Рішення № 36873356, 16.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/4223/13 16.01.14

За позовом Прокурора Центрального - Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

1) Виконавчого комітету Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

2) Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ"

про стягнення 36 613,78 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від прокуратури Некрасов О.М. (посвідчення № 002627 від 05.09.2012 року)від позивача -1 не з'явивсявід позивача -2 Касьян І.В. (дов. № 13 від 20.12.2013 року)від відповідача Руденко О.В. (дов. № 549/15 від 18.11.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 січня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Центрального - Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Криворізької міської ради (надалі по тексту позивач - 1) та Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі по тексту позивач - 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (надалі по тексту відповідач) про стягнення 36 613,78 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013 року матеріали справи № 911/4223/13 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

18.11.2013 року в результаті автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 911/4223/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.12.2013 року.

Представники позивачів в судове засідання 19.12.2013 року не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 19.12.2013 року представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам часу для мирного врегулювання даного спору .

Представник прокуратури у судовому засіданні не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.01.2014 року.

У судовому засіданні 16.01.2014 року представник прокуратури та представник позивача - 2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача - 1 у судове засідання 16.01.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.01.2014 року надав суду пояснення по суті справи та мирову угоду від 15.01.2014 року, яка долучається до матеріалів справи, проте не затверджується судом, оскільки не підписана та не скріплена печатками сторін.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2011 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (постачальник) та Державним підприємством "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (споживач) було укладено договір № 1946 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 1.3. Договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці № 2, а саме, Криворізький відділ комплексного проектування, що знаходиться за адресою: вул. Якира, буд. 5, загальною площею 252,5 кв.м., згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.09.2011 року по 01.09.2013 року. Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії Договору.

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії.

Цей Договір діє з 01.09.2011 року по 01.09.2013 року і вважається щорічно продовженим , якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього Договору або його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання Договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником Договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за Договором припиняються, а Договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Доказів припинення чи розірвання вказаного Договору в установленому порядку сторонами суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що Договір діє і на час розгляду даної справи.

Виставлені по виконанню Договору рахунки за спожиту теплову енергію за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року залучені до справи з доказами їх направлення відповідачу.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за період з 01.02.2012 року по 31.03.2013 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 29 689,09 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 689,09 грн. суми основного боргу, 4 319,43 грн. пені, 2 078,23 грн. штрафу та 527,03 грн. три проценти річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії, зокрема, є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем за надані Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29 689,09 грн.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем, за період з 01.02.2012 року по 31.03.2013 року, у розмірі 29 689,09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" 29 689,09 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позов містить вимоги про стягнення з відповідача 4 319,43 грн. пені, 2 078,23 грн. штрафу та 527,03 грн. три проценти річних.

У разі порушення зобов'язання згідно із приписами статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до пункту 3.2. Договору якщо споживач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, що діє на основі державної власності, не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений пунктом 3.1. Договору, то відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, він сплачує пеню в розмір 0,1відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення сплати, за прострочення сплати понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

Зважаючи на вищенаведене, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, в межах періодів, заявлених позивачем з 21.12.2012 року по 20.08.2013 року, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 4 319,43 грн.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі № 42/252, від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 078,23 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 527,03 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов прокурора Центрального - Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Криворізької міської ради та Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення з Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" 29 689,09 грн. суми основного боргу за договором № 1946 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 01.09.2011 року, 4 319,43 грн. пені, 2 078,23 грн. штрафу та 527,03 грн. три проценти річних є обґрунтованим, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Оскільки, позов у даній подано прокурором, який звільнений від сплати судового збору, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, відповідно частин 2, 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (1133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 04653199) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий ріг, пров. Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 29 689 (двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 09 коп. заборгованості, 4 319(чотири тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 43 коп. пені, 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 23 коп. штрафу, 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 03 коп. три проценти річних.

3. Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (1133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 04653199) в доход Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.01.2014 року

Суддя С.В. Стасюк