Постанова № 36873115, 29.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.01.2014 р. справа №905/7743/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Братченко О.В.від позивача:Гаврилюк Н.В., представник за дов. від 08.01.14р. № 74-2/08від відповідача:ОСОБА_6, адвокат розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід03.12.2013 рокуу справі№905/7743/13 (суддя Бойко І.А.)за позовомКомунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради м. Горлівка Донецької областідо відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Донецькпро стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 9424,43грн., пені у розмірі 9424,43грн., 3% річних у розмірі 199,30грн.ВСТАНОВИВ:

05.11.2013 року Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Донецьк про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 9424,43грн., пені у розмірі 9424,43грн., 3% річних у розмірі 199,30грн. (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2013р. позовні вимоги Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради м.Горлівка були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Донецьк на користь позивача борг за спожиту теплову енергію у розмірі 9424,43грн., пеню у розмірі 9424,43грн., 3% річних у розмірі 199,30грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн. (а.с.76-77).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №613 від 21.03.2011р. в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості, пені та 3% річних.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 м. Донецьк звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 83-84).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що в період, коли позивачем надавались послуги з теплопостачання у опалювальний період система опалення у приміщенні відповідача була відсутня, що підтверджується Актом перевірки стану опалювальної системи від 01.11.2012р.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що відповідачем було отримано дозвіл на установку лічильника тепла виключно у своєму приміщенні.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав заперечення на апеляційну скаргу від 17.01.2014р. №74-220/08, в яких просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2013р. у справі № 905/7743/13, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради є юридичною особою (ідентифікаційний код 30500344).

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_7, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.36, 50).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011р. між Комунальним підприємством по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (за договором - постачальник, далі - позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (за договором -споживач, далі - відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії (для вбудованих приміщень інших організацій №613 (а.с. 7-8).

За цим договором постачальник зобов»язується поставляти споживачу теплову енергію в будівлю за адресою: АДРЕСА_1, площею 56,9мІ (Додаток №1) (п.1.1 договору).

Абонент зобов»язується оплачувати теплову енергію, яка постачається по встановленим тарифам в строки, передбачені договором (п.1.2 договору).

Початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами, та встановлюється рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради (п. 1.3 договору).

При виконанні договору сторони керуються Законом України «Про теплопостачання», нормами і вказівками по нормуванню витрат палива і теплової енергії на опалення житлових і суспільних споруд, а також на господарські побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, Правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж» (п.1.4 договору).

Розділом 5 договору сторони визначили розрахунки за теплову енергію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.5.1)

Споживач сплачує поставлену теплову енергію: за опалення загальної площі 56,90мІ, в місяць за 1 м.кв. - 24,38грн., крім того ПДВ 20% - 4,87грн., всього - 29,25грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду 1387,22грн., крім того ПДВ 20% в сумі 277,44грн. Всього - 1664,67грн. (5.3 договору).

Споживач зобов»язаний оплатити виставлені рахунки на попередню плату поточного місяця протягом 3 банківських днів з моменту їх отримання (п.5.5 договору).

Згідно п.5.6 Договору, за весь період несвоєчасної оплати за теплову енергію споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.

Кінцевий розрахунок за фактично поставлену теплову енергію у звітному місяці здійснюється по фактичній поставці теплової енергії з урахуванням корегування раніш пред»явленого рахунку до 1 числа наступного за звітним (п.5.7).

Споживач зобов»язаний оплатити надані кінцеві рахунки протягом 3 банківських днів з моменту їх отримання (п.5.8).

У випадку не оплати споживачем рахунку на передплату по п.5.4 або відсутністю такого, постачальником виставляється рахунок за відпущену теплову енергію до 25 числа поточного місяця (п.5.9).

Споживач зобов»язаний оплатити рахунок за відпущену теплову енергію по п.5.9 до 1 числа місяця наступного за звітним. Вручення особисто споживачу - з моменту відправлення по пошті рекомендованим листом за юридичною адресою, зазначеною у договорі з урахуванням строку поштового пробігу (п.5.10).

При простроченні оплати теплової енергії споживач по вимозі постачальника зобов»язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми (п.5.14)

Договір набуває чинності з 01.10.2010р. та діє до 01.10.2011р (п.8.1).

Припинення дії договору не звільняє споживача від зобов»язання повної оплати за поставлену теплову енергію (п.8.2).

Додаткові угоди до договору є його невід»ємною частиною і мають однакову юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані сторонами (п.8.3).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його розірвання (п.8.4).

Також судом встановлено, 29.11.2005р. між ОСОБА_9 (за договором - продавець) та ОСОБА_7 (за договором - покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого, ОСОБА_9 передає у власність ОСОБА_7 вбудоване приміщення загальною площею 56,9кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 зобов»язується прийняти вказане майно та сплатити за нього обговорену грошову суму (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про виконання умов договору №613 від 21.03.2011р. в період з жовтня 2012р. по квітень 2013р., у вигляді подачі теплової енергії на суму 9424,43грн.

Споживач оплачує за поставлену теплову енергію відповідно до Постанови №22 від 30.09.2011р. Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП по ТС "Вуглик" Горлівської міської ради: за 1Гкал - 973 грн. 46 коп. без ПДВ (а.с. 35).

Факт подачі теплової енергії підтверджується Актом включення опалення від 15.10.2012р. та Актами перевірки та зняття показників теплового лічильника від 22.10.2012р., від 20.11.2012р., від 20.12.2012р., від 21.01.2013р., від 21.02.2013р., від 21.03.2013р. та від 115.04.2013р. (а.с. 18, 11-17).

За надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури №1420 від 23.10.2012р. на суму 65,18грн., №1714 від 22.11.2012р. на суму 1057,18грн., №2033 від 20.12.2012р. на суму 1663,45грн., №151 від 21.01.2013р. на суму 2080,48грн., №448 від 21.02.2013р. на суму 1970,45грн.., №698 від 21.03.2013р. на суму 1587,52грн., №965 від 16.04.2013р. на суму 999,94грн., а разом на суму 9424,43грн. (а.с.20-32). Вказані рахунки були направлені на адресу відповідача, зазначену у договорі, що підтверджено фіскальними чеками, які наявні у матеріалах справи (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31).

Відповідач умови договору належним чином не виконав, вартість послуг з теплопостачання за період з листопада 2012р. по квітень 2013р. не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 9424,43грн., пені у розмірі 9424,43грн., 3% річних у розмірі 199,30грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про поставку теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує відповідач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської рад №1213 від 07.10.2009р. затверджені тарифи на опалення для усіх споживачів у розмірі 24,38грн. за 1 кв.м, крім того, ПДВ 4,87грн., всього 29,25 грн. на підставі виставлених рахунків (п.3.1.1 договору).

У визначенні суми заборгованості суб»єктів природних монополій за поставлену теплову енергію застосуванню з 22.07.2010р. підлягають тарифи на теплову енергію, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010р. № 1729, прийняті останньою в межах повноважень, наданих Законом України «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» від 09.07.2010р. № 2479-У1.

Так, згідно постанови НКРЕ від 30.09.2011р. № 22 «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, встановлено КП по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради тарифи на теплову енергію, зокрема, для потреб інших споживачів - 973,46 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (а.с.35).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки щодо оплати за отримані послуги не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 9424,43грн. за жовтень 2012р. по квітень 2013р., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.5.6 Договору у розмірі 9424,43грн.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що за весь період несвоєчасної оплати за теплову енергію споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною чи гарячої водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов»язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Передбачений сторонами в договорі розмір пені - 1,0% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% загальної суми боргу встановлений Законом України «Про відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» від 20.05.1999р. № 686-Х1У, який є спеціальним нормативним актом, що регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні суб»єктами підприємницької діяльності плати за комунальні послуги.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 9424,43грн. за період з 01.11.2012р. по 31.10.2013р. обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені господарським судом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нараховані 199,30 грн. - це 3% річних за період з 01.11.2012р. по 31.10.2013р.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 199,30грн. за вказаний період є арифметично вірним, доведеним та правомірно задоволений місцевим господарським судом.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ним не отримані рахунки-фактури за спірний період, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури №1420 від 23.10.2012р. на суму 65,18грн., №1714 від 22.11.2012р. на суму 1057,18грн., №2033 від 20.12.2012р. на суму 1663,45грн., №151 від 21.01.2013р. на суму 2080,48грн., №448 від 21.02.2013р. на суму 1970,45грн.., №698 від 21.03.2013р. на суму 1587,52грн., №965 від 16.04.2013р. на суму 999,94грн., а разом на суму 9424,43грн., які були направлені на адресу відповідача, що підтверджено фіскальними чеками, які наявні у матеріалах справи (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31).

Судова колегія не приймає доводи скаржника про те, що у спірний період він не отримував ніяких послуг від позивача з причини того, що система опалення у приміщенні відповідача була відсутня, з огляду на таке.

По - перше, в матеріалах справи відсутні докази щодо припинення або розірвання Договору №613 від 21.03.2011р., а відтак даний договір є діючим.

По - друге, з матеріалів справи вбачається, що заявою від 24.10.2012р. відповідач звертався до позивача про демонтаж опалювальних приладів у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 31.10.2012р. позивач повідомив відповідачу, що чинним законодавством заборонено самовільне відключення від внутрішньої системи опалення.

Проте, у матеріалах справи наявний Акт перевірки стану опалювальної системи від 01.11.2012 року, підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_1, з якого вбачається, що в приміщенні АДРЕСА_1 відсутні радіатори опалення, які проходять через приміщення, ізольовані тепло ізолюючим матеріалом. Вказаний Акт складений у присутності власника приміщення ОСОБА_7 (а.с.87).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що опалювальні прибори відповідача входять до єдиної системи централізованого опалення будинку і питання як отримання послуг централізованого опалення, так і відключення від нього регулюються спеціальними нормами.

Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Пунктами 24-28 Правил встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, але таке відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється виключно з дотриманням порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

В цих же пунктах Правил зазначено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Для відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води необхідна наявність технічної можливості такого відключення, що має бути передбачено затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Пунктом 11 Правил № 1198 встановлено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758 (далі-Порядок), встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Жодних доказів на підтвердження дотримання відповідачем порядку дій та узгодження документів для відключення опалення у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 у матеріалах справи не має.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо невиконання позивачем відповідних дій, саме взяття встановленого засобу обліку теплової енергії на абонентський облік та укладання Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, з огляду на наступне.

Як вбачається з пояснень позивача, в січні 2013р. ТОВ «Технотерм Плюс» надало Комунальному підприємству по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради проект «Установка вузла обліку теплової енергії» в приміщенні, розташованому у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Розглянувши вказаний проект позивачем були видані зауваження, про зазначено в листі №74-172/05 від 24.01.2013р.

На теперішній час, вузол обліку розташований в приміщенні відповідача не прийнятий в експлуатацію та нарахування за поставлену теплову енергію останньому проводиться згідно п.12 Правил 3630 від 21.07.2005р.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2013 року у справі №905/7743/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2013 року у справі №905/7743/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Дон. обл.