч.1 ст.41 та ч.4 ст.128 КАС України, у зв"язку з неявкою в судове засідання позивачів та відповідачів, розгляд справи здійснювався за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв»язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити з урахуванням наведеного нижче.

Суд встановив, що 15 червня 2013 року позивачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про права власності серії САС №441121 від 10.10.2010 року. Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу кожен з позивачів сплатив до місцевого бюджету податок з доходу від продажу нерухомого майна в розмірі 5% від вартості належної кожному частки квартири, в сумі 9267,50 грн.

Вважаючи, що помилково сплатили до бюджету зазначені кошти, не отримавши від відповідача 3 відповіді на заяву щодо їх повернення, позивачі звернулись до суду з позовними вимогами про їх стягнення з бюджету.

В силу п. 7.4. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

В силу п.162.1 ст.162 КАС України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

Статтею 172 ПК України встановлений порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п.172.1 ст.172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Досліджуючи наявність підстав для застосування п.172.1 ст.172 ПК України для оподаткування доходу, отриманого позивачами від продажу квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі - продажу, укладеного 15.06.2013 року, суд встановив наведене нижче.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С, зареєстрованого Одеським бюро технічної інвентаризації 04.01.2000 року за №352 стор. 12 в реєстрі 137, позивачі придбали на Одеській універсальній товарній біржі «Витязь» 576/1000 частини квартир АДРЕСА_1

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29.09.2008 року по справі №2-5236 за позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_3 до ОСОБА_5, яке набрало законної сили 10.10.2008 року, зазначений договір купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С визнаний дійсним.

На підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.02.2009 року №65 р «Про затвердження проекту поділу квартири АДРЕСА_1 на дві самостійні», яким дану квартира поділена на дві окремі (АДРЕСА_1), виконавчий комітет Одеської міської ради 01.10.2010 року оформив Свідоцтво про право спільної часткової власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.153 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Частиною 1 ст.227 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

В силу ст.47 Цивільного кодексу Української РСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

За змістом ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Відповідно до частини 2 ст.227 Цивільного кодексу Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Таким чином, діючий на час укладання договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року Цивільний кодекс не пов»язував перехід права власності на житло з реєстрацією договору купівлі-продажу. Покупець набував право власності на житло з моменту укладання договору купівлі-продажу та передачі його від продавця до покупця.

Факт передачі від продавця до позивачів 576/1000 частини квартир АДРЕСА_1, придбаних відповідно до договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С, в подальшому виділених в кв.АДРЕСА_1 розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.02.2009 року №65-р, встановлений рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29.09.2008 року по справі №2-5236, та в силу ч.1 ст.72 КАС України, не потребує доказування. Зазначеним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29.09.2008 року встановлені також правомірність набуття позивачами права власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С, зареєстрованого Одеським бюро технічної інвентаризації 04.01.2000 року, та дійсність вказаного договору.

Отже, суд вважає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1, як частину квартири АДРЕСА_1, позивачі набули на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С, а відповідно до Свідоцтва про право спільної часткової власності, оформленого виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.10.2010 року, на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.02.2009 року №65 р «Про затвердження проекту поділу квартири АДРЕСА_1 на дві самостійні», належна їм частина квартири АДРЕСА_1, оформлена як окремий об»єкт права спільної часткової власності - квартира АДРЕСА_1.

Відтак, на момент продажу зазначеної квартири у 2013 році позивачі володіли нею більше трьох років. Вказана обставина в сукупності з іншими обставинами (відсутність протягом звітного податкового року доходів від продажу (обміну) житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення) дає право позивачам на оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, без сплати податку з доходу, отриманого від її продажу, відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПК України.

Тому, суд вважає, що позивачі помилково сплатили до місцевого бюджету податок з доходу від продажу квартири АДРЕСА_1, в розмірі 5% від вартості належної кожному частки квартири, в сумі 9267,50 грн. під час нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу.

В силу пп. 17.1.10 п. 17.1 і п. 17.2 ст. 17 ПК України платник податку має право на повернення надміру сплачених сум податків та зборів, у порядку, встановленому цим Кодексом, та інші права, передбачені законом.

На своє звернення до відповідача 3 щодо повернення помилково сплачених коштів позивачі відповідь не отримали.

У відповідності до пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

За змістом п.43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 3 р.1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року N 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182, (надалі - Порядку) передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

В силу п.5 р.1 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до п 10 р.1 Порядку заява та/або подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України визначено що контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби. В даному випадку таким органом є державна податкова інспекція в Суворовському районі м.Одеси.

Згідно до п. 1. р.2 Порядку операції з повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів здійснюють органи Казначейства.

Таким чином, на органи Казначейства здійснюють повернення помилково сплаченого до місцевого бюджету податку з доходу фізичних осіб за наявності відповідної заяви платника та подання органу податкової служби.

Оскільки до Державної казначейської служби України у м. Одесі не надходило подання державної податкової інспекції в Суворовському районі м.Одеси про повернення помилково сплачених коштів, то, відповідно, у нього були відсутні підстави для повернення сплачених позивачами коштів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем 3 не доведена правомірність бездіяльності щодо повернення позивачам помилково сплаченого податку.В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Оскільки кошти в сумі 9267,50 грн. сплачені кожним з позивачів до місцевого бюджету Суворовського району м.Одеси, а не до державного бюджету, як зазначили позивачі у позовній заяві, то помилково сплачений кожним з них податок з доходу підлягає поверненню з місцевого бюджету Суворовського району м.Одеси.

З урахуванням положень ст.94 КАС України у зв»язку з задоволенням позовних вимог судовий збір, сплата якого відстрочена ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року до ухвалення рішення у справі, необхідно стягнути з державної податкової інспекції в Суворовському районі м.Одеси.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом Української РСР, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з місцевого бюджету Суворовського району м.Одеси на користь ОСОБА_3 9267,50 грн. помилково сплаченого податку з доходу, отриманого від продажу квартири.

Стягнути з місцевого бюджету Суворовського району м.Одеси на користь ОСОБА_4 9267,50 грн. помилково сплаченого податку з доходу, отриманого від продажу квартири.

Стягнути з державної податкової інспекції в Суворовському районі м.Одесі Міндоходів в Одеській області 1720,50 грн. судового збору шляхом безспірного списання з її розрахункового рахунку в Державний бюджет України (рахунок отримувача 31217206784002, отримувач: УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ 38045529, банк отримувача: ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу *;101; судовий збір; 35173158; пункт, за яким сплачується судовий збір).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2014 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя