Ухвала суду № 36874525, 21.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1924/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Фільченков» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Фільченков» звернулось у суд із позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0000461700, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на суму 1020 грн. штрафних санкцій, та від 18.04.2013 року №0000082200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за землі державної власності.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 року №0000082200 про збільшення ФГ «Фільченков» грошового зобов'язання з орендної плати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з орендної плати підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідачем не надано доказів офіційного оприлюднення рішення щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок місцевою державною адміністрацією. Разом з тим, місцевий суд констатував безпідставність вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства, а саме - неподання звіту форми №1 ДФ про нарахування та виплату доходу іншій фізичній особі-підприємцю, з огляду на те, що зазначене правопорушення підтвердилось в ході судового розгляду.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апелянта.

Як убачається із матеріалів справи, 05.07.2010 року між Звенигородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, запис у державному реєстрі земель за №041078300003, згідно умов якого позивачу в оренду передано земельну ділянку загальною площею 100 га ріллі для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Мизинівської сільської ради за межами с. Мизинівка (землі резервного фонду), строком на 10 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1042901,00 грн.

Пунктом 9 указаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від грошової оцінки ріллі, встановленої по Мизинівській сільській раді за рік використання відповідно до розрахунку орендної плати.

01.04.2011 року була укладена додаткова угода до вказаного договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік використання відповідно до розрахунку орендної плати. Згідно з розрахунком орендної плати до угоди від 01.04.2011 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 30.03.2011 року становить 1042901,00 грн.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.07.2010 року по 31.12.2012 року, за підсумками якої складено акт від 02.04.2013 року №156/22-018/36773558 та виявлено, зокрема, недотримання суб'єктом господарювання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 23.03.1995 року №213 зі змінами, внесеними постановою уряду від 31.10.2011 року № 1185, в частині застосування коефіцієнту 1,756 при визначенні нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель на 2012 рік, що призвело до заниження орендної плати за землю за 2012 рік на 87884,52 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 18.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати в загальну розмірі на 44349,36 грн., в тому числі 35479,49 грн. - за основним платежем, 8869,87 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання, судова колегія зважає на таке.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Пунктом 288.1 статті 288 Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Кодексу розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю.

Приписами пункту 286.2 статті 286 ПК України передбачено обов'язок платника плати за землю, в тому числі орендної плати, самостійно подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки відповідну податкову декларацію на поточний рік, а також додавати до неї довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року N 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.199 р. N 213 (у подальшому - Методика №213).

Відповідно до пункту 5 вказаної Методики в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Пунктом 18 вказаної Методики визначено, що нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби) визначається на основі шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп грунтів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 року № 1185, яка набрала чинності з 01.01.2012 року, до пункту 5 Методики нормативної грошової оцінки землі було внесено зміни, відповідно до яких для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756, а також доповнено пункт 19-1, відповідно до якого показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики.

Згідно з листом відділу Держземагенства у Звенигородському районі Черкаської області від 15.04.2013 року №920/01-01-03 нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді у позивача, проведена станом на 01.07.1995 року, а отже, відповідно до Методики №213, до визначеної нормативної оцінки слід застосовувати коефіцієнт 1,756.

У абзаці 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У той же час, стаття 7 цього Закону закріплює, що суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 Закону № 1378-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Відповідно до статті 23 вказаного Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а поза межами населених пунктів - районними радами.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Положеннями вказаного пункту ПК України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Враховуючи приведені норми, Податковий кодекс України та постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 року № 1185 не передбачають обов'язку власника чи землекористувача самостійно застосовувати коефіцієнт 1,756 та визначати нормативну грошову оцінку землі.

З огляду на те, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів офіційного оприлюднення відповідного рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, колегія суддів приходить до висновку, що позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плату за землю виходячи з нормативної грошової оцінки землі, зазначеної у договорі оренди земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу податковим органом грошового зобов'язання з орендної плати за 2012 рік.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М