Рішення № 36872677, 23.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19104/13 23.01.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група"до Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Гарант - Авто"про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 326,00 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Некловський В.І. (дов. № 0113-344 від 27.122013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23 січня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Гарант - Авто" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 326,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/19104/13, розгляд справи призначено на 31.10.2013 року.

18.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року справу № 910/19104/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/19104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року справу № 910/19104/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/19104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.10.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 10.12.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник сторін в судове засідання 10.12.2013 року з'явилися, проте вимоги ухвали суду від 13.11.2013 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 24.12.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник позивача в судове засідання 24.12.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.12.2013 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 24.12.2013 року представник відповідача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про продовження строків розгляду спору, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.01.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 09.01.2014 року справу № 910/19104/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/19104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.01.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року справу № 910/19104/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/19104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року.

У судовому засіданні 23.01.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, на яку було відправлено ухвали суду у справі № 910/19104/13.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2009 року між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова група" (страховик) та Злобін С.А. (страхувальник) було укладено договір страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами (надалі - Договір страхування) № 28-2804-1298, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Peugeout 206", державний номер АІ 7639 ВН.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2010 року на а/д Київ - Харків - Довжанський (на Ростов - на - Дону) 35 км. 600 м. сталася ДТП за участю автомобіля марки "Peugeout 206", державний номер АІ 7639 ВН та автомобіля марки "IVECO", державний номер 00322 КМ, яким керував Русенко О.Г.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "IVECO", державний номер 00322 КМ правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2010 року у справі № 3-4677/10 з урахуванням постанови про виправлення описки від 08.11.2012 року у справі № 3-4677/10.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "IVECO", державний номер 00322 КМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1382687 від 30.08.2010 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Peugeout 206", державний номер АІ 7639 ВН отримав механічні пошкодження.

29.09.2010 року позивач, виходячи із ремонтної калькуляції № ДККА-1805 від 29.09.2010 року, здійсненої на базі програми розрахунку Audatex та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 3 836,00 грн., про що склав страховий акт № ДККА-1805 від 29.09.2010 року та розрахунок до суми страхового відшкодування.

Відповідно до умов договору страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами (надалі - Договір страхування) № 28-2804-1298 від 27.11.2009 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 3 836,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 29.09.2010 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 08.04.2011 року позивач, з посиланням на статті 20, 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу за вих. № 0665/500/1-Усг в розмірі 3 836,00 грн.

Проте, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № ВС/1382687 від 30.08.2010 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 3 326,00 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "IVECO", державний номер 00322 КМ, яким керував Русенко О.Г., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Peugeout 206", державний номер АІ 7639 ВН.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "IVECO", державний номер 00322 КМ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2010 року у справі № 3-4677/10 з урахуванням постанови про виправлення описки від 08.11.2012 року у справі № 3-4677/10.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "IVECO", державний номер 00322 КМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1382687 від 30.08.2010 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 30.08.2010 року до 30.08.2011 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/1382687) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Peugeout 206", державний номер АІ 7639 ВН відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1382687 від 30.08.2010 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами (надалі - Договір страхування) № 28-2804-1298 від 27.11.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відтак, визначення позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля марки "Peugeout 206", державний номер АІ 7639 ВН не суперечить ні умовам договору, ні Закону України "Про страхування", оскільки норми останнього не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем, та на підставі лише звіту про оцінку ктз. Натомість положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування, а статтею Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування (страхова виплата) здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1382687 від 30.08.2010 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 3 326,00 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 3 326,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного Акціонерного товариства "Українська страхова група" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" 3 326,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3 код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 3 326 (три тисячі триста двадцять шість) грн., 00 коп. заборгованості, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено 28.01.2014 року

Суддя С.В. Стасюк