Постанова № 36873357, 29.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.01.2014 справа №905/6169/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін від позивача від відповідача Ященко Р.Ю., за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Донецької областівід05.11.2013 р. (підписано 08.11.2013р.)у справі№ 905/6169/13 (суддя Малікова Е.І.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької областіпростягнення 2 577 640,31 грн.В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області (Відповідач) про стягнення 2 577 640,31 грн., у тому числі основного боргу в сумі 1 889 092,56 грн., пені в сумі 195 177,11 грн., штрафу в сумі 437 985,04 грн., інфляційних в сумі 16 650,17грн., 3% річних в розмірі 39 035,42грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2013р. позовні вимоги задоволено частково, зменшено розмір пені з 195 177,11 грн. до 136 623,98 грн., розмір штрафу - з 437 985,04 грн. до 306 589,53 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 1 609 092,56 грн. - основного боргу, 39 035,42 грн. - 3% річних, 136 623,98грн. - пені, 306 589,53 грн. - штрафу та 1 911,26 грн. - інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги в частині стягнення пені та штрафу задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не дотримано вимог ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника відповідача, що не скористався правом на участь в судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 17.07.2012р. було укладено договір купівлі-продажу природного газу №80-БО (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % та податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивачем на виконання умов Договору протягом жовтня-грудня 2012 року поставлено природний газ на загальну суму 6 433 354,19 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р. (а.с. 15-17) та не заперечується сторонами.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений газ, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу, що на час звернення з позовом до суду (27.08.2013р. - згідно поштового штемпеля) становила 1 889 092,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем частково було оплачено суму основної заборгованості в розмірі 280 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1307 від 23.04.2013р. та № 1382 від 30.04.2013р. (а.с. 61-62).

Тобто на момент прийняття рішення судом першої інстанції - 05.11.2013р. сума заборгованості відповідача за спірним Договором становила 1 609 092,56 грн., що сторонами не оспорюється.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже висновок суду першої інстанції щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 1 609 092,56 грн. за поставлений природний газ в період з жовтня по грудень 2012 року - є вірним.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем нараховано 39 035,42грн. - 3% річних за період з жовтня по грудень 2012 року.

Крім того позивачем було заявлено до стягнення інфляційні в розмірі 16 360,17 грн. за період з жовтня по грудень 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 39 035,42 грн., заявлених до стягнення за період з жовтня по грудень 2012 року судова колегія вважає його вірним.

Висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1 911,26 грн. - також є обґрунтованим.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивач вимагає стягнути пеню в сумі 195 177,11 грн. та штраф в сумі 437 985,04грн. за період жовтень - грудень 2012 року на підставі п. 7.2. Договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

Судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок господарського суду про зменшення вищезазначеного розміру пені та штрафу до 30% за наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, судом першої інстанції враховано статус відповідача по наданню населенню послуг з теплопостачання взято до уваги наявність великої дебіторської заборгованості з боку споживачів (населення), незадовільний фінансовий стан підприємства на підтвердження чого суду надано: баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013р. та звіт про фінансові результати за І півріччя 2013 року (а.с 46-47), а також враховано часткову оплату відповідачем суми основного боргу на момент винесення рішення.

Отже, судова колегія перевіривши розрахунок розміру позовних вимог, вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 1 609 092,56 грн. за поставлений природний газ в період з жовтня по грудень 2012 року, 3% річних в розмірі 39 035,42 грн., інфляційних в розмірі 1 911,26 грн., зменшення пені до розміру 136 623,98грн., а штрафу - до розміру 306 589,53 грн.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013 року у справі №905/6169/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013 року у справі №905/6169/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1 позивачу, 2 відповідачу,

3 до справи, 4 ДАГС, 5 ГС